Історія справи

Постанова ВССУ від 21.02.2024 року у справі №336/9465/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 336/9465/21

провадження № 61-13084св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мідяним Єгором Олександровичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2023 року у складі судді Савеленко О. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 липня 2023 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником 7/36 та 5/12 часток квартири АДРЕСА_1 . Відповідачі є співвласниками вказаної квартири по 7/36 часток кожний. На момент звернення до суду у квартирі зареєстрований та проживає ОСОБА_3 .

Позивач зазначав, що намагався вирішити питання розподілу квартири з відповідачами та направляв їм лист з пропозицією або продати квартиру та розділити кошти пропорційно часткам співвласників, або придбати його частку за ринковою ціною чи продати відповідачу свою. Проте відповіді не отримав. Ключів від квартири у нього немає, зареєстрований він за іншою адресою. Користуватись квартирою не має можливості.

З метою визначення можливих варіантів користування квартирою його адвокатом було замовлено проведення будівельно-оціночного та будівельно-технічного дослідження. За результатами дослідження встановлено, що ринкова вартість квартири склала 688 157 грн. Експертом запропоновано два варіанти порядку користування квартирою з відступленням від ідеальних часток співвласників з розрахунком компенсації на користь співвласника, площа якого зменшилась. Перепланування приміщень не потребується.

За варіантом першим ОСОБА_1 виділяється в особисте користування: прим. 3-кімната (16,27 кв. м), балкон (1,05 кв. м); ОСОБА_2 : прим. 4-кімната (14,8 кв. м), балкон (1,05 кв. м); ОСОБА_3 : прим. 2-кімната (8,68 кв. м). Приміщення, які залишаються у спільному користуванні співвласників: 1-коридор, 5-кухня, 6-ванна, 7-туалет, 8-коридор, загальною площею 20,58 кв. м. Розмір грошової компенсації, яка має бути сплачена співвласником ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 складає 111 398 грн. Розмір грошової компенсації, яка має бути сплачена співвласником ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 складає 39 475 грн. За варіантом другим, ОСОБА_1 виділяється в особисте користування: прим. 3-кімната (16,27 кв. м), балкон (1,05 кв. м).; ОСОБА_2 виділяється в особисте користування: прим. 2-кімната (8,68 кв. м); ОСОБА_3 виділяється в особисте користування: прим. 4-кімната (14,8 кв. м), балкон (1,05 кв. м). Приміщення, які залишаються у спільному користуванні співвласників: 1-коридор, 5-кухня, 6-ванна, 7-туалет, 8-коридор, загальною площею 20,58 кв. м. Розмір грошової компенсації, яка має бути сплачена співвласником ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 складає 39 475 грн. Розмір грошової компенсації, яка має бути сплачена співвласником ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 складає 111 398 грн.

Позивач посилався на те, що такі варіанти є прийнятними і логічними, бо сукупна частка ОСОБА_1 у вказаній квартирі становить 22/36. Всього троє співвласників. Квартира трикімнатна. Кожному можливо виділити по кімнаті. Так як його частка є найбільшою, йому у користування необхідно виділити найбільшу кімнату. Навіть у такому випадку, така кімната за площею буде меншою ніж припадає на його ідеальну частку, тому він повинен отримати компенсацію. Обов`язок щодо компенсації за такими варіантами для відповідачів буде найменшим.

Вказував, що після визнання за ним права власності на 7/36 та 5/12 часток спірної квартири відповідачі ключі від квартири йому не надали, доступу до квартири він позбавлений.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- встановити факт належності квартири АДРЕСА_1 співвласникам у таких частках: ОСОБА_1 - 7/36 та 5/12 часток, ОСОБА_2 - 7/36 часток, ОСОБА_3 - 7/36 часток;

- встановити порядок користування вказаною квартирою відповідно до варіанта № 1, визначеного у висновку експерта № 0002 від 06 вересня 2021 року;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію у сумі 111 398 грн, стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію в розмірі 39 475 грн;

- усунути йому перешкоди у користуванні своїм майном - 7/36 та 5/12 частками квартири АДРЕСА_1 - вселити його у вказану квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме виділено ОСОБА_1 в особисте користування приміщення 3 - кімнату, площею 16,27 кв. м, балкон площею 1,05 кв. м.

Залишено у спільному користуванні співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приміщення: 1 - коридор, 5 - кухня, 6 - ванна, 7 - туалет, 8 - коридор, загальною площею 20,58 кв. м.

Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_1 своїм майном, а саме: 7/36 та 5/12 частками квартири АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 681,00 грн з кожного.

Задовольняючи позовні вимоги в частині виділення позивачеві у користування кімнати розміром 16,27 кв. м та балкону площею 1,05 кв. м, вихід до якого з кімнати (загальна площа 17,32 кв. м), суд першої інстанції виходив з того, що позивач є співвласником найбільшої частки квартири, отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Встановивши, що позивач є власником частини квартири, а відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні власністю, а саме, не реагують на його письмові пропозиції щодо визначення порядку користування квартирою, ключів від спірної квартири позивач не має, зареєстрований за іншою адресою, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про вселення позивача до спірної квартири, а також усунення перешкод у користуванні власністю.

Щодо виділення у особисте користування інших двох окремих кімнат площею 8,68 кв. м та 14,08 кв. м відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та стягнення з них компенсації за майно, то районний суд вважав, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вимоги про встановлення порядку користування квартирою з виділенням їм кімнат не заявляють, а ОСОБА_1 не наділений повноваженнями на представлення їх інтересів. Спір між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо користування квартирою відсутній.

Крім того, суд звернув увагу на те, що грошова компенсація за житло може бути стягнута лише у випадку перерозподілу ідеальних часток, а такі вимоги позивачем не заявлені.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту належності спірної квартири співвласникам у таких частках: ОСОБА_1 - 7/36 та 5/12 часток, ОСОБА_2 - 7/36 часток, ОСОБА_3 - 7/36 часток, суд зазначив, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки питання належності квартири співвласникам із зазначенням їх часток уже було вирішено в судовому порядку у справі №336/6895/15-ц.

Щодо розподілу судових витрат районний суд зазначив, що для відшкодування витрат на правничу допомогу представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги, рахунки про оплату витрат на правову допомогу на суму 15 750,00 грн, детальний опис робіт виконаних адвокатом, та докази витрат на проведення будівельно-оціночного та будівельно-технічного дослідження вартістю 7 000,00 грн. Суд не взяв до уваги експертний висновок у зв`язку з безпідставністю частини вимог, отже, вказані судові витрати не включав до розподілу.

При цьому районний суд зазначив, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню частково, враховуючи часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 липня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мідяного Є. О. залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, оскільки сторони не можуть дійти згоди щодо визначення порядку користування житлом, з огляду на кількість співвласників майна, належні їм частки цієї квартири, її технічні характеристики, зокрема розмір житлових кімнат, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про встановлення факту належності квартири співвласникам із зазначенням їх часток, правильно застосувавши у цій частині частину четверту статті 82 ЦПК України, оскільки це питання вже було вирішено судом в рамках розгляду іншої справи, результатом чого стало судове рішення, що набрало законної сили.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність у позивача повноважень розпоряджатися частками квартири, належними відповідачам. З огляду на те, що вони не заявляли вимог про встановлення порядку користування квартирою в межах своїх часток, а представник відповідачів неодноразово заявляв про відсутність такого спору між ними, у суду відсутні підстави для вирішення питання про виділення у особисте користування інших двох окремих кімнат площею 8,68 кв. м та 14,08 кв. м.

Відповідачі рішення районного суду в апеляційному порядку не оскаржували.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог щодо встановлення порядку користування квартирою, стягнення компенсації та вирішення питання щодо розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення його позову.

За змістом касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, ОСОБА_1 оскаржує судові рішення лише в частині вирішення позовних вимог щодо встановлення порядку користування квартирою, стягнення компенсації та вирішення питання щодо розподілу судових витрат. Отже, в іншій частині Верховний Суд судове рішення не переглядає.

Відповідачі судові рішення в касаційному порядку не оскаржували.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що грошова компенсація за житло може бути стягнута лише у випадках перерозподілу ідеальних часток, не відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 березня 2020 року у справі № 748/2803/16-ц.

Вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги наявний у матеріалах справи висновок експерта від 06 вересня 2021 року № 0002 та не вирішили питання матеріальної компенсації.

Посилається на неправильний розподіл судових витрат, здійснений судом першої інстанції, оскільки стягненню підлягала сума 11 812,50 грн.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 521/2993/13-ц та постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 748/2803/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2020 року у справі № 336/6895/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 5/12 часток квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , який успадкував частку у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/36 часток зазначеної квартири у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а. с. 10-21).

У мотивувальній частині рішення встановлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є: ОСОБА_3 (син), ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_1 (онук) за правом представлення. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом, на підставі статті 1267 ЦК України, є рівними і складають по 7/36 (7/12:3).

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 січня 2021 року за ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності зареєстровані 5/12 частин та 7/36 частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 6,7).

Згідно з технічним паспортом та експлікацією квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , у квартирі наявні наступні кімнати: коридор (6,04 кв.м), кімната (8,68 кв. м), кімната (16,27 кв. м), кімната (14,08 кв. м), кухня (6,88 кв. м), ванна (5,03 кв. м), туалет (1,26 кв. м), коридор (1,37 кв. м), балкон (1,05 кв. м), балкон (1,05 кв. м), усього загальна площа приміщень - 61,71 кв. м (том 1, а. с. 8,9).

Відповідно до висновку експерта від 06 вересня 2021 року № 0002 за результатами проведення оціночно-будівельного та будівельно-технічного дослідження, ринкова вартість квартири склала 688 157 грн. Експертом запропоновано два варіанти порядку користування квартирою з відступленням від ідеальних часток співвласників з розрахунком компенсації на користь співвласника, площа якого зменшилась. Перепланування приміщень не потребується.

За варіантом першим ОСОБА_1 виділяється в особисте користування: прим. 3-кімната (16,27 кв. м), балкон (1,05 кв. м);

ОСОБА_2 : прим. 4-кімната (14,8 кв. м), балкон (1,05 кв. м);

ОСОБА_3 : прим. 2 - кімната (8,68 кв. м).

Приміщення, які залишаються у спільному користуванні співвласників: 1-коридор, 5-кухня, 6-ванна, 7-туалет, 8-коридор, загальною площею 20,58 кв. м. Розмір грошової компенсації, яка має бути сплачена співвласником ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , складає 111 398 грн. Розмір грошової компенсації, яка має бути сплачена співвласником ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , складає 39 475 грн.

За варіантом другим, ОСОБА_1 виділяється в особисте користування: прим. 3-кімната (16,27 кв. м), балкон (1,05 кв. м);

ОСОБА_2 виділяється в особисте користування: прим. 2-кімната (8,68 кв. м); ОСОБА_3 виділяється в особисте користування: прим. 4-кімната (14,8 кв. м), балкон (1,05 кв. м).

Приміщення, які залишаються у спільному користуванні співвласників: 1-коридор, 5-кухня, 6-ванна, 7-туалет, 8-коридор, загальною площею 20,58 кв. м.

Розмір грошової компенсації, яка має бути сплачена співвласником ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , складає 39 475 грн. Розмір грошової компенсації, яка має бути сплачена співвласником ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , складає 111 398 грн (том 1, а. с. 22-34).

11 березня 2021 року ОСОБА_1 надіслав на адресу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 лист щодо способів врегулювання спору щодо належних всім співвласникам часток (том 1, а. с. 35,36,37).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не повністю.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо позовних вимог про встановлення факту належності спірної квартири сторонам

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту належності кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_8 у м. Запоріжжя співвласникам у таких частках: ОСОБА_1 - 7/36 та 5/12 часток, ОСОБА_2 - 7/36 часток, ОСОБА_3 - 7/36 часток, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки питання належності квартири співвласникам із зазначенням їх часток було вирішено в судовому порядку у справі № 336/6895/15-ц.

Верховний Суд, з урахуванням вимог статті 400 ЦПК України, не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщонабрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Встановлено, що під час розгляду справи № 336/6895/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - П`ята запорізька державна нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ», треті особи: ОСОБА_10 , Регіональне відділення Фонду державного майна України у Запорізькій області, про визнання правочину недійсним, встановлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є: ОСОБА_3 (син), ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_1 (онук) за правом представлення; частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом в силу статті 1267 ЦК України є рівними і складають по 7/36 (7/12 : 3).

При цьому судом визнано за ОСОБА_1 право власності на 5/12 часток та 7/36 часток квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Тобто спір між тими ж сторонами, з тим самим предметом і з тих самих підстав щодо встановлення часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 розглянутий в судовому порядку, що є підставою відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про встановлення факту належності спірної квартири сторонам, а не для повторного її розгляду. Повторний розгляд вимог, які вже судом вирішені, порушує принцип дії законної сили судового рішення, принцип правової визначеності.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Щодо позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою

У справі, яка переглядається, між сторонами існує спір щодо порядку користування спірною квартирою, яка належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.

У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 зазначено, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 (провадження № 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19 (провадження № 61-10474св21), від 15 вересня

2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи зазначені правові норми, обставини справи та наявність у квартирі трьох жилих кімнат, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в частині визначення порядку користування спірною квартирою з урахуванням відсутності вимог відповідачів щодо визначення порядку користування квартирою.

Суди попередніх інстанцій, виділяючи у користування позивача приміщення 3-кімнату площею 16,27 кв. м, балкон 1,05 кв. м та відмовляючи у виділенні відповідачам житлової площі у спірній квартирі, правильно зазначили, що відповідачі вимог про встановлення порядку користування квартирою в межах своїх часток не заявляли, а представник відповідачів неодноразово заявляв про відсутність такого спору між ними. Крім того, судами враховано відсутність у позивача повноважень розпоряджатися частками квартири відповідачів.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, відтак, судові рішення у частині цих позовних вимог скасуванню чи зміні не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення грошової компенсації

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено право співвласника на компенсацію в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість цієї позовної вимоги, оскільки грошова компенсація за житло може бути стягнута лише у випадку перерозподілу ідеальних часток.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки судами правильно враховано відсутність позовних вимог ОСОБА_1 щодо перерозподілу ідеальних часток власників у спірній квартирі.

При цьому суди не взяли до уваги наявний у матеріалах справи та поданий позивачем висновок експерта № 0002 від 06 вересня 2021 року за результатами проведення оціночно-будівельного та будівельно-технічного дослідження, у якому зазначений розрахунок компенсації, який підлягає сплаті ОСОБА_1 , оскільки підстави для задоволення вимог про стягнення компенсації відсутні. Отже, відсутні підстави для врахування висновків експерта в частині здійсненого ним розрахунку.

Посилання касаційної скарги про неврахування судом правового висновку Верховного Суду, викладено у постанові від 03 березня 2020 року у справі № 748/2803/16-ц є безпідставним, так як згідно із цією постановою судове рішення скасовано з направленням на новий судовий розгляд, у тому числі щодо стягнення грошової компенсації, а при її новому розгляді Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року скасував постанову апеляційного суду щодо стягнення грошової компенсації і відмовив у позові, чітко зазначивши, що необхідно розмежовувати позовні вимоги про поділ будинку (квартири) в натурі, коли ця компенсація може бути стягнута, і визначення порядку користування квартирою, коли ця компенсація не стягується (провадження № 61-9895св20).

Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, районний суд виходив з такого.

Представником ОСОБА_1 - адвокатом Мідяним Є. О. підтверджено понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу на суму 15 750 грн. Відповідні докази наявні у матеріалах справи.

Розраховуючи суму, що підлягає стягненню, районний суд виходив з того, що за результатами розгляду справи судом задоволено позовну вимогу ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та частково задоволено позовну вимогу про встановлення порядку користування майном. Відтак, суд розрахував, що 15 750 грн : 4 (позовних вимоги) = 3 937,50 грн (за одну задоволену позовну вимогу).

3 937,50 грн : 2 = 1 968,75 грн (за іншу позовну вимогу, яка була частково задоволена).

Районний суд стягнув 6 000 грн витрат на правничу допомогу з огляду на результат розгляду справи та відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, підстави для їх зміни відсутні.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 409 410 414 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мідяним Єгором Олександровичем, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 липня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту належності спірної квартири сторонам скасувати.

Провадження у справі в цій частині закрити.

У решті рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець