Історія справи

Постанова КГС ВП від 11.12.2025 року у справі №916/1339/25
Постанова ВСУ від 11.12.2025 року у справі №916/1339/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/1339/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

прокуратури - Ковальчук О.І. (посв. від 30.09.2025 №082735),

позивача - Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області - не з`явився,

відповідача - Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Материк Комфорт"- не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури (далі - Прокуратура)

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 (суддя Лічман Л.В.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 (колегія суддів: Богатир К.В. - головуючий, Поліщук Л.В., Таран С.В.)

у справі №916/1339/25

за позовом керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (далі - Рада)

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Материк Комфорт" (далі - ОК "ЖБК "Материк Комфорт")

про стягнення 5 755 643,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якій просив стягнути з ОК "ЖБК "Материк Комфорт" грошові кошти у сумі 5 755 643,49 грн, з яких 5 612 419,67 грн безпідставно збережені кошти пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 112 787,19 грн інфляційні нарахування, 30 436,63 грн 3% річних.

В обґрунтування позову вказано на те, що ОК "ЖБК "Материк Комфорт" всупереч вимогам законодавства не вніс пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Ради, необхідність сплати якого була передбачена законодавством та обумовлена розпочатим у 2020 році будівництвом комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудованими офісними приміщеннями та спорудами загального користування за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Академіка Сахарова, будинок 11, кадастрові номери земельних ділянок: 5122783200:01:002:2838, 5122783200:01:002:2837.

Таким чином, на думку Прокурора, у відповідача виник обов`язок щодо повернення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно збережених коштів.

Визначаючи розмір пайової участі, Прокурор виходив з наданого йому розрахунку Ради, за змістом якого ОК "ЖБК "Материк Комфорт" має сплатити 2% вартості будівництва об`єкта, розрахованої відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла, встановлених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 23.10.2024 № 1168, діючим на момент введення об`єкта в експлуатацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Господарським судом Одеської області рішенням від 21.07.2025, залишеним без змін Південно-західним апеляційним господарським судом постановою від 02.10.2025, позов задоволено частково; стягнуто з ОК "ЖБК "Материк Комфорт" на користь Ради 3 209 054,03 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 64 489,15 грн інфляційних нарахувань та 17 402,97 грн річних; у решті позову відмовлено; стягнуто з ОК "ЖБК "Материк Комфорт" на користь Одеської обласної прокуратури 39 491,35 грн судового збору.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовуючи судові рішення зазначили про те, що ОК "ЖБК "Материк Комфорт" не виконав існуючий у нього обов`язок зі сплати пайового внеску та фактично зберіг у себе за рахунок Ради без достатньої правової підстави грошові кошти у вигляді пайової участі в розвитку інфраструктури громади, а тому вказані кошти підлягають поверненню за правилами статті 1212 ЦК України.

В той же час, суд першої інстанції вказав, що грошове зобов`язання ОК "ЖБК "Материк Комфорт" виникло ще 28.07.2020 в зв`язку з початком будівництва об`єкту на території Ради, натомість виконання зобов`язання (безпосередня сплата пайової участі) мало бути здійснено до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, тобто до 25.12.2024. Остання дата є визначальною в контексті моменту, з якого кошти вважаються безпідставно збереженими, проте ніяк не впливає на розмір самого зобов`язання, яке, як вже вказано вище, виникло в 2020 році. Таким чином розрахунок розміру пайової участі ОК "ЖБК "Материк Комфорт" повинен бути здійснений саме на початок здійснення будівництва, а не на момент введення будинку в експлуатацію. Отже, ОК "ЖБК "Материк Комфорт" повинен перерахувати на користь Ради 3209054,03 грн пайової участі.

З огляду на правильно визначений розмір основного зобов`язання суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% відсотків річних

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі №916/1339/25 скасувати в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

На думку скаржника, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення в частині зменшення суми, яка підлягає стягненню, неправильно застосували норми матеріального права розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 20.03.2025 у справі № 903/601/24, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23.

Доводи інших учасників справи

Відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 27.07.2020 видано ОК "ЖБК "Материк Комфорт" дозвіл №ІУ013200727521 на виконання будівельних робіт з будівництва комплексу багатоквартирних житлових будинків за адресою: Одеська область, Лиманський район, село Крижанівка, вул. Академіка Сахарова, 11.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 20-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області" затверджено територію Фонтанської територіальної громади у складі: Фонтанської, Крижанівської, Новодофінівської та Олександрівської територіальних громад.

Пунктом 3 Постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 № 807-ІХ Лиманський район в Одеській області ліквідовано Фонтанську сільську раду визначено у складі Одеського району.

З акту готовності об`єкта до експлуатації від 25.12.2024 вбачається, що будівництво об`єкта "Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудованими офісними приміщеннями та спорудами загального користування" було розпочато у липні 2020 року та закінчено у березні 2023 року.

При цьому у графі 12 "Кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту" акта готовності об`єкта до експлуатації від 25.12.2024 зазначено таке: "Пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ від 20.09.2019 року не сплачується".

Державною архітектруно-будівельною інспекцією України 25.12.2024 відповідачу видано сертифікат №ІУ123241211981, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Відповідно до зазначеного сертифікату об`єкт будівництва має такі основні показники: найменування об`єкту згідно з проєктом "Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудованими офісними приміщеннями та спорудами загального користування"; вид будівництва нове будівництво; дата початку будівництва 28.07.2020, дата завершення будівництва 27.03.2023, загальна площа квартир 12 924,1 кв.м.

Відповідачем було надано до суду висновок судової будівельно-технічної експертизи від 25.04.2025 №280/25, відповідно до якого:

- в результаті проведеного дослідження наданих матеріалів, можливо зробити висновок, що будівництво (будівельні роботи з побудови) комплексу багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків за адресою: вул. Сахарова академіка, 11, с. Крижанівка, Лиманський район, Одеська область, було розпочато 01 лютого 2021 року.

- після початку будівництва (будівельних робіт з побудови) комплексу багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків за адресою: вул. Сахарова академіка, 11, с. Крижавніка, Лиманський район, Одеська область, Україна (кадастрові номери земельних ділянок: 5122783200:01:002:2838; 5122783200:01:002:2837) були проведені інженерні мережі до даного комплексу багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та влаштовано асфальтне покриття.

Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою на рішення та постанову у цій справі визначивши підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення судами неправильно застосовано розділ ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 20.03.2025 у справі № 903/601/24, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23.

За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У справах Верховного Суду № 914/2145/23, № 916/2709/22, № 903/601/24, № 910/6226/23, №915/149/23 предметом позову було питання про стягнення із забудовника коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку зі здійсненням ними будівництва у 2020 році та введенням закінченого будівництва в експлуатацію без сплати такого внеску.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. Водночас у справах, на неврахування висновків в яких посилається скаржник, перед Верховним Судом фактично поставало питання про обов`язок/відсутність обов`язку сплати пайового внеску, а не його розмір.

Водночас правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які створюють підстави для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків в кожній конкретній справі.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регулювалися приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Водночас 01.01.2020 набрали чинності положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими статтю 40 виключено із Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

При цьому, за змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, починаючи з 01.01.2020 відсутній передбачений до цього статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок замовників будівництва у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24, від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19.

Водночас законодавець при внесенні змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення статті 40 цього Закону на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні") встановив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці в населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні") в такому порядку та розмірі:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Верховний Суд зазначає, що передбачений розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Таким чином, у наведених двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", замовник будівництва зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24, від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення в 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато в попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом десяти робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом десяти робочих днів після початку такого будівництва.

У постановах від 20.02.2025 у справі № 918/618/24, від 17.04.2025 у справі № 911/65/24, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов`язку стосовно перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені в постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що Прокурор здійснив розрахунок пайової участі на підставі приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" з урахуванням величини загальної площі квартир об`єкта будівництва та показників опосередкованої вартості спорудження житла, які діяли на момент введення об`єкта в експлуатацію. При цьому господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пайової участі, дійшов висновку про те, що пайовий внесок замовника у створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення в замовника будівництва обов`язку щодо сплати пайового внеску. Обов`язок зі сплати пайового внеску у відповідача виник саме в момент початку будівництва, тобто 28.07.2020.

При цьому суди визначили, що станом на момент виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати пайового внеску був чинним наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 26.06.2020 за № 151 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 квітня 2020 року)", згідно з яким опосередкована вартість спорудження житла у Одеській області становила 12 415,00 грн/м2.

За розрахунком судів попередніх інстанцій розмір пайового внеску, який відповідач повинен був сплатити до дати введення будинку в експлуатацію (25.12.2024) та який слід стягнути з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, складає 3 209 054,03 грн в іншій сумі кошти не підлягають стягненню.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20, пайовий внесок замовника у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак правовідносини забудови земельної ділянки припиняються. Подібні висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 910/6623/24 та враховані апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови.

При цьому Верховний Суд зазначає, що застосування Прокурором при здійсненні розрахунку розміру пайової участі нормативів, які не діяли станом на момент виникнення у відповідача обов`язку щодо його сплати, суперечить приписам статті 5 Цивільного кодексу України, оскільки станом на момент виникнення між сторонами спірних відносин положеннями підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" було визначено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

З урахуванням викладеного колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував наказ Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 31.07.2024 № 764 "Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 липня 2024 року)", пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 20.03.2025 у справі № 903/601/24, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, оскільки Верховний Суд у цьому випадку враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20, відповідно до яких пайовий внесок має бути розрахований на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли позивач дізнався про його несплату відповідачем.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. Водночас у справах, на неврахування висновків в яких посилається скаржник, перед Верховним Судом фактично поставало питання про обов`язок/відсутність обов`язку сплати пайового внеску, а не його розмір.

Також Суд враховує, що у постанові Верховного суду від 11.11.2025 (ухвалена після подання касаційної скарги) у справі №903/314/25, за подібних обставин, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність обрахування суми пайового внеску станом на момент, коли у замовника будівництва виник обов`язок щодо сплати пайового внеску.

Крім того, скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду не зазначає конкретну норму (норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку, на думку скаржника, неправильно застосував апеляційний господарський суд. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу та встановлювати, які саме висновки Верховного Суду та щодо застосування якої саме норми права не були враховані судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 916/808/24, від 10.12.2024 у справі № 904/5475/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 30.04.2024 у справі № 914/4115/21.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав.

За результатами перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами та оцінкою доказів у справі, що були встановлені судами при вирішенні спору.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 у справі №916/1339/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова