П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до реєстраторів товариства з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації»

(далі - Товариство) ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, про скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до суду з позовом, у якому просили: скасувати рішення реєстратора Товариства ОСОБА_11 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_18 на мансардний поверх загальною площею 243,4 кв. м та житловою площею 139,3 кв. м житлового будинку АДРЕСА_1; визнати протиправним рішення реєстратора Товариства ОСОБА_12 про державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_13 на 22/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; скасувати рішення реєстратора Товариства ОСОБА_12 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_13 на 22/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_13 на кв.10 зазначеного житлового будинку; визнати протиправним рішення реєстратора ОСОБА_12 про державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_14 на 28/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; скасувати рішення реєстратора Товариства ОСОБА_12 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_14 на 28/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_14 на кв.11 зазначеного житлового будинку; визнати протиправним рішення реєстратора Товарисва ОСОБА_12 про державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_15 на 25/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; скасувати рішення реєстратора Товарисва ОСОБА_12 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_15 на 25/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; визнати протиправним рішення реєстратора Товарисва ОСОБА_12 про державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_17 на 25/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; скасувати рішення реєстратора Товариства ОСОБА_12 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_17 на 25/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_17 на кв.12 зазначеного житлового будинку.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 20 травня 2011 року позов задовольнив частково: скасував з моменту прийняття рішення реєстратора Товариства ОСОБА_20 про державну власність за ОСОБА_18 на мансардний поверх загальною площею 243,4 кв. м та житловою площею 139,3 кв. м. зазначеного житлового будинку; визнав протиправним рішення реєстратора Товариства ОСОБА_12 про державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_13 на 22/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; скасував з моменту прийняття рішення реєстратора Товариства ОСОБА_12 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_13 на 22/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; визнав протиправним рішення реєстратора Товариства ОСОБА_12 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_14 на 28/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; скасував з моменту прийняття рішення реєстратора ОСОБА_12 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_14 на 28/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; визнав протиправним рішення реєстратора Товариства ОСОБА_12 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_15 на 25/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; скасував рішення реєстратора Товариства ОСОБА_12 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_15 на 25/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; визнав протиправним рішення реєстратора Товариства ОСОБА_12 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_17 на 25/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку; скасував з моменту прийняття рішення реєстратора Товариства ОСОБА_12 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності за ОСОБА_17 на 25/100 частини мансардного поверху зазначеного житлового будинку. У задоволенні решти позовних вимог відмовив виходячи із того, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2009 року, яким визнано за ОСОБА_18 право на нерухоме майно - мансардний поверх зазначеного житлового будинку - та рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2010 року, яким скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове - про відмову ОСОБА_18 у задоволенні позову, встановлено, що мансардний поверх зазначеного житлового будинку є самочинно збудованим нерухомим майном, а тому відповідно до вимог частини другої статті 376 Цивільного кодексу України реєстрація є протиправною.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року, постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_9 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18 лютого 2002 року № 7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445). На обґрунтування заяви позивач додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2013 року, 16 січня та 24 квітня 2014 року (№№ К/9991/5361/11, К/9991/533366/12, К/9991/16465/12 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_9 слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, в ухвалі від 11 квітня 2013 року, яку додано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у відповідача підстав для відмови позивачу в проведенні державної реєстрації права власності на підставі статті 24 Закону України від 1 липня 2004 року

№ 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин), оскільки позивач не подав до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» акт приймання нерухомого майна в експлуатацію.

В ухвалі від 16 січня 2014 року Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішенням апеляційного суду, зазначив, що, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно може бути проведена тільки на нерухоме майно, яке прийнято в експлуатацію, а одні лише рішення судів про визнання права власності на нерухоме майно не є підставною для його державної реєстрації органами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).

В ухвалі від 24 квітня 2014 року суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову товариству у задоволенні позову на підставі того, що БТІ не має повноважень щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна без введення його в експлуатацію.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що підставою державної реєстрації права власності на мансардний поверх зазначеного житлового будинку за ОСОБА_18 є рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2009 року (щодо визнання за ОСОБА_18 права власності на мансардний поверх зазначеного житлового будинку), яке набрало законної сили. В подальшому право власності на спірне приміщення перейшло до ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 Законодавчо визначені підстави для подальшої реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 були іншими, аніж підстави для реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_18, а саме: укладені між ними та ОСОБА_18 договори

купівлі-продажу, які були чинним станом на час здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 Таким чином, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачі мали всі необхідні документи та законодавчо визначені підстави для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому вони діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви

ОСОБА_9 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. Коротких Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.О. Терлецький