Історія справи

Постанова ВССУ від 24.01.2024 року у справі №501/828/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 501/828/19

провадження № 61-4769св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - заступник начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса Донкоглов Павло Павлович,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 20 січня

2021 року під головуванням судді Петрюченко М. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 09 березня 2023 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії заступника начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса Донкоглова Павла Павловича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

Короткий зміст вимог скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії заступника начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Донкоглова П. П. в якій просив суд:

- скасувати постанову заступника начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Донкоглова П. П. від 05 липня 2018 року за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу;

- скасувати акт державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, прийнятий 05 липня 2018 року за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1 заступником начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Донкогловим П. П.;

- визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Донкоглова П. П. щодо нездійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження»;

- скасувати постанову про повернення виконавчого документа № 501/532/16-ц, виданого 03 жовтня 2016 року Іллічівським міським судом Одеської області щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 237 620,56 грн, прийняту 08 листопада 2018 року заступником начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Донкогловим П. П. (виконавче провадження № НОМЕР_2).

Скаргу вмотивував тим, що на виконанні Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - Чорноморський ВДВС, ВДВС) перебувало зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 до якого 18 листопада 2016 року було приєднано виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 237 620,56 грн за виконавчим листом № 501/532/16-ц, виданим 03 жовтня 2016 року Іллічівським міським судом Одеської області.

06 грудня 2018 року після ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження стягувачу ОСОБА_1 стало відомо, що заступник начальника Чорноморського ВДВС Донкоглов П. П. 08 листопада 2018 року прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме виконавчого листа № 501/532/16-ц, виданого 03 жовтня 2016 року Іллічівським міським судом Одеської області, на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявник вважав, що дана постанова про повернення виконавчого документа прийнята заступником начальника Чорноморського ВДВС з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та має бути скасована, оскільки при проведенні виконання Донкогловим П. П. були допущені порушення.

Вказував, що він подавав заяву до ДВС про своє пріоритетне право, над іншим стягувачем однієї черги, залишити нереалізоване з прилюдних торгів майно боржника за собою, оскільки виконавчий лист ним було направлено до ДВС 04 жовтня 2017 року. Разом з тим, виконавчий лист ОСОБА_3 було видано судом пізніше - 07 жовтня 2016 року.

05 липня 2018 року заступник начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Донкоглов П. П. склав акт про передачу майна боржника ОСОБА_3 , 10 липня 2018 року прийняв постанову про передачу майна боржника стягувачу ОСОБА_3

ОСОБА_1 звернувся до ВДВС з відповідною скаргою, проте 05 березня 2019 року отримав постанову за результатами його звернення, відповідно до якої у задоволенні його скарги було відмовлено.

Іллічівський міський суд Одеської області ухвалою від 15 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 в частині скасування постанови від 05 липня 2018 року за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, скасування акта державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, прийнятого 05 липня 2018 року за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1 залишив без розгляду.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання незаконною бездіяльності державного виконавця щодо нездійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», скасування постанови про повернення виконавчого документа № 501/532/16-ц, виданого 03 жовтня 2016 року Іллічівським міським судом Одеської області щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 237 620,56 грн, прийняту 08 листопада 2018 року відмовив.

Одеський апеляційний суд постановою від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 15 липня 2019 року в частині залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 про скасування постанови заступника начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Донкоглова П. П. від 05 липня 2018 року за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, скасування акта державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, прийнятого 05 липня 2018 року за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1 заступником начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Донкогловим П. П. скасував.

Справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги в цій частині.

В іншій частині ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 15 липня 2019 року залишив без змін.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Іллічівський міський суд Одеської області ухвалою від 20 січня 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05 лютого 2021 року, скаргу

ОСОБА_1 задовольнив.

Скасував постанову заступника начальника Чорноморського ВДВС від 05 липня 2018 року за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Скасував акт державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, прийнятий 05 липня 2018 року за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_1 заступником начальника Чорноморського ВДВС Донкогловим П. П. (нова назва - Чорноморський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса).

Одеський апеляційний суд постановою від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 20 січня 2021 року без змін.

Приймаючи оскаржені судові рішення місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вчинив необхідну дію щодо прийняття до виконання виконавчого документа Чорноморським ВДВС - направив 04 жовтня 2016 року відповідну заяву та виконавчий документ, що підтверджується приєднаною до заяви копією квитанції про відправку рекомендованим листом заяви про відкриття виконавчого провадження до державної виконавчої служби із виконавчим документом, а тому вважав, що виконавчий документ поданий ним до виконання саме 04 жовтня 2016 року, що в свою чергу надає стягувачу ОСОБА_1 пріоритетного над іншим стягувачем однієї черги - ОСОБА_3 , право на отримання майна в рахунок погашення боргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 20 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 березня 2023 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що оскаржені судові рішення прийняті з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо черговості задоволення вимог стягувачів, а також норм статей 253-255 ЦК України.

Закон України «Про виконавче провадження» чітко встановлює черговість задоволення вимог кредиторів в межах однієї черги.

Заявник вважає, що саме надходження виконавчого документа до виконання і створює пріоритет черговості.

Виконавчі документи ОСОБА_3 надійшли до виконавчої служби раніше, а виконавче провадження за заявою ОСОБА_1 17 листопада 2016 року було об`єднане у зведене виконавче провадження, отже заявник мав першочергове право на задоволення своїх вимог.

Аргументом касаційної скарги також є те, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування приписів частини десятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження».

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у травні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Вказує, що аргументи касаційної скарги ОСОБА_3 є необґрунтованими, оскільки дату реєстрації виконавчого документа не можна ототожнювати з датою його отримання.

У поданому у травні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник Чорноморського ВДВС в Одеському районі Одеської області - в. о. начальника відділу Кудряшов П. просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.

Представник органу виконавчої служби зазначає, що виконавче провадження на користь ОСОБА_3 було відкрите 03 листопада 2016 року, а на користь ОСОБА_1 - 17 листопада 2016 року, таким чином першочергове право на задоволення своїх вимог має ОСОБА_3 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 24 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 501/828/19 з місцевого суду.

05 червня 2023 року справа № 501/828/19 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2023 року справу призначив до розгляду колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 поштою відправив до Чорноморського ВДВС виконавчий лист № 501/532/16-ц, виданий 03 жовтня 2016 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 237 620,56 грн та судового збору у розмірі 1 266 грн.

18 листопада 2016 року до зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошових сум, яке перебувало на виконанні Чорноморського ВДВС, було приєднано виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 237 620,56 грн за виконавчим листом № 501/532/16-ц, виданим 03 жовтня 2016 року Іллічівським міським судом Одеської області.

17 жовтня 2016 року було прийнято постанову про приєднання до зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 272 384,64 грн за виконавчим листом № 501/520/16-ц, виданим Іллічівським міським судом Одеської області 07 жовтня 2016 року. Також проведено опис майна боржника, а саме 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .

02 листопада 2017 року ОСОБА_1 подав до Чорноморського ВДВС заяву щодо бажання здійснити авансування витрат з проведення оцінки належного боржнику майна. Натомість 08 листопада 2017 року йому було направлено лист Чорноморського ВДВС про ознайомлення з оцінкою майна боржника, про наявність якої йому стало відомо 20 листопада 2017 року.

Оскільки торги 02 травня 2018 року не відбулися, а описане майно не було реалізоване, то цього ж дня ОСОБА_1 подав до Чорноморського ВДВС заяву про бажання залишити нереалізоване з прилюдних торгів майно боржника за собою.

04 червня 2018 року ОСОБА_1 повторно подав заяву до Чорноморського ВДВС про своє пріоритетне право, над іншим стягувачем однієї черги, залишити нереалізоване з прилюдних торгів майно боржника за собою, оскільки виконавчий лист ним було направлено до Чорноморського ВДВС 04 жовтня 2016 року. Разом з тим, виконавчий лист ОСОБА_3 було видано судом пізніше - 07 жовтня 2016 року.

05 липня 2018 року заступник начальника Чорноморського ВДВС Донкоглов П. П. склав акт про передачу майна боржника ОСОБА_3 , а 10 липня 2018 року прийняв постанову про передачу майна боржника стягувачу - ОСОБА_3 .

Заступник начальника відділу Чорноморського ВДВС Донкоглов П. П. постановою

від 08 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 501/532/16-ц, виданого 03 жовтня 2016 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 237 620,56 грн повернув стягувачу ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).

Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним відділом державної виконавчої служби (далі - ВДВС), передбачені нормами ЦПК України.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною першою статті 287 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльність ВДВС, крім тих, що передбачені прямо в окремому законі.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Оскільки порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція.

Сама наявність зведеного виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу державної виконавчої служби. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.

Разом із тим, ні в ЦПК України, ні в КАС України не врегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 64/229 де вказано, що визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконанні у ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 .

Так, відповідно до копії постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 05 липня 2018 року, акта державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 05 липня 2018 року та облікової картки у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 об`єднано виконавчі провадження по виконанню судових рішень Іллічівського міського суду Одеської області, ухвалених в порядку цивільного судочинства, постанов державного виконавця про стягнення штрафів, виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, а також постанови Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області.

Зі змісту постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу

від 05 липня 2018 року вбачається, що на адресу виконавчої служби від стягувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надійшли заяви в яких вони виявили бажання залишити за собою нереалізоване на третіх електронних торгах майно за стартовою ціною третіх торгів. Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області в прядку статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» не заявило про своє бажання в рахунок погашення боргу залишити за собою нереалізоване на третіх електронних торгах майно боржника.

Вирішуючи справу суди першої та апеляційної інстанцій не врахували вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, не звернувши увагу на те, що виконавчі дії проводились в межах зведеного виконавчого провадження, в якому виконувались як рішення судів, ухвалені за правилами цивільного судочинства так і постанови інших (не судових) органів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до змісту частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, що є підставою для їх скасування із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

ОСОБА_3 , як стягувач у зведеному виконавчому провадженні, у разі незгоди із рішеннями державного виконавця, не позбавлений права звернутися до суду із адміністративним позовом в порядку, передбаченому статтею 287 КАС України.

Керуючись статтями 19 255 256 400 402 409 414 - 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 20 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 березня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії заступника начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса Донкоглова Павла Павловича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді: А. І. Грушицький

Є. В. Петров

В. В. Пророк

В. В. Сердюк