Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №341/416/20
Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №341/416/20
Постанова ВССУ від 30.01.2025 року у справі №341/416/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

м. Київ

справа № 341/416/20

провадження № 61-13572св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2021 року в складі судді Гаполяка Т. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Луганської В. М., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача в порядку статті 625 ЦК України 24 % річних у розмірі 591 830,27 грн та інфляційні втрати в розмірі 285 862,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 316, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 300 000,00 грн зі сплатою відсотків строком до 16 березня 2018 року.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 узятих на себе кредитних зобов`язань рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року в справі № 341/1976/15-ц стягнуто з нього на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором у розмірі 308 915,77 грн.

Відповідач зазначене рішення суду не виконує, у зв`язку з чим наявні підстави для покладення на нього передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 63 108,71 грн інфляційного збільшення суми боргу та 22 435,29 грн 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, стягнення яких обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2022 року рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2021 року скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 2 783,22 грн трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

У задоволенні інших позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17 травня 2023 року постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2022 року в частині позовних вимог про стягнення відсотків річних скасовано й передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 травня 2022 року в частині відмови в стягненні інфляційних втрат залишено без змін.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2021 року в частині стягнення суми відсотків в порядку статті 625 ЦК України скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» суму 588 550,82 грн процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в порядку статті 625 ЦК України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив наявність права позивача на нарахування відсотків на підставі статті 625 ЦК України, проте не врахував, що кредитним договором сторони обумовили розмір відсотків річних від простроченої суми - 24 % річних, а 25 січня 2020 року позивач пред`явив позов відповідачу, чим змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору.

Відповідно обґрунтованим є наданий позивачем розрахунок заборгованості на тіло кредиту з 22 січня 2010 року. Водночас, оскільки для сум, нарахованих до 13 березня 2010 року, позивач пропустив позовну давність, з відповідача підлягає стягненню тільки сума 24 % річних, розрахована з 13 березня 2010 року по 01 лютого 2020 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року й ухвалити рішення про відмову в позові.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року в справі № 3-1522гс16 та в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц, від 06 листопада 2019 року в справі № 341/1976/15-ц, від 13 березня 2023 року в справі № 341/416/20.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки кожному його аргументу. Зокрема не врахував, що ТОВ «Кредитні ініціативи» мало право проводити нарахування відсотків тільки на підставі частини другої, а не на підставі пункту 6.10 договору, десятирічний термін якого закінчився 25 січня 2020 року, а з позовом до суду позивач звернувся тільки 13 березня 2020 року.

Законність рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2021 року Верховний Суд не перевіряє, оскільки це рішення в частині вимог про стягнення інфляційних втрат вже переглянуте Верховним Судом та постановою від 17 травня 2023 року в зазначеній частині залишене без змін, а в частині вимог про стягнення відсотків річних скасоване постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

18 березня 2008 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір в формі кредитної лінії № 316, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300 000,00 грн.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 483 579,41 грн, яка складається із: 262 500,00 грн тіла кредиту, 210 879,41 грн несплачених відсотків та 10 200,00 грн комісії.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року рішення Галицького районного суду від 22 травня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 210 879,41 грн нарахованих відсотків та загальної суми нарахованої заборгованості за кредитним договором у розмірі 483 579,41 грн змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 165 065,15 грн нарахованих відсотків на 01 жовтня 2015 року, а всього стягнуто з ОСОБА_1 437 765,15 грн заборгованості за кредитним договором, нарахованої на 01 жовтня 2015 року. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року скасовано в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за відсотками. Позов ТОВ «Кредитні ініціативи» в цій частині задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 36 215,77 грн заборгованості за відсотками. У решті рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року залишено в силі.

На виконання судових рішень 20 січня 2020 року видано виконавчий лист.

На підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення в порядку статті 625 ЦК України інфляційного збільшення та процентів річних позивач надав розрахунок заборгованості, згідно з яким 24 % річних на суму тіла кредиту згідно з рішенням суду (262 500,00 грн) за період з 22 лютого 2010 року по 21 лютого 2020 року складає 591 830,27 грн, інфляційні втрати на суму тіла кредиту 262 500,00 грн за період з березня 2010 року по січень 2020 року складають 285 862,50 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так,частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»)

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Суди встановили, що боржник ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором.

25 січня 2020 року позивач пред`явив позов до відповідача про стягнення заборгованості, чим змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору.

Відповідно з цього часу у відповідача виник обов`язок щодо сплати процентів згідно з частиною другою статті 625 ЦК України у розмірі три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас установлено, що умовами кредитного договору (пункт 6.5) сторони встановили інший розмір процентів, а саме сторони домовились, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 24 % річних від простроченої суми.

У пункті 6.10 кредитного договору сторони домовились, що позовна давність встановлюється тривалістю 10 років.

Таким чином, установивши, що ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов`язання, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з нього 24 % річних від простроченої суми згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за період з 13 березня 2010 року по 01 лютого 2020 року, що відповідає погодженим сторонами умовам кредитного договору й не спростовано відповідачем.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко