П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. КиївСудова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Барбари В.П.,Колесника П.І., Берднік І.С.,Потильчака О.І., Ємця А.А.,

за участю представника відповідача - Степанової О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (далі - ТОВ «Артемівськ-Енергія») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14 за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Газ України») до ТОВ «Артемівськ-Енергія» про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ДК «Газ України» звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Донецької області від 4 квітня 2012 року, яке набрало законної сили, з ТОВ «Артемівськ-Енергія» на користь ДК «Газ України» стягнуто заборгованість за договором про постачання природного газу. Це рішення повністю виконано 19 липня 2013 року. ДК «Газ України» просила стягнути з ТОВ «Артемівськ-Енергія» 3 % річних за прострочення сплати боргу в розмірі 208 373,03 грн за період із дня набрання зазначеним судовим рішенням законної сили до дня погашення заборгованості.

ТОВ «Артемівськ-Енергія» проти позову заперечувало, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 4 квітня 2012 року його виконання було розстрочено на 6 місяців до 15 жовтня 2012 року, а тому саме після цієї дати може йтися про факт прострочення виконання судового рішення. Крім того, затримка оплати відбулася не з вини товариства, оскільки заборгованість утворилася внаслідок несвоєчасного отримання коштів із державного бюджету в порядку субвенції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 2 березня 2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2015 року, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Артемівськ-Енергія» на користь ДК «Газ України» 3 % річних за несвоєчасний розрахунок у розмірі 48 273,15 грн і 965,57 грн судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 листопада 2015 року судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовано в частині відмови у стягненні 3 % річних у розмірі 160 099,88 грн. У цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Артемівськ-Енергія» на користь ДК «Газ України» 3 % річних за несвоєчасний розрахунок у розмірі 160 099,88 грн. У решті рішення залишено без змін. Стягнуто з ТОВ «Артемівськ-Енергія» на користь ДК «Газ України» 4 998,95 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду України від 19 січня 2016 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

У заяві про перегляд із підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ТОВ «Артемівськ-Енергія» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 25 листопада 2015 року та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права і невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі № 3-23гс15.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 924/428/24 та від 21 квітня 2015 року у справі № 924/1265/13.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 4 квітня 2012 року у справі № 24/362, яке набрало законної сили, частково задоволено позовні вимоги ДК «Газ України» до ТОВ «Артемівськ-Енергія» про стягнення заборгованості за договором про постачання природного газу від 20 грудня 2010 року № 06/10-2791ТЕ-6, пені, інфляційних втрат і 3 % річних. Стягнуто з ТОВ «Артемівськ-Енергія» на користь ДК «Газ України»: 10 906 156,80 грн основного боргу, 3 % річних у сумі 208 505,60 грн, інфляційні втрати у сумі 291 392,19 грн, пеню у сумі 689 210,90 грн і судовий збір у сумі 56 460,00 грн. Виконання рішення розстрочено на 6 місяців, починаючи з 15 квітня 2012 року, шляхом щомісячного перерахування сум у такому порядку: до 15 травня 2012 року - 56 460,00 грн судового збору, 1 817 692,80 грн; до 15 червня 2012 року - 1 817 692,80 грн, до 15 липня 2012 року - 1 817 692,80 грн, до 15 серпня 2012 року - 1 817 692,80 грн, до 15 вересня 2012 року 1 817 692,80 грн, до 15 жовтня 2012 року - 1 817 692,80 грн.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що на час його ухвалення сума основного боргу (10 906 156,80 грн) ТОВ «Артемівськ-Енергія» перед ДК «Газ України» утворилася внаслідок несвоєчасної оплати спожитого за договором газу. Виконання рішення було розстрочено у зв'язку зі складним фінансовим становищем відповідача, наявністю заборгованості перед ним інших осіб, насамперед держави, щодо перерахування субвенцій із державного бюджету місцевому бюджету на погашення заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та населення.

Згідно з платіжним дорученням від 7 грудня 2012 року № 3451 суму основного боргу за договором про постачання природного газу від 20 грудня 2010 року № 06/10-2791ТЕ-6 у розмірі 10 906 156,80 грн було перераховано ДК «Газ України» (т. 1, а.с. 56).

Решту стягнутої за судовим рішенням суми заборгованості погашено ТОВ «Артемівськ-Енергія» у 2013 році, остаточний платіж здійснено 19 липня 2013 року (т. 1, а.с. 57-68).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що судовим рішенням у справі № 24/362 про стягнення коштів із ТОВ «Артемівськ-Енергія» на користь ДК «Газ України» розстрочено його виконання до 15 жовтня 2012 року. Суму основного боргу, стягнуту за цим рішенням, було погашено ТОВ «Артемівськ-Енергія» 7 грудня 2012 року. За таких обставин відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), на період розстрочки виконання судового рішення. Водночас стягненню підлягає сума 3 % річних, розрахована за період із 15 жовтня 2012 року до 7 грудня 2012 року, проти чого відповідач не заперечує.

Згідно з платіжними дорученнями від 1, 9, 17 квітня 2015 року ТОВ «Артемівськ-Енергія» добровільно виконало рішення Господарського суду Запорізької області від 2 березня 2015 року в повному обсязі (т. 2, а.с. 112-115).

Частково скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив із того, що наявність розстрочки виконання судового рішення не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання у строки, визначені у договорі, та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки під час розстрочки інфляційні процеси тривають і грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним.

У постанові Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі № 3-23гс15 (№ 924/1265/13) за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до комунального підприємства про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних і пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання природного газу, зроблено висновок про те, що для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договорами про організацію взаєморозрахунків.

У наданих для порівняння постановах у справах № 924/428/24 та № 924/1265/13 у спорах про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних і пені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про постачання природного газу в задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що між Державним казначейством України, фінансовим управлінням обласної державної адміністрації, позивачем і відповідачем укладено договір про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості, яким сторони змінили строки та порядок виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором за договором постачання природного газу, а тому в позивача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Так, ГПК передбачає дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (ч. 3 ст. 121). Розстрочка виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом ч. 2 ст. 84 цього Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Аналогічні висновки викладено у рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013.

У справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення 3 % річних за прострочення сплати відповідачем стягнутої за рішенням суду (справа № 24/362) суми основного боргу за період із дня набрання рішенням законної сили до дня погашення заборгованості.

Відповідно до цього судового рішення (справа № 24/362) суд постановив розстрочити його виконання на 6 місяців, починаючи з 15 квітня 2012 року до 15 жовтня 2012 року, шляхом щомісячного перерахування сум, у тому числі й суми основного боргу.

Таким чином, суд встановив право ТОВ «Артемівськ-Енергія» на розстрочку боргу та обов'язок сплатити цей борг до 15 жовтня 2012 року. Відповідачем зазначену суму боргу погашено 7 грудня 2012 року.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, за період такого розстрочення або відстрочення.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Артемівськ-Енергія» на користь ДК «Газ України» 3 % річних за несвоєчасний розрахунок у розмірі 48 273,15 грн за період з часу, до якого розстрочено виконання судового рішення, - 15 жовтня 2012 року до моменту погашення суми основного боргу - 7 грудня 2012 року.

Беручи до уваги, що судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин правильно застосовано наведені норми матеріального права, постанова суду касаційної інстанцій підлягає скасуванню із залишенням у силі судових рішень попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з платіжним дорученням від 8 грудня 2015 року № 5554 ТОВ «Артемівськ-Енергія» сплачено судовий збір у розмірі 5 417,70 грн за подання заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25 листопада 2015 року Верховним Судом України.

Таким чином, із ДК «Газ України» на користь ТОВ «Артемівськ-Енергія» підлягають стягненню судові витрати в сумі 5 417,70 грн.

Керуючись ст.ст. 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14 задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 25 листопада 2015 року скасувати, рішення Господарського суду Запорізької області від 2 березня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2015 року залишити в силі.

Стягнути з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» судові витрати в сумі 5 417,70 грн (п'ять тисяч чотириста сімнадцять гривень 70 коп.).

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:В.П. Барбара І.С. Берднік А.А. Ємець П.І. Колесник О.І. Потильчак