Історія справи

Постанова ВССУ від 24.01.2024 року у справі №357/3365/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 357/3365/23

провадження № 61-10777св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська»,

відповідачі: ОСОБА_1 , державний реєстратор Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяна Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000»,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Гаращенка Д. Р., Музичко С. Г.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та скасування реєстрації права оренди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» (далі - ТОВ Агрофірма «Білоцерківська») у березні 2023 року звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:

- поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права за договором оренди від 19 жовтня 2015 року земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002, укладеним між ТОВ «Агротрейд-2000» та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:025:0002, укладений між ТОВ «Агротрейд-2000»та ОСОБА_1 , право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права 27 грудня 2022 року, номер запису про інше речове право 48877288.

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 29 березня 2023 року заяву ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову задовольнив частково. Заборонив органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації, припинення, зміни права оренди, права суборенди, іншого речового права щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3220489500:01:025:0002. В іншій частині заявлених вимог по забезпеченню позову відмовив.

04 травня 2023 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 29 червня 2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у цій справі відмовив.

Ухвала мотивована тим, що предметом спору у цій справі є земельна ділянка, власником якої є фізична особа - ОСОБА_1 , як сторона договору оренди землі (як первісного, укладеного із позивачем, так і наступного, укладеного із відповідачем) та предмет спору, безпосередньо, стосується прав і обов`язків власника земельних ділянок, а оскільки позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» заявлені щодо земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка укладала договори оренди як з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», так і з ТОВ «Агротрейд-2000», та з огляду на характер правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Також місцевий суд зазначив, що в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі слід відмовити та, як наслідок, не підлягає задоволенню і клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із судовим рішенням про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у цій справі ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою.

Київський апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2023 року повернув.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову не оскаржується окремо від рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А. у липні 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не дослідив того факту, що оскаржується ухвала про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, яка підлягає апеляційному оскарженню, тому суд зобов`язаний був відкрити провадження і забезпечити реалізацію права сторони на справедливий суд.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 10 серпня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Справа № 357/3365/23 надійшла до Верховного Суду 20 вересня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 12 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Л. А., про залишення касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року без розгляду та клопотання ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» про закриття касаційного провадження у цій справі відмовив.

Верховний Суд ухвалою від 11 січня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Так, у рішенні від 08 січня 2008 року у справі «Скорик проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Згідно з частинами першою та другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови в скасуванні заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Зазначене положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

Повертаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2023 року, зокрема в частині відмови у скасуванні заходів забезпечення позову, апеляційний суд виходив з того, що вказана ухвала не оскаржується окремо від рішення суду.

Апеляційний суд на порушення норм процесуального права дійшов помилкового висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови у скасування заходів забезпечення позову не переглядається в апеляційному порядку окремо від рішення суду та безпідставно повернув апеляційну скаргу, що призвело до обмеження реалізації права заявника на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, ухвала Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в частині повернення апеляційної скарги на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2023 року в частині відмови у скасуванні заходів забезпечення позову підлягає скасуванню з передачею справи в означеній частині до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності ухвали Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, тому Верховний Суд не переглядає ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в цій частині і не надає їй оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, ураховуючи вимоги частини шостої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції в частині повернення апеляційної скарги на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2023 року в частині відмови у скасуванні заходів забезпечення позову з направленням справи в цій частині до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141 400 409 411 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року про повернення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2023 року в частині відмови у скасуванні заходів забезпечення позову скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачІ. В. Литвиненко Судді:А. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Пророк В. В. Сердюк