Історія справи

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Яреми А.Г., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» (далі - ТОВ «Кольчуга-Київ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу.

Зазначало, що в листопаді 2007 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8 готівкові кошти у розмірі 1 962 788 доларів США, а також 4 647 500 грн - на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» (далі - ТОВ «Енергогазінвестконсалт»), директором якого він на той час був, про що ним 13 жовтня 2010 року складено письмову розписку.

Зазначені кошти були надані ОСОБА_7 на умовах придбання земельної ділянки, оформлення документації та подальшої реалізації цієї земельної ділянки. У розписці ОСОБА_7 зазначив, що він мав повернути: на рахунок відкритого акціонерного товариства «УЕМ» 4 647 500 грн та 20% кредитної ставки, усього 5 млн 577 тис. грн; готівкові кошти на користь ОСОБА_8 у сумі, еквівалентній 1 962 788 доларів США, що станом на 13 жовтня 2010 року становило 15 525 653 грн за курсом Національного банку України (далі - НБУ), і 15% річних та у сумі, еквівалентній 3 млн доларів США, що станом на 13 жовтня 2010 року становило 23 млн 730 тис. грн за курсом НБУ, а всього 44 832 653 грн.

За договором про відступлення права вимоги від 11 березня 2013 року ОСОБА_8 та ТОВ «Енергогазінвестконсалт» відступили права вимоги до ОСОБА_7, що засвідчені вказаною письмовою розпискою від 13 жовтня 2010 року, на користь ТОВ «Кольчуга-Київ».

Посилаючись на те, що в грудні 2011 року ОСОБА_7 повернув лише частину боргу, - 6 млн грн., просило на підставі статей 526, 530, 536, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з нього 49 077 775 грн боргу станом на 11 березня 2013 року з урахуванням індексу інфляції й процентів річних.

У вересні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Кольчуга-Київ» про визнання недійсним пункту 1.3 договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2013 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2013 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 залишено без розгляду.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Кольчуга-Київ» задоволено: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Кольчуга-Київ» 49 077 775 грн боргу та 3 441 грн судового збору.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 5 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кольчуга-Київ» відмовлено.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року ТОВ «Кольчуга-Київ» порушує питання про скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 1046 - 1051 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ТОВ «Кольчуга-Київ» надало рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року, від 20 березня 2013 року, від 19 вересня 2012 року, від 23 листопада 2011 року, від 1 серпня 2012 року, від 25 січня 2012 року, від 26 жовтня 2011 року та від 25 липня 2012 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2014 року цивільну справу за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ТОВ «Кольчуга-Київ» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За положеннями статті 353, пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 11 березня 2013 року між ОСОБА_8, ТОВ «Енергогазінвестконсалт» (первісні кредитори) і ТОВ «Кольчуга-Київ» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за яким первісні кредитори передали, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісним кредиторам, і став кредитором у зобов'язаннях, які посвідчено письмовою розпискою ОСОБА_7 від 13 жовтня 2010 року.

Згідно з указаною розпискою у листопаді 2007 року ОСОБА_7 взяв у ОСОБА_8 готівкові кошти у розмірі 1 962 780 доларів США для придбання на користь ТОВ «Енергогазінвестконсалт» земельної ділянки площею 30 га, що розташована на Арабатській стрілці Генічеського району Херсонської області, а також на рахунок ТОВ «Енергогазінвестконсалт» було зараховано 4 647 500 грн. Зазначені грошові кошти були надані на умовах придбання земельної ділянки, її оформлення й подальшої реалізації з метою отримання прибутку та відповідно його поділу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кольчуга-Київ», апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що правовідносини сторін за своєю юридичною природою не є позиковими, оскільки не доведено факт отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_8 і ТОВ «Енергогазінвестконсалт» грошових коштів за розпискою в позику, тобто у власність, як це передбачено статтею 1046 ЦК України.

Разом із тим у рішеннях суду касаційної інстанції, які надані заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 1046 -1051 ЦК України, містяться висновки про таке:

- у рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року касаційний суд дійшов висновку про те, що розписка, за якою одна особа бере грошові кошти в борг у іншої особи й зобов'язується повернути борг у повному обсязі після продажу своєї квартири, відповідно до положень статей 1046 - 1047 ЦК України є підтвердженням укладення договору позики, що і є підтвердженням факту передачі грошових коштів, оскільки останній є укладеним з моменту передачі грошей;

- у рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2013 року міститься висновок про те, що договір позики, за яким одна особа пропонувала передати іншій особі грошові кошти, а інша особа прийняла їх і зобов'язалась повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів, є укладеним і підтверджує факт отримання позичальником грошових коштів у момент його укладення;

- у рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2012 року касаційний суд, застосувавши положення частини першої статті 1049 ЦК України, зазначив про те, що умова договору позики про повернення позичальником подвійної її суми у разі неповернення боргу в розмірі та у строк, передбачені договором позики, є санкцією за неналежне виконання зобов'язання, яка прямо передбачена договором і є обов'язковою для виконання позичальником;

- у рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року міститься висновок про те, що позикодавець - фізична особа, який не є фінансовою установою чи фізичною особою-підприємцем, має право на одержання від позичальника процентів від суми позики;

- у рішеннях колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2012 року та від 25 січня 2012 року суди вирішували спори про стягнення коштів від продажу будинку й завдатку як безпідставно набутих відповідно до статті 1212 ЦК України;

- у рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2011 року суд, установивши наявність між сторонами правовідносин, що ґрунтуються на договорі перевезення, дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин не застосовуються норми статей 1046 - 1051 ЦК України;

- у рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2012 року судом вирішувався спір про визнання дійсним договору про спільну діяльність та визнання права власності на частину будинку.

Порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у зв'язку із чим відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК України в задоволенні заяви ТОВ «Кольчуга-Київ» про перегляд ухвали суду касаційної інстанції Верховним Судом України необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко