П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Ємця А.А., суддів: Берднік І.С. та Жайворонок Т.Є.,

за участю представників: публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Мединського М.М., Мостепанюка В.І. та Ханович К.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Костюкова Д.І., публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Карпінського С.В., товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» - Дудяка Р.А. і Кулака І.О., товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» - Дудяка Р.А. та Кулака І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заявy публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у справі № 910/28919/15 за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») до ПАТ «Дельта Банк» і товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (далі - ТОВ «Танк Транс»), треті особи - Державна організація (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» та ОСОБА_11, - про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Танк Транс» (треті особи - Державна організація (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» та ОСОБА_11) про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27 лютого 2015 року суперечить приписам статті 601 ЦК України і статті 203 ГК України, а тому є недійсною.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10 грудня 2015 року залишено без змін.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про те, що оскільки договір застави укладено з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кожного з договорів кореспондентського рахунку, а позивачем не доведено неналежного виконання зобов'язань за договорами №№ 151210-Л1, 151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15 грудня 2010 року та не зазначено, яка саме дійсна вимога існує у позивача до ПАТ «Дельта Банк», то звернення позивача з позовом у цій справі є передчасним.

До Верховного Суду України звернулося ПАТ «Дельта Банк» із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у справі № 910/28919/15 із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 215, 512-514, 516-517, 601, 1066, 1068, 1071 ЦК України, а також невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

В обґрунтування неоднаковості застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 28 березня 2016 року у справі № 910/4339/15-г, від 23 березня 2016 року у справі № 910/27271/15, від 13 серпня 2014 року у справі № 905/7653/13, від 12 березня 2012 року у справі № 9/112, від 11 квітня 2016 року у справі № 914/2246/15, від 18 квітня 2016 року у справі № 914/2074/15, від 27 січня 2016 року у справі № 914/1053/15, від 16 грудня 2015 року у справі № 910/9544/15 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року у справі № К/800/40534/15, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Також заявником додано копію постанови Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г, в якій, на його думку, викладені висновки щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, яким не відповідає судове рішення суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 вересня 2016 року справу № 910/28919/15 допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження за заявою ПАТ «Дельта Банк» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у цій справі.

У заяві ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у справі № 910/28919/15, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року і рішення Господарського суду м. Києва від 10 грудня 2015 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Предметом розгляду в справі, що переглядається, є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, Вищий господарський суд України виходив із передчасності звернення позивача із позовом та недоведеності неналежного виконання зобов'язань за договорами №№ 151210-Л1, 151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15 грудня 2010 року.

Водночас із постанов Вищого господарського суду України від 28 березня 2016 року у справі № 910/4339/15-г, від 23 березня 2016 року у справі № 910/27271/15, від 13 серпня 2014 року у справі № 905/7653/13, від 12 березня 2012 року у справі № 9/112, від 11 квітня 2016 року у справі № 914/2246/15, від 18 квітня 2016 року у справі № 914/2074/15, від 27 січня 2016 року у справі № 914/1053/15, від 16 грудня 2015 року у справі № 910/9544/15 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року у справі № К/800/40534/15, на які посилається заявник як на підставу неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, вбачається, що вони є прийнятими внаслідок інших фактичних обставин справи, встановлених судом, та за іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, аніж у справі, що переглядається.

Враховуючи те, що факт подібності правовідносин у наведених заявником випадках не підтвердився, підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні.

Аналіз змісту постанови Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г та оскарженої постанови суду касаційної інстанції, яка є предметом перегляду в цій справі, свідчить, що правовідносини у зазначених справах не є подібними. Відтак, не знайшло підтвердження обгрунтованість посилань ПАТ «Дельта Банк» як на підставу для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у справі № 910/28919/15, передбачену пунктом 3 частини першої статті 111-16 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У зв'язку з викладеним Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у справі № 910/28919/15.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VII, статтями 11114 , 11123 , 11124 , 11126 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у справі № 910/28919/15 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий А.А. Ємець

Судді: І.С. Берднік

Т.Є. Жайворонок