Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоТерлецького О.О.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника відповідача - Павловича Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ен-Ай-Ес» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року Товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 8 травня 2012 року № 0001752201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» (далі - ПДВ) на 745 217 грн 91 коп., з яких 596 174 грн 33 коп. - основний платіж, 149 043 грн 58 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди встановили, що ДПІ провела виїзну позапланову перевірку позивача в частині дотримання останнім вимог податкового законодавства по ПДВ при взаємовідносинах із ТОВ «Русто» за серпень 2011 року, за результатами якої склала акт від 18 квітня 2012 року № 164/22-01/32531992 (далі - Акт).

За наслідками цієї перевірки відповідач не визнав право Товариства на формування податкового кредиту за операціями з придбання оргтехніки на підставі договору від 25 лютого 2011 року № 2503 у названого постачальника.

Підставою для відмови у визнанні заявленої позивачем податкової вигоди став висновок ДПІ про непідтвердження представленими документами реальності виконання цих операцій з огляду на наявність ознак фіктивності у діяльності контрагента Товариства (відсутність виробничих і складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності, ймовірність підписання усіх документів від імені ТОВ «Русто» іншою особою, ніж його директором).

На підставі Акта було прийняте оскаржуване податкове повідомленні-рішення.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2015 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував спірне податкове повідомлення-рішення.

Касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що реальність виконання господарських операцій з придбання позивачем товару у рамках господарських правовідносин з його контрагентом підтверджується документально, тоді як податковий орган не довів обставин щодо недобросовісності позивача як платника податків.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2015 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити повністю.

На обґрунтування заяви додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2013 року (№ К/800/21949/13), яка, на думку ДПІ, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, заперечення на них, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що заява ДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішення, копію якого надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що позивач підтвердив належним чином фактичне виконання господарських операцій з його контрагентом.

Натомість у рішенні, наданому для порівняння на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в позові з тих мотивів, що операції позивача та його контрагента мали фіктивний характер.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко