П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В., суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_11 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі

м. Донецька (далі - управління ПФУ) про скасування вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати вимогу управління ПФУ від 3 квітня 2012 року № Ф-203 про сплату боргу в розмірі 4010 грн 30 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що є пенсіонером за віком на пільгових умовах, тому не повинна сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 10 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від

20 лютого 2013 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 серпня 2013 року залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року (справа № К/800/46636/13), яка, на думку управління ПФУ, підтверджує неоднакове правозастосування.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 квітня 2014 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня

2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) у подібних правовідносинах.

У судовому рішенні, наданому на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції зазначив, що фізичні особи-підприємці (далі - ФОП), які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, які не досягли 60-річного віку, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, виходив із того, що ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком, призначену на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за правилами Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вже неодноразово висловлювала правову позицію у спорах цієї категорії, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-57а14, 21-69а14, 21-70а14) та 20 травня 2014 року (справа № 21-160а14), яка полягає у тому, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статей 13 або 14 Закону № 1788-ХІІ, мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, оскільки ця норма не містить будь-яких обмежень та умов щодо набуття ФОП статусу пенсіонера за віком.

Таким чином, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, яка розглядається, щодо протиправності спірної вимоги відповідача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді:М.І. Гриців О.А. КороткихМ.Б. Гусак О.В. Кривенда В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко П.В. Панталієнко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов

Правова позиція

Особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статей 13 або 14 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки ця норма не містить будь-яких обмежень та умов щодо набуття фізичними особами-підприємцями статусу пенсіонера за віком.