Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В., суддів:Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., за участю:

секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,

представників:

позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

Верховної Ради України - Долгова Ю.В.,

Вищої ради юстиції - Белінської О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Верховної Ради України (далі - ВРУ), третя особа - Вища рада юстиції (далі - ВРЮ), про визнання незаконною постанови,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до ВРУ, в якому просив визнати незаконною та скасувати Постанову ВРУ від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII «Про звільнення судді» (далі - оскаржувана Постанова). В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що оскаржувана Постанова прийнята на підставі рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з порушенням ним вимог щодо несумісності» (далі - рішення ВРЮ № 1204/0/15-15), правомірність якого є предметом іншої адміністративної справи за позовом ОСОБА_5 до ВРЮ, третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання незаконним та скасування рішення, яка наразі розглядається Вищим адміністративним судом України. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 січня 2017 року клопотання ВРУ задовольнив: провадження у справі зупинив до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до ВРЮ про визнання протиправним та скасування рішення. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник позивача ОСОБА_6 з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), подав заяву про її перегляд Верховним Судом України. У заяві йдеться про те, що з обставин справи, що розглядається, не вбачається процесуальної неможливості для самостійного її вирішення судом незалежно від результатів розгляду іншої справи. Заявник твердить, що передбачених пунктом 3 частини першої статті 156 КАС підстав для зупинення провадження у справі у суду не було, а тому просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2017 року та передати справу до цього ж суду для подальшого розгляду. Заслухавши пояснення представників: позивача - ОСОБА_6, відповідача - Долгова Ю.В., ВРЮ - Белінської О.В., перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 156 КАС суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Зупиняючи провадження у справі, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що оскаржувана Постанова відповідача прийнята на підставі рішення ВРЮ № 1204/0/15-15, яке також оскаржене позивачем до суду і є предметом розгляду в іншій адміністративній справі. Зазначив суд і про те, що до предмету доказування у справі, що розглядається, разом із обставинами щодо дотримання ВРУ процедури прийняття оскаржуваної Постанови входять і обставини, які стали підставою для її прийняття. Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судове рішення у справі за позовом ОСОБА_5 до ВРЮ про визнання незаконним та скасування акта цього органу безпосередньо впливає на вирішення спору у справі про визнання незаконною та скасування оскаржуваної Постанови ВРУ. Колегія суддів вважає, що Вищий адміністративний суд України належним чином умотивував своє рішення, а викладені у ньому висновки узгоджуються з вимогами статті 156 КАС. Крім того, слід зауважити, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), подання про звільнення судді, обраного ВРУ безстроково, вноситься до ВРУ ВРЮ. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені 'частиною пятою <http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/ed20160130/paran4781> статті 126 Конституції України. Обговорення питання про звільнення судді, обраного ВРУ безстроково, на пленарному засіданні ВРУ починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні ВРУ подання ВРЮ . Отже, необхідною умовою розгляду ВРУ питання про звільнення судді з посади є наявність відповідного подання ВРЮ. Оскільки позивач, вважаючи таке подання і рішення про його внесення до ВРУ незаконними, оскаржив їх в судовому порядку, суд обґрунтовано зупинив провадження у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі, яке може безпосередньо вплинути на вирішення спору щодо законності прийняття ВРУ оскаржуваної Постанови про звільнення ОСОБА_5 з посади судді. Позаяк ухвала Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2017 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, у задоволенні заяви слід відмовити. Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін