Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року м. КиївСудова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі

головуючого Барбари В.П., суддів:Балюка М.І.,Берднік І.С.,Гуля В.С., Ємця А.А.,Колесника П.І.,Потильчака О.І., Шицького І.Б., за участю представників: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Черкаси - публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" - Міністерства юстиції України - Нечаєнко Т.А., Дем'яноваІ.Ю ., ЖамбровськогоМ.С., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області (далі - Фонд) про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2014 року у справі № 925/1424/13 за позовом Фонду до публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (далі - Банк) про стягнення суми,

в с т а н о в и л а:

До Верховного Суду України звернувся Фонд із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2014 року у справі № 925/1424/13 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 1071 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах щодо підстав для стягнення надлишково сплачених страхових виплат внаслідок смерті особи та штрафу.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копію постанови Вищого господарського суду України від 21 квітня 2009 року у справі № 38/228пн, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Фонду до Банку щодо стягнення страхових коштів, надлишково перерахованих застрахованій особі, яка померла.

Ухвалою від 16 червня 2014 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 925/1424/13 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата

у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Отже, неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, в різному тлумаченні судами змісту й сутності правових норм, що зумовило різні висновки про наявність чи відсутність прав та обов'язків учасників певних правовідносин.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову Фонду до Банку про стягнення страхових коштів, надлишково перерахованих застрахованій особі, яка померла, а також штрафу, нарахованого на зазначену суму. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що Банк здійснює розпорядження рахунками клієнтів виключно у межах угод, укладених із клієнтом, оскільки відповідне розпорядження клієнта або судове рішення стосовно власника рахунку або його спадкоємців відсутні, Банк не має підстав списувати грошові кошти з рахунку клієнта.

Допускаючи до провадження Верховного Суду України справу № 925/1424/13, Вищий господарський суд України, розглянувши доводи Фонду, дійшов висновку про наявність факту неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 1071 ЦК України.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки обставини справи, що розглядається, суттєво відрізняються від обставин справи, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2014 року.

Зокрема, у справі № 38/228пн, на рішення у якій послався заявник, між Банком та Фондом було укладено угоду № 44 про зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим, умовами якої не передбачено ні штрафних санкцій, ні порядку повернення грошової допомоги.

Водночас у справі, що розглядається, між Фондом і Банком було укладено договір № 09-05-02/001-09, у розділі 3 статті 8 якого передбачено, що суми грошової допомоги, зараховані на поточний чи картковий пенсійний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з дня, наступного за днем його смерті, установи Банку повертають відповідно органам Фонду, за їх письмовим зверненням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному чи картковому пенсійному рахунку одержувача.

Враховуючи те, що факт подібності правовідносин у наведених заявником випадках не підтвердився, підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції положень статті 1071 ЦК України відсутні.

Згідно з частиною першою статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Зважаючи на те, що неоднакове застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції не підтвердилося, заява Фонду не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11123 , 11124 , 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а но в и л а:

У задоволенні заяви управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2014 року

у справі № 925/1424/13 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді: М.І. Балюк І.С. Берднік В.С. Гуль А.А. Ємець П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький