Історія справи

Постанова ВССУ від 01.03.2024 року у справі №367/9967/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року

м. Київ

справа № 367/9967/19

провадження № 61-14397св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В. від 19 вересня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з неї як спадкоємиці боржника ОСОБА_3 грошових коштів витрачених позивачкою на ремонт спадкового будинку.

Позов обгрунтовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складалася із належних останньому на праві власності 20/100 та від 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Указувала, що у період 2009-2010 років у вищезазначеному будинку було виконано ремонтні роботи, за які нею, на підставі договору на виконання будівельних робіт від 16 лютого 2009 року, було витрачено кошти в розмірі 236405,75 грн, що становило 46 813,02 дол. США.

Зазначала про те, що спадковий будинок був в аварійному стані і потребував капітального ремонту. ОСОБА_2 не опікувалася померлим і не здійснювала будь-яких витрат на утримання будинку, проте успадкувала 17/80 частин житлового будинку разом з покращеннями, які були зроблені одноосібно ОСОБА_1 у всьому будинку. За відсутності проведення відповідних ремонтних робі, будинок, який успадкувала ОСОБА_2 , не був би придатний для проживання і був би зруйнований, відтак позивачка здійснила витрати, необхідні для утримання та збереження будинку.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 успадкувала будинок, і з моменту відкриття спадщини до неї перейшло право власності на частину будинку, який був збережений за рахунок коштів позивачки, тому ОСОБА_2 зобов`язана сплатити на користь позивачки компенсацію витрат за проведений ремонт будинку, пропорційно її частки будинку, що належить їй на праві власності з моменту набуття нею права на спадкування. Вважала, що оскільки умовами договору на виконання будівельних робіт від 16 лютого 2009 року було передбачено розрахунок в еквіваленті до іноземної валюти, то до правовідносин у цій справі підлягають застосуванню положення статті 533 ЦК України.

ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування майном без достатньої правової підстави, який вважала підлягає задоволенню з підстав, передбачених положеннями статей 1166, 1212 та 1214 ЦК України.

Зустрічний позов обгрунтовано тим, що позивачка за первісним позовом з 2009 року чинить їй перешкоди у користуванні належною часткою успадкованого майна, а саме без її згоди здає будинок в оренду та отримує дохід. Указала, що з приводу порушення своїх прав ОСОБА_2 неодноразово зверталась до Ірпінського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області. Посилаючись на висновок про вартість оренди частини житлового будинку від 29 липня 2020 року просила стягнути з ОСОБА_1 565 383 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 528 719,04 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування майном без достатньої правової підстави - відмовлено.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом виходив із того, що позивачкою доведено наявність правових підстав для задоволення позову. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 березня 2023 року в частині задоволення первісного позову скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісних позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову в позові, виходив із того, що будь-яких доказів на підтвердження обставин, на які позивачка посилалася у позові, як на підставу виникнення у спадкодавця обов`язку щодо компенсації понесених витрат на капітальний ремонт будинку, ОСОБА_1 не надала. Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для його скасування.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, у якій просила скасувати зазначену постанову в частині вирішення первісного позову та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року в справі № 703/2200/15-ц, від 25 липня 2019 року в справі № 717/630/17-ц, від 13 березня 2019 року в справі № 521/3743/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У січні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що будь-яких доказів, що будинок потребував ремонту позивачкою не надано.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

У січні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_2 , у якому зазначає про те, що доводи наведені у відзиві на касаційну скаргу є необґрунтовані та безпідставні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 367/9967/19 з Ірпінського міського суду Київської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .

На час смерті останньому на праві власності належало 20/100 та від 15/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у справі №367/7387/16, визнано за ОСОБА_2 право власності на 17/80 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 63/80 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з яких 22/100 частин будинку належить їй на підставі договору дарування, посвідченого 20 травня 1987 року за реєстровим номером №985, 227/400 частин у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також з матеріалів справи вбачається, що за життя спадкодавця, а саме 16 лютого 2009 між ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_7 укладено Договір (план) проведення капітального ремонту та будівництва будинку по АДРЕСА_2 та споруд на прибудинкової території. У вказаному договорі визначено та узгоджено перелік будівельних робіт, об`єми будівельних робіт та встановлено, що їх вартість оформлюються Актами-рахунками, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно доданих до позовної заяви Актів-рахунків на виготовлення будівельних робіт, сукупна вартість виконаних робіт складає 46813,02 дол. США, що еквівалентно 236 405 грн. 75 коп. по курсу Національного банку України 5,05 грн за 1 дол. США.

Так, відповідно до Акту виконаних робіт по ремонту житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Акт) від 24 квітня 2009 року, ОСОБА_1 сплатила на користь СПД Грищенка 5 707 грн 62 коп. Відповідно до Акту від 30 травня 2009 року ОСОБА_1 сплатила 9 137 грн 93 коп. Відповідно до Акту від 12 червня 2009 року ОСОБА_1 сплатила 9 046 грн 82 коп. Відповідно до акту від 17 березня 2010 року ОСОБА_1 сплатила 3 554 грн 33 коп. Відповідно до Акту від 20 березня 2010 року ОСОБА_1 сплатила 4 584 грн 34 коп. Відповідно до Акту від 23 березня 2010 року ОСОБА_1 сплатила 3597 грн 64 коп. Відповідно до Акту від 03 вересня 2010 року ОСОБА_1 сплатила 11 184 грн 34 коп.

Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки, як до спадкоємиці боржника ОСОБА_8 , то доведенню підлягають факти, що до складу спадщини входили борги останнього перед позивачкою.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 , позивачка посилалася на те, що у зв`язку зі спадкуванням до відповідачки від спадкодавця перейшов обов`язок щодо сплати коштів за ремонт спадкового будинку, який був проведений за кошти позивачки.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).

Таким чином позивачка повинна була довести, що за життя спадкодавця, в останнього виник обов`язок перед позивачкою сплатити кошти за ремонт будинку.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що сам факт виконання співвласником ремонтних робіт у спадковому будинку та наявність доказів на підтвердження витрат на ці роботи не доводить факту, що на час смерті у ОСОБА_3 був обов`язок компенсувати понесені позивачкою витрати, а відповідно, що чистина таких витрат є боргом спадкодавця.

Установлено, що на час смерті ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1 , належав на праві спільної частково власності позивачці, її матері ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , який був братом матері позивачки. Також 6/80 частин цього житлового будинку належало на праві власності ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою та другою статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Участь кожного співвласника у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна означає необхідність несення витрат, які є об`єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.

Кожен співвласник зобов`язаний брати участь в у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

При цьому, маються на увазі витрати, об`єктивно необхідні для належного функціонування спільного майна, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.

Виходячи з аналізу наведених норм, у разі ухилення співвласника від участі у витратах на утримання спільної власності, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно й вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна. У свою чергу, такий співвласник може висунути відповідні заперечення, вважаючи здійснені співвласниками витрати надмірними або зайвими.

Отже, в разі доведеності одним зі співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у ньому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов`язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов`язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі №635/516/18-ц (провадження №61-22559св19), від 12 грудня 2018 року у справі №210/6795/13-ц (провадження №61-16288св18).

Таким чином, у позивачки виникає право на компенсацію понесених витрат на ремонт будинку у разі доведення, що співвласник ухилявся від участі у витратах на утримання спільної власності, і витрати понесені на ремонт будинку були об`єктивно необхідними для належного функціонування спільного майна та збереження його експлуатаційних якостей, які відповідно до статті 360 ЦК України визначаються як витрати на управління, утримання і збереження спільного майна та покладаються на співвласника відповідно до його частки у праві спільної часткової власності.

Оскільки позивачка не надала доказів на підтвердження отримання згоди іншого співвласника (спадкодавця) на покращення (поліпшення) спільного майна, ремонтні роботи здійснювала на власний ризик, не надала доказів, що виконані роботи були об`єктивно необхідними для належного функціонування спільного майна, а частина витрат понесених позивачкою є боргом спадкодавця, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка не має права вимоги до спадкоємця іншого співвласника (відповідача) на відшкодування частини понесених нею витрат на ремонт будинку.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за виконані ремонтні роботи - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун