П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя за заявою ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2012 року визнано мирову угоду між сторонами, за умовами якої за кожною зі сторін визнано право власності на визначені угодою приміщення за адресою: АДРЕСА_1; провадження у справі закрито.

Не погодившись із постановленою ухвалою суду першої інстанції, у травні 2015 року ОСОБА_8 оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франкіської області від 1 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, увалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_8 на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_8 просить скасувати постановлені ухвали судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, зокрема частини п'ятої статті 175 та пункту 4 частини першої статті 311 цього Кодексу.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви ОСОБА_8 посилається на ухвали Верховного Суду України від 10 січня та 11 квітня 2007 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 та 29 серпня, 10 жовтня 2012 року, 21 серпня, 20 листопада 2015 року, 18 та 24 лютого, 18 квітня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_8 та залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_8 не довела порушення своїх прав оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, а її права та інтереси можуть бути захищені в інший спосіб, ніж оскарження ухвали про затвердження мирової угоди.

Разом з тим в ухвалі Верховного Суду України від 10 січня 2007 року, ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 та 29 серпня, 10 жовтня 2012 року, 21 серпня, 20 листопада 2015 року, 18 та 24 лютого, 18 квітня 2016 року, наданих заявницею на підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, суди касаційної інстанції дійшли висновку про те, що, затверджуючи мирову угоду, суд має перевірити, чи не суперечить угода вимогам закону. Крім того, суд не затверджує мирової угоди, укладеної сторонами, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Прийнявши до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_8 та за результатами її розгляду постановивши ухвалу про залишення без змін ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд вищезазначені вимоги закону залишив поза увагою.

Суд не перевірив наведених в апеляційній скарзі доводів про те, що в поділ майна між подружжям увійшли нежитлові приміщення в будівлі житлово-комерційного призначення, яка не завершена будівництвом, в установленому законом порядку не введена в експлуатацію, право власності на приміщення за жодним з подружжя в установленому законом порядку не зареєстровано.

Відповідно до частини п'ятої статті 175 ЦПК України якщо умови мирової угоди суперечать закону, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин відповідно до пункту 2 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 липня 2015 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603 , частиною першою та підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 1 липня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко Судді: В.І. Гуменюк Я.М. Романюк Л.І. Охрімчук В.М. Сімоненко