П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого суддів: Берднік І.С., Барбари В.П., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., - за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю

фірми "Інкорд" ЛТД -Валентієва В.В.,

відділу державної виконавчої служби

Івано-Франківського міського

управління юстиції -Середюка В.Ю., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інкорд" ЛТД про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 липня 2015 року за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інкорд" ЛТД на дії відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції у справі № 22/62 за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Івано-Франківської філії до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інкорд" ЛТД про погашення заборгованості за договором кредитної лінії від 24 січня 2006 року № 25 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Інкорд" ЛТД (далі - ТОВ фірма "Інкорд" ЛТД) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області зі скаргою, в якій просило визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (далі - ВДВС Івано-Франківського МУЮ) щодо передачі для реалізації на електронних торгах Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України предмета іпотеки - нежитлових приміщень торгового дому "Золота Нива", розташованого по вул. Симоненка, 11А, у м. Івано-Франківську.

Свою скаргу ТОВ фірма "Інкорд" ЛТД обґрунтувало тим, що такі дії суперечать вимогам законів України "Про виконавче провадження", "Про іпотеку" і "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень", оскільки виконавче провадження відкрито на виконання ухвали про зміну способу виконання рішення суду, а не рішення суду; ухвалою суду, на підставі якої видано виконавчий документ, не передбачено такого способу виконання як звернення стягнення на предмет іпотеки. Не виявивши грошових коштів чи майна, на яке можна було звернути стягнення, державний виконавець зобов'язаний був повернути виконавчий документ стягувачу.

Крім того, звертаючи стягнення на предмет іпотеки, державний виконавець у порушення вимог частини 4 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заперечень іпотекодавця не провів рецензування звіту про оцінку предмета іпотеки.

В електронній заявці-повідомленні на проведення електронних торгів державним виконавцем неправильно зазначено площу предмета іпотеки та взагалі не наведено відомостей про його призначення (розважальний комплекс), встановлені обмеження, відомості про земельну ділянку, на якій розташовано предмет іпотеки, що є порушенням Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5.

Через зазначені порушення електронні торги з реалізації предмета іпотеки відбулися за участю одного учасника, внаслідок чого предмет іпотеки було придбано на безальтернативній основі за початковою ціною, без урахування інвестиційної привабливості.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2014 року скаргу ТОВ фірми "Інкорд" ЛТД відхилено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2015 року скасовано ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2014 року. Скаргу ТОВ фірма "Інкорд" ЛТД задоволено.

Вищий господарський суд України постановою від 15 липня 2015 року скасував постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2015 року, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2014 року залишив без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15 липня 2015 року, поданої з підстав, передбачених пунктом 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ТОВ фірма "Інкорд" ЛТД, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частин 2, 5 статті 52, статті 57 та частини 4 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, просить скасувати цю постанову та залишити в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2015 року.

На обґрунтування своїх доводів ТОВ фірма "Інкорд" ЛТД долучило до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 23 червня 2015 року у справі № 5010/2435/2011-9/88, від 7 жовтня 2014 року у справі № 27/217.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На думку заявника, неоднакове застосування судом касаційної інстанції у справі, яка розглядається, одних і тих самих норм матеріального права підтверджується копіями постанов Вищого господарського суду України від 23 червня 2015 року у справі № 5010/2435/2011-9/88 і від 7 жовтня 2014 року у справі № 27/217.

Проте з такими доводами заявника погодитися не можна.

У справі № 22/62, яка розглядається, Вищий господарський суд України, погодившись із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ТОВ фірма "Інкорд" ЛТД на дії органу Державної виконавчої служби України щодо передачі для реалізації на електронних торгах предмета іпотеки, свій висновок обґрунтував тим, що державний виконавець, виконуючи ухвалу суду про зміну способу виконання рішення суду, діяв у межах приписів Закону України "Про виконавче провадження", вжив необхідних заходів щодо виконання рішення суду і правомірно звернув стягнення на спірне майно у зв'язку з тим, що грошей або іншого майна у боржника не виявилося. Одночасно Вищий господарський суд України зазначив, що оскільки стягувач у спірному виконавчому провадженні одночасно був іпотекодержателем спірного майна, то порушення державним виконавцем норм Закону України "Про іпотеку" <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_10_30/pravo1/T030898.html?pravo=1> не відбулося.

Крім того, Вищий господарський суд України зауважив, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення частини 4 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_820610/ed_2015_05_14/pravo1/T990606.html?pravo=1> та дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення вартості майна належним чином, оскільки боржник не оскаржив відомі йому результати оцінки у встановленому законом порядку.

У справі № 5010/2435/2011-9/88 Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо неправомірності дій державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ з передачі на реалізацію нерухомого майна, який у порушення порядку визначення вартості та оцінки майна боржника, встановленого частиною 4 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_820610/ed_2015_05_14/pravo1/T990606.html?pravo=1>, не призначив рецензування звіту про оцінку майна. При цьому Вищий господарський суд України виходив із тих встановлених судом обставин, що боржник подав свої заперечення на проведену оцінку майна (постанова від 23 червня 2015 року).

У справі № 27/217 Вищий господарський суд України, скасовуючи постановою від 7 жовтня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій щодо часткового припинення провадження у справі за скаргою на органу Державної виконавчої служби України, передав до суду першої інстанції для розгляду по суті скаргу стягувача у частині оцінки рухомого майна боржника, її рецензування та передачі цього майна на реалізацію, визнання недійсним звіту про визначення ринкової вартості переданого на реалізацію майна та рецензії; а скаргу в частині визнання недійсним протоколу про ведення аукціону з реалізації рухомого майна залишив без розгляду.

Отже, зі змісту зазначених рішень суду касаційної інстанції, копії яких додано до заяви, а також оскаржуваної постанови Вищого господарського суду України не вбачається підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Не можна взяти до уваги і доводи заяви ТОВ фірма "Інкорд" ЛТД про те, що суди попередніх інстанцій неповно встановили обставини справи та не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 11123 ГПК Верховний Суд України при розгляді справи в порядку, встановленому розділом ХII2 цього Кодексу, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд

судових рішень господарських судів, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

З огляду на викладене у задоволенні заяви ТОВ фірми "Інкорд" ЛТД про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15 липня 2015 року у справі № 22/62 слід відмовити.

Керуючись статтями 11116, 11123, 11124, 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інкорд" ЛТД про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 липня 2015 року у справі № 22/62.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 статті 11116 ГПК.

Головуючий І.С. Берднік

судді: В.П. Барбара

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

О.І. Потильчак

І.Б. Шицький