ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю:

позивача ОСОБА_10,

прокурора Генеральної прокуратури України Гудзя Олександра Миколайовича

представників: позивача - адвоката Сівакова Леоніда Миколайовича, Верховної Ради України (далі - ВРУ) - Лаптієва Аркадія Миколайовича, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10 до ВРУ, треті особи: ОСОБА_14, Генеральний прокурор України, про визнання дій неправомірними, визнання незаконною і скасування Постанови ВРУ від 17 вересня

2015 року № 706-VІІІ «Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_10.»

(далі - Постанова № 706-VІІІ),

встановила:

18 вересня 2015 року народний депутат України ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до ВРУ про визнання дій неправомірними, визнання незаконною і скасування Постанови № 706-VІІІ.

Вказав, що він є народним депутатом України VІІІ скликання. 17 вересня

2015 року на черговому пленарному засіданні третьої сесії VІІІ скликання ВРУ до порядку денного було включено та розглянуто питання про надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності, затримання та арешт. За результатами розгляду ВРУ прийняла Постанову № 706-VІІІ.

Вважає, що ВРУ при розгляді питання про включення до порядку денного сесії подання Генерального прокурора України щодо надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності допустила порушення вимог Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом

України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_10_28/pravo1/T101861.html?pravo=1> (далі - Регламент) та Закону України від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ «Про статус народного депутата України» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_03_02/pravo1/T279000.html?pravo=1> (далі - Закон № 2790-ХІІ).

Так, усупереч Регламенту <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_10_28/pravo1/T101861.html?pravo=1>Генеральний прокурор України вмотивованого і обґрунтованого подання до ВРУ про притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності не вніс, регламентний комітет ВРУ таке подання на своєму засіданні не розглянув і висновку з цього питання не надавав.

Питання про надання згоди на притягнення його як народного депутата України до кримінальної відповідальності та надання ВРУ згоди на його затримання і арешт до порядку денного до початку пленарного засідання 17 вересня 2015 року включено не було. Крім того, позивач був позбавлений можливості надати пояснення з цього питання.

На думку ОСОБА_10, Постанова № 706-VІІІ спрямована на незаконне позбавлення його статусу народного депутата України, має політичну мотивацію та прийнята з метою переслідування за його політичну діяльність.

Вищий адміністративний суд України постановою від 17 листопада 2015 року позовні вимоги задовольнив:

- визнав протиправними дії ВРУ щодо включення до порядку денного пленарного засідання третьої сесії VІІІ скликання ВРУ 17 вересня 2015 року та розгляд питання про надання згоди на притягнення ОСОБА_10 як народного депутата України до кримінальної відповідальності, затримання та арешт;

- визнав незаконною та скасував Постанову № 706-VІІІ.

27 листопада 2015 року представник ВРУ Лаптієв А.М. звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2015 року з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Заявник вважає, що при вирішенні справи Вищий адміністративний суд України порушив положення статей 6, 55, 62, 75, 81, 89, 91 Конституції України, статей 17,

171-1 КАС, статей 1, 6, 480-483 Кримінального процесуального кодексу України

(далі - КПК), статей 20, 35, 48-50, 218-221 Регламенту <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_10_28/pravo1/T101861.html?pravo=1>.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, у своїй заяві представник відповідача зазначає, що між сторонами відсутній публічно-правовий спір, адже спірні відносини, пов'язані із законністю дотримання процедури надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата, регламентуються статтями 480-483 КПК, а відтак суду необхідно застосувати положення пункту 1 частини першої статті 157 КАС та закрити провадження у цій справі.

Проте, відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах виходячи із предмета спору у цій справі, її суб'єктного складу та правового регулювання дійшла висновку, що чинний на сьогодні КПК не передбачає можливості оскарження відповідних актів і дій ВРУ.

Водночас, у статті 171-1 КАС передбачена можливість та порядок оскарження до Вищого адміністративного суду України, зокрема, актів, дій чи бездіяльності ВРУ. Тобто законодавець передбачив особливості провадження у таких справах за правилами саме адміністративного судочинства при повній відсутності такого регулювання у КПК.

Щодо процедури розгляду та прийняття оспорюваної Постанови ВРУ, то колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є ВРУ.

У своїй діяльності ВРУ як орган державної влади відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок роботи ВРУ, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у ВРУ встановлюються Конституцією України, Регламентом <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_10_28/pravo1/T101861.html?pravo=1>та законами України від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України», № 2790-ХІІ, про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії ВРУ.

Регламент встановлює порядок підготовки і проведення сесій ВРУ, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій ВРУ(частини перша, друга статті 1 Регламенту).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 9 Регламенту ВРУ проводить свою роботу сесійно. Сесії є чергові та позачергові. Сесії ВРУ складаються із засідань ВРУ, засідань комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, що проводяться у період між пленарними засіданнями, роботи народних депутатів у депутатських фракціях (депутатських групах) та з виборцями. Комітет, тимчасова спеціальна комісія чи тимчасова слідча комісія можуть проводити свої засідання одночасно з пленарними засіданнями ВРУ лише за процедурним рішенням ВРУ.

За правилами частин першої-третьої статті 20 Регламенту порядок денний сесії ВРУ затверджується ВРУ на кожну чергову сесію і включає в себе два розділи: перший - питання, повністю підготовлені для розгляду ВРУ і в установленому порядку надані народним депутатам; другий - питання, підготовку і доопрацювання яких ВРУ доручає здійснити комітетам, тимчасовим спеціальним комісіям, а також законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні. Також він має містити відповідні реквізити.

Водночас у частині четвертій цієї ж статті передбачені випадки, коли до порядку денного сесії ВРУ включаються питання позачергово без голосування, до яких не належить питання щодо надання згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання та арешт.

Крім того, розділом V Регламенту передбачено порядок розгляду ВРУ питань за спеціальними процедурами, в тому числі й про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України (статті 218-221 Регламенту). Цим розділом не передбачено скороченої процедури включення до порядку денного сесії ВРУ та прийняття нею рішення з цього питання.

Проаналізувавши зазначені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку про те, що усі питання, які вносяться до порядку денного сесії ВРУ, за винятком питань, які зазначені у частині четвертій статті 20 Регламенту, мають бути повністю підготовлені для розгляду ВРУ із дотриманням процедури їх попереднього розгляду у відповідних комітетах органу законодавчої влади.

Крім цього, колегія суддів наголошує, що в силу особливого статусу народного депутата України, закріпленого у Конституції України та Законі № 2790-ХІІ, питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України вирішується за спеціальною процедурою, яка передбачає відповідний алгоритм дій. Зокрема: внесення подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України, надання комітету письмових пояснень народного депутата (протягом п'яти днів), підготовка комітетом висновку щодо питання про надання згоди на вчинення зазначених дій стосовно народного депутата України (в строк не більше 20 днів), повне обговорення (стаття 30 Регламенту) тощо. Без вчинення цих дій не можна вважати, що рішення про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт прийнято ВРУ на підставі Конституції та законів України.

У справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України встановив, що

17 вересня 2015 року ВРУ більшістю проголосувала за поставлене на голосування Головою ВРУ включення до порядку денного сесії, за поданням Генерального прокурора України, питання щодо надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_10 без дотриманням процедури його попереднього розгляду у відповідному комітеті органу законодавчої влади.

Суд також установив, що 17 вересня 2015 року Постановою № 706-VІІІ ВРУ надала згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_10

Розгляд питання про включення до порядку денного сесії ВРУ питання щодо надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України та ухвалення рішення з цього приводу відбулися протягом 12 хвилин, у тому числі й з урахуванням часу демонстрації відеозапису, який стосується народного депутата України ОСОБА_10

За таких обставин правильними є висновки Вищого адміністративного суду України про протиправність дій ВРУ та незаконність її рішення, оскільки під час вирішення питання про надання згоди на притягнення народного депутата України ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності, затримання та арешт, ВРУ порушила Регламент.

Не заслуговує на увагу посилання заявника на те, що до оспорюваного рішення може застосовуватися стаття 50 Регламенту, якою передбачена можливість прийняття рішення про одноразове відхилення (ad hoc) від процедур, передбачених цим Законом, оскільки за правилами частини другої та статті 221 зазначеного закону «ad hoc» не допускається з огляду на те, що питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України здійснюється виключно за процедурою повного обговорення питань на пленарному засіданні ВРУ.

Також є необґрунтованими посилання представника ВРУ у своїй заяві на те, що позивач не просив суд скасовувати оспорювану постанову органу законодавчої влади, а Вищий адміністративний суд України всупереч статті 6 Конституції України та статті 171-1 КАС, зокрема, скасував її, оскільки за змістом пункту 3 частини п'ятої вказаної норми КАС Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може застосувати інші наслідки протиправності рішень ВРУ, визначені статтею 162 цього Кодексу, якою, в тому числі, передбачено право суду скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.

Водночас колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки постанова Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2015 року ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а наведені у заяві доводи щодо перегляду зазначеного рішення Вищого адміністративного суду України не спростовують висновків цього суду, то у задоволенні заяви представника ВРУ Лаптієва А.М. слід відмовити.

Керуючись статтями 170-1, 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви представника Верховної Ради України - Лаптієва Аркадія Миколайовича відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. Волков О.А. КороткихМ.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький