П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року м. КиївСудова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С.,

Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І.,

Шицького І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» (далі - ТОВ «Експлуатаційна компанія») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 3 лютого 2014 року у справі № 5011-71/2684-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка» (далі - ТОВ «Оргтехніка») до ТОВ «Експлуатаційна компанія» про стягнення суми,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року до Верховного Суду України звернулося ТОВ «Експлуатаційна компанія» із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 3 лютого 2014 року у справі № 5011-71/2684-2012 із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, у якій просило скасувати зазначену постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції

Підставою для перегляду постанови заявник вважає неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 22, 1166, 1209 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190.

Заяву мотивовано тим, що суд касаційної інстанції у цій справі, залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2013 року та рішення господарського суду м. Києва від 8 серпня 2013 року про задоволення позову ТОВ «Оргтехніка», дійшов висновку, що з вини відповідача, зокрема через його бездіяльність, не було вжито належних і достатніх заходів для організації технічної експлуатації систем та каналізації будинку, що призвело до виникнення аварійної ситуації та залиття приміщень, які орендує позивач, і як наслідок - пошкодження майна останнього та заподіяння збитків, які має відшкодувати відповідач.

На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку ТОВ «Експлуатаційна компанія», ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 14 листопада 2006 року у справі № 42/389-7/492-6/126, від 25 січня 2007 року у справі № 14/296-06, від 18 грудня 2008 року у справі № 35/87, від 11 червня 2013 року у справі № 12/5025/2166/11, від 9 грудня 2010 року у справі № 15/566-18/177, від 14 грудня 2011 року у справі № 8/49-10, прийнятих при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, у яких суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування шкоди, завданої залиттям нежитлових приміщень, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи судом установлено, що ТОВ «Оргтехніка» є орендарем нежитлового приміщення загальною площею 162,3 м2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 0104/2, укладеного 1 квітня 2011 року з фізичною особою ОСОБА_5

Пунктом 5.4 договору передбачено, що орендар зобов'язується при необхідності самостійно і за власний рахунок проводити поточний та капітальний ремонт орендованого об'єкта і за власний рахунок відновлювати втрачене або пошкоджене майно протягом терміну оренди.

6 грудня 2011 року сталося залиття орендованого приміщення каналізаційними стоками.

Згідно з актом про залиття, що трапилося на системі каналізації, складеним 7 грудня 2011 року комісією ТОВ «Експлуатаційна компанія», причиною аварії, яка сталася у підвалі на системі каналізації будинку і внаслідок якої відбулося залиття зазначеного приміщення, є засмічення каналізаційного лежака гігієнічними засобами та побутовим сміттям.

Із метою визначення розміру шкоди, завданої позивачеві, товариством з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз» було проведено дві експертизи та складено два висновки від 28 грудня 2011 року № 0489 та від 12 січня 2012 року № 0496, згідно з якими розмір матеріальних збитків внаслідок залиття каналізаційними стоками оздоблюваних покриттів приміщень на момент проведення дослідження становить 32 345 грн 00 коп., а розмір матеріальних збитків, завданих залиттям рухомого майна - 254 542 грн 70 коп.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ТОВ «Оргтехніка» послалося на те, що аварійна ситуація в будинку і як її наслідок - залиття і пошкодження майна позивача, сталися у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Експлуатаційна компанія» своїх обов'язків зі здійснення контролю за технічним станом приміщень будинку і внутрішньобудинкових мереж та проведення профілактичних робот.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, Вищий господарський суд України погодився з висновками цих судів про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок залиття орендованого ним приміщення.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Як правильно встановлено судами, оскільки договір про надання послуг і виконання робіт від 1 вересня 2006 року укладено між власником приміщення ОСОБА_5 і відповідачем ТОВ «Експлуатаційна компанія», а позивач не є стороною цього договору, то питання відповідальності за завдану майнову шкоду має вирішуватися відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За загальним правилом шкода підлягає відшкодуванню: в повному обсязі - відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; особою, яка безпосередньо завдала шкоду.

Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Як установлено судами та зазначено у витязі із журналу технічного огляду інженерних систем будинку АДРЕСА_1, відповідач не порушував періодичності профілактичного огляду каналізаційної мережі у цьому приміщенні.

Разом із цим в акті про залиття від 7 грудня 2011 року зазначено, що залиття приміщення сталося через санітарний вузол, у місці підключення якого до будинкового каналізаційного стояка відсутній зворотній клапан, а причиною аварії, що сталася у підвалі на системі каналізації будинку і внаслідок якої відбулося залиття орендованого позивачем приміщення, є засмічення каналізаційного лежака гігієнічними засобами та побутовим сміттям.

З'ясування вини у діях (бездіяльності) відповідача, як виконавця житлово-комунальних послуг, неодноразово було предметом судового розгляду.

Під час нового розгляду справи суди всіх інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 22, 1166, 1209 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 5 липня 1995 року № 30, дійшли висновку, що бездіяльність відповідача, а саме невжиття належних і достатніх заходів для організації технічної експлуатації систем та каналізації будинку, призвела до виникнення аварійної ситуації та залиття приміщень, які орендує позивач.

Однак установлені судами обставини, з урахуванням вищенаведених норм матеріального права, не дають змоги дійти однозначного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування шкоди.

Ураховуючи наведене, заява ТОВ «Експлуатаційна компанія» підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 3 лютого 2014 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 11123- 11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 3 лютого 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді:М.І. Балюк І.С. Берднік В.С. Гуль А.А. Ємець П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький