П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л.,Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Могилів-Подільського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року Могилів-Подільський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позивач зазначав, що 1 вересня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» (далі - ТОВ «Дністер-Агро») та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 було укладено договори оренди належних їм на праві власності земельних ділянок, розташованих на території Хоньковецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Порушуючи умови договорів, ТОВ «Дністер-Агро» з моменту їх укладення не використовує земельні ділянки за цільовим призначенням: посіву сільськогосподарських культур товариство не здійснює, заходів боротьби з бур'янами не застосовує, у зв'язку із чим земельні ділянки перебувають у занедбаному стані (забур'янені та заліснені). Крім того товариство своєчасно не сплатило орендну плату за 2013 рік.

Посилаючись на статті 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 651 ЦК України та на умови договорів, прокурор просив розірвати договори оренди земельних ділянок, зобов'язати відповідача повернути позивачам належні їм земельні ділянки та стягнути з ТОВ «Дністер-Агро» на користь кожного з позивачів заборгованість з орендної плати за 2013 рік в розмірі 1 тис. 32 грн 10 коп.

У квітні 2014 року прокурор подав заяви про залишення позовних заяв в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати без розгляду.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22 квітня 2014 року позовні заяви в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати залишено без розгляду.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 7 травня 2014 року справи за позовами прокурора в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 7 травня 2014 року позов задоволено: розірвано договори оренди від 1 вересня 2011 року, зареєстровані відділом Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області 20 грудня 2011 року за № 052260004002085, 052260004002102, 052260004002076, 052260004002089, та повернуто ОСОБА_8 земельну ділянку, площею 2,03 га (нормативна грошова оцінка 23 тис. 49 грн 25 коп.), ОСОБА_10 земельну ділянку, площею 2,37 га (нормативна грошова оцінка 23 тис. 49 грн 25 коп.), ОСОБА_9 земельну ділянку, площею 2,20 га (нормативна грошова оцінка 23 тис. 49 грн 25 коп.) і ОСОБА_11 земельну ділянку, площею 2,03 га (нормативна грошова оцінка 23 тис. 49 грн 25 коп.). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задоволено, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2014 року скасовано, рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 7 травня 2014 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року, ТОВ «Дністер-Агро» порушує питання про скасування ухваленого у справі судового рішення суду касаційної інстанції та залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції й закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_10 з передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакового застосування норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме статті 24, частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту «ґ» частини першої статті 141 Земельного кодексу (далі - ЗК України), частини 2 статті 59, частини 1 статті 335 ЦПК України.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ТОВ «Дністер-Агро» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня, 15 жовтня, 19 листопада, 27 листопада та 17 грудня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

За змістом статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом першим частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на праві власності належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Хоньковецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с. 13, 52, 95, 138).

1 вересня 2011 року між позивачами та ТОВ «Дністер-Агро» укладено договори оренди цих ділянок строком на 5 років (а. с. 9, 50, 92, 136), які зареєстровані відділом Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області 20 грудня 2011 року.

Пунктами 15-17 цих договорів передбачено, що земельні ділянки передаються в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення. Умови збереження об'єктів оренди - дотримувати вимог протиерозійної організації території та застосування заходів по підвищенню родючості ґрунтів.

Відповідно до пункту 30 договорів орендар зобов'язаний використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням та умовами надання.

Судами встановлено, що ТОВ «Дністер-Агро» протягом 5 років земельні ділянки не обробляв, посів сільськогосподарських культур не проводив, заходів боротьби з бур'янами не застосовував, в результаті чого земельні ділянки знаходяться в занедбаному стані (забур'янені та заліснені).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з наявності підстав для розірвання укладених договорів оренди через порушення відповідачем статей 24 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778402/ed_2015_02_12/pravo1/T980161.html?pravo=1>, 25 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778414/ed_2015_02_12/pravo1/T980161.html?pravo=1>, 32 Закону України «Про оренду землі» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778459/ed_2015_02_12/pravo1/T980161.html?pravo=1> та істотних умов договорів, невикористання ним земельних ділянок за цільовим призначенням, що призводить до погіршення їх стану та суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельних ділянок.

Разом з тим у судових рішеннях, наданих заявником як приклад неоднакового застосування судом норм матеріального права, суд касаційної інстанції за аналогічних обставин дійшов протилежних висновків.

Зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року суд погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову, та виходив з того, що ТОВ «Дністер-Агро» не порушено умови договору у зв'язку з тривалим невикористанням земельних ділянок. Відповідно до пункту «г» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є використання її не за цільовим призначенням, проте факт невикористання земельної ділянки не може вважатися використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки останнє поняття застосовується до випадків, коли на земельній ділянці здійснюється діяльність, яка виходить за межі її цільового призначення.

Аналогічні висновки викладені і в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня, 19 листопада, 27 листопада та 17 грудня 2014.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 24, частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту «ґ» частини першої статті 141 ЗК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778459/ed_2013_07_04/pravo1/T980161.html?pravo=1> на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778414/ed_2013_07_04/pravo1/T980161.html?pravo=1> цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778414/ed_2013_07_04/pravo1/T980161.html?pravo=1> та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_10_24/pravo1/T012768.html?pravo=1> та іншими законами України.

На момент укладення спірних договорів визначено, серед іншого, умови використання та цільове призначення земельних ділянок, які передаються в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди.

Встановивши, що тривалим невикористанням земельних ділянок сільськогосподарського призначення ТОВ «Дністер-Агро» як орендарем порушені істотні умови договорів, що призвело до порушення режиму використання земельних ділянок, забур'янення і залісення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Отже у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, погодившись із висновками суду першої інстанції, правильно застосував норми матеріального права.

Наведені в заяві доводи щодо порушення норм процесуального права не свідчать про наявність підстави для перегляду судових рішень згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 3602 , 3603 , 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко Судді: В.І. Гуменюк Ю.Л. Сенін Л.І. Охрімчук В.М. СімоненкоЯ.М. Романюк А.Г. Ярема