П ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М.суддів:Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Лященко Н.П.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання іпотеки припиненою за заявою ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»), у якому, посилаючись на те, що виконав перед банком у повному обсязі зобов'язання з погашення кредиту, просив припинити дію договору іпотеки, укладеного на забезпечення належного виконання кредитного договору.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2015 року позов задоволено. Визнано іпотеку припиненою за договором від 5 серпня 2008 року. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 6 серпня 2015 року рішення районного суду скасовано й у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 6 серпня 2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_6 просить ухвалу суду касаційної інстанції та рішення суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 526, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у поєднанні зі статтею 625 цього Кодексу.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_6 надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2015 року (справа № 6-41128св14) та від 21 січня 2015 року (справа № 6-42315св14).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до змісту статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 5 серпня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 0023/08/27/1, згідно з яким позивач отримав кредит на споживчі цілі в розмірі 58 тис. 400 доларів США строком до 4 серпня 2033 року зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами.

На забезпечення цього договору між сторонами того ж дня було укладено договір іпотеки, за умовами якого позивач передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру 78 в будинку 40 на вулиці Богунського у місті Чернігові.

Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 грошових зобов'язань щодо своєчасного й повного погашення кредиту виникла заборгованість, у зв'язку з якою рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 жовтня 2014 року достроково стягнуто всю суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 523 тис. 73 грн 91 коп.

Згідно з наданим позивачем розрахунком на теперішній час наявна заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором № 0023/08/27/1 від 5 серпня 2008 року, яка виникла у зв'язку з тим, що рішення суду про дострокове стягнення всієї суми заборгованості було виконане лише 4 лютого 2015 року. Крім того, стягнута на його виконання грошова сума в національній валюті була зарахована банком по кредиту за курсом Національного банку України (далі - НБУ) у сумі 23 тис. 1906 грн, що призвело до зменшення загальної суми заборгованості.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором № 0023/08/27/1 від 5 серпня 2008 року , які існували між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_6 припинені сплатою позивачем суми заборгованості, визначеної судовим рішенням, унаслідок чого припинено й договір іпотеки, укладений на забезпечення кредитного договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке виконане через певний проміжок часу, не припиняє правовідносин сторін за договором кредиту й відповідно не припиняє дії договору іпотеки.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції, указавши на правильне застосування судом норм матеріального права, зокрема статей 526, 599 ЦК України.

Однак у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2015 року (справа № 6-41128св14) та від 21 січня 2015 року (справа № 6-42315св14) суд касаційної інстанції, передаючи справи на новий апеляційний розгляд, зазначив, що з урахуванням положень статей 526, 599, 625 ЦК України у зв'язку з ухваленням судового рішення про дострокове стягнення усієї суми заборгованості строк дії договору закінчився, а отже, між сторонами після спливу строку дії договору існують лише невиконані грошові зобов'язання.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносин одних і тих самих норм статей 599 та 625 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до статей 526 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1>, 530 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843599/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1>, 610 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843682/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1>, частини першої статті 612 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843684/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1> зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики у розмірі та порядку встановленому договором або на рівні облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено договором.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів за договором позики відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до спливу встановленого договором строку виконання основного зобов'язання має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у випадку пред'явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Вимога про дострокове повернення позики та належних процентів може бути задоволена шляхом добровільного повернення позичальником заборгованості або її стягнення в судовому порядку за судовим рішенням.

Відсутність такої вимоги не покладає на позичальника будь-яких зобов'язань щодо дострокового повернення будь-яких сум, які, на думку кредитора, підлягають сплаті, крім тих, які підлягають сплаті на час пред'явлення вимоги.

Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.

При зарахуванні грошової суми, стягнутої за рішенням суду, на банківський рахунок позикодавця грошова позика вважається повернутою.

Разом з тим статтею 599 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843670/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1> встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов'язання вважаються припиненими.

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку», частини першої статті 572 ЦК України та частини першої статті 575 іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконанням.

При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання.

Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв'язку із цим основного зобов'язання іпотека припиняється.

Ураховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для припинення іпотеки, а тому судові рішення апеляційної та касаційної інстанції підлягають скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603 , частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 6 серпня 2015 року скасувати, залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2015 року.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді : В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

А.Г. Ярема