Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.02.2018 року у справі №9901/449/18
Ухвала ВП ВС від 19.09.2019 року у справі №9901/449/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/449/18 (П/9901/449/18)

Провадження № 11-205заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - Кравець Р. Ю.,

представник відповідача - Русакова І. Г.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (судді Пасічник С. С., Васильєва І. А., Ханова Р. Ф., Хохуляк В. В., Юрченко В. П.) у справі № 9901/449/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вишгородського районного суду Київської області.

2. Позов мотивовано тим, що оскільки рішення ВРП від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 містить посилання на її ж рішення від 11 жовтня 2017 року № 3239/0/15-17 та рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 травня 2017 року № 1037/3дп/15-17, які, на думку позивачки, є незаконними, то й саме рішення від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 підлягає скасуванню.

3. На думку позивачки, відповідач протиправно прийняв рішення про притягнення її як судді Вишгородського районного суду Київської області до дисциплінарної відповідальності на підставі скарг, поданих з порушенням законодавства, які мали бути залишені без розгляду, оскільки заяви ОСОБА_2 подані ним як керівником Громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» без підтвердження таких його повноважень і, до того ж, з пропуском строку, визначеного частиною другою статті 2 Закону України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII).

4. ВРП не зазначила правових підстав, які б дозволяли застосовувати закон, який суперечить Конституції України, оскільки Закон № 1188-VII підписаний неуповноваженою особою - виконуючим обов`язки Президента України О. Турчиновим.

5. Відповідач зробив висновок про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з реалізацією суддею своїх дискреційних повноважень, за які згідно з нормами міжнародного та національного права суддю не може бути притягнуто до відповідальності, враховуючи, що органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

6. Позивачка також зазначила, що ВРП не вказала, які конкретно дії позивача вчинено умисно чи через грубу недбалість, що становить поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, чи інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 06 лютого 2019 року відмовив у задоволенні позову.

8. Судове рішення мотивовано тим, що:

- оскаржуване рішення ВРП від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вишгородського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» є результатом притягнення її до дисциплінарної відповідальності, воно ухвалено повноважним складом ВРП, підписано усіма членами, що брали участь у його прийнятті, а також містить посилання на визначені законом підстави ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків;

- ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час та місце засідання ВРП, за її клопотанням розгляд питання про звільнення переносився з 21 листопада 2017 року на 14 грудня 2017 року; представник позивача був присутній на засіданні ВРП 14 грудня 2017 року, заявляв клопотання, відводи членам ВРП, надавав пояснення, відповідав на запитання її членів;

- визначених законом підстав для скасування рішення ВРП від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 немає.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

9. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що вказане рішення ухвалено без встановлення всіх обставин, що мають значення для справи, а тому є необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

10. На думку скаржниці, суд першої інстанції фактично здійснив формальний розгляд та не перевірив належним чином дотримання конвенційних прав позивачки, зокрема не звернув увагу на те, що оскаржуване рішення ВРП не містить належного обґрунтування, хоч жодного права на «спрощене» рішення законом не надано. Суд першої інстанції також не звернув увагу на дотримання та забезпечення судді «неупередженого» складу ВРП під час розгляду питання про звільнення. Посилання ж на прийняту Великою Палатою Верховного Суду постанову свідчить про формальність цього процесу та відсутність у позивачки ефективного юридичного захисту.

11. Крім того, відповідач протиправно прийняв рішення на підставі скарг, поданих з порушенням закону, які мали бути залишені без розгляду, однак суд першої інстанції не надав оцінки вказаному доводу позивачки.

12. На переконання ОСОБА_1 , ВРП зробила висновок про притягнення її як судді Вишгородського районного суду Київської області до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з реалізацією нею своїх дискреційних повноважень, за які згідно з нормами міжнародного та національного права не може бути притягнуто суддю до відповідальності.

13. Скаржниця також зазначила, що відповідач не вказав, які конкретно діяння позивачки вчинено умисно або через грубу недбалість, що становить поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, або інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

14. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року та прийняти нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рух апеляційної скарги

15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 березня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду адміністративну справу № 9901/449/18.

16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 березня 2019 рокупризначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень статті 307 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

17. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зробленими у рішенні від 06 лютого 2019 року, а апеляційну скаргу позивачки вважає безпідставною.

18. На думку ВРП, на момент ухвалення рішення від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 склад ВРП відповідав вимогам законодавства, на засіданні були присутні 17 членів ВРП, які брали участь у його ухваленні. Оскаржуване рішення ВРП містить посилання на підстави та мотиви його прийняття, а підстави для скасування цього рішення сторона позивача не навела.

19. Крім того, факт вчинення позивачкою істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішень ВРП та її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади, є підтвердженими постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 800/475/17 (провадження № 11-3сап18) та не потребують доказування.

20. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - без змін.

21. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачка та її представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

22. Представник відповідача просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

23. Указом Президента України від 11 листопада 2002 року № 1001/2002 ОСОБА_1 призначена строком на п`ять років на посаду судді Вишгородського районного суду Київської області.

24. Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 300-VI ОСОБА_1 обрана суддею вказаного суду безстроково.

25. Рішенням зборів суддів Вишгородського районного суду Київської області від 17 квітня 2014 року № 3 ОСОБА_1 обрана на посаду голови цього суду, а рішенням зборів суддів вказаного суду від 16 квітня 2015 року № 7 повторно обрана на цю посаду.

26. 10 травня 2017 року Третя Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1., відкриту ухвалою від 05 квітня 2017 року № 728/3дп/15-17 за заявами голови Громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які надійшли до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальних судів (далі - ТСК), однак не були розглянуті останньою, прийняла рішення № 1037/3дп/15-17 «Про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», яким за вчинення істотного дисциплінарного проступку застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

27. У вказаному рішенні дисциплінарний орган ВРП дійшов висновку про істотне порушення суддею норм процесуального права та принципу верховенства права під час розгляду справ № 363/240/14-п, № 363/178/14-п, № 363/56/14-п про притягнення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності (постанови від 29 січня, 14 лютого та 14 січня 2014 року відповідно), у зв`язку із чим суддею не було належним чином вчинено дій, які сприяють виконанню завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме: не дотримано вимог щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи й вирішення її у точній відповідності із законом.

28. За висновком Третьої Дисциплінарної палати ВРП, поза увагою судді залишилася та обставина, що у протоколах про адміністративне правопорушення вказувалося про порушення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пункту 2.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), хоч у відповідних рапортах, складених інспекторами ДПС, зазначалося про порушення пункту 25.4 ПДР. Крім того, поза увагою судді залишилась і та обставина, що протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 складені 07 січня 2014 року, хоча до відповідальності їх притягнуто за порушення, вчинені 29 грудня 2013 року. Разом з тим до висновку про вчинення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 адміністративного правопорушення суддя ОСОБА_1 дійшла без урахування принципу презумпції невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху у вигляді, зокрема, обмеження права керування транспортними засобами. Натомість під час розгляду вказаних справ суддя визнала зазначених осіб винними у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та застосувала до них адміністративне стягнення, не маючи безспірних доказів, які б підтверджували їхню вину.

29. Встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи обставини стали підставою для висновку Третьої Дисциплінарної палати ВРП про те, що суддя ОСОБА_1. під час розгляду справ про притягнення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності допустила істотні порушення принципу верховенства права під час здійснення правосуддя, які є несумісними зі статусом судді.

30. При цьому, зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1, які свідчать про необ`єктивне та несправедливе здійснення нею правосуддя, а також на наслідки, які настали за результатами вчинених діянь - підрив суспільної довіри до суду, враховуючи дані про особу судді ОСОБА_1 , Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади, незважаючи на позитивну характеристику, є пропорційним вчиненому та виправданим з урахуванням часу, що минув із моменту вчинення нею дій.

31. За наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1. на рішення дисциплінарного органу ВРП про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, ВРП 11 жовтня 2017 року прийняла рішення № 3239/0/15-17 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 травня 2017 року № 1037/3дп/15-17 про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

32. У своєму рішенні ВРП, зокрема, зазначила, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення Третьою Дисциплінарною палатою ВРП враховано встановлені під час перевірки обставини, а також обставини, що підлягають урахуванню відповідно до частини другої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402), а саме: характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особу судді, ступінь її вини, а також те, що суддею ОСОБА_1. вчинено істотний дисциплінарний проступок, та застосовано до неї дисциплінарне стягнення з урахуванням принципу пропорційності.

33. 07 листопада 2017 року до ВРП надійшло подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП з доданою до нього дисциплінарною справою про звільнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши яке, ВРП прийняла рішення від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вишгородського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

34. ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час та місце засідання ВРП і за її клопотанням розгляд питання про звільнення переносився з 21 листопада на 14 грудня 2017 року.

35. Представник позивачки - адвокат Кравець Р. Ю. був присутній на засіданні ВРП 14 грудня 2017 року, заявляв клопотання, відводи членам ВРП, надавав пояснення, відповідав на запитання її членів.

36. Водночас, не погодившись із рішенням ВРП від 11 жовтня 2017 року № 3239/0/15-17, ОСОБА_1 оскаржила його до Великої Палати Верховного Суду, яка постановою від 30 серпня 2018 року у справі № 800/475/17 (провадження № 11-3сап18) залишила скаргу без задоволення, а рішення ВРП - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

37. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, однією з яких є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).

39. Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законом № 1402-VIII та Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).

40. Статтею 108 Закону № 1402-VIII установлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.

41. Зокрема, відповідно до пункту 6 частини першої та пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення стосовно судді є подання про звільнення судді з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

42. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ).

43. Статтею 112 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

44. Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).

45. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

46. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

47. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

48. На підставі частин першої та третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

49. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

50. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

51. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

52. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 14 грудня 2017 року № 72 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 17 членами, які брали участь у його ухваленні.

53. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

54. Оцінюючи рішення ВРП від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивачки, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.

55. Так,підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 травня 2017 року № 1037/3дп/15-17, залишене без змін рішенням ВРП від 11 жовтня 2017 року № 3239/0/15-17, про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді.

56. Крім цього, зазначене рішення ВРП було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 30 серпня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовила.

57. Вказане судове рішення Великої Палати Верховного Суду мотивовано тим, що рішення ВРП від 11 жовтня 2017 року № 3239/0/15-17 містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП погодилася з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про наявність правових підстав для застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

58. У судовому рішенні вказано, що: ВРП у рішенні від 11 жовтня 2017 року № 3239/0/15-17 та її дисциплінарний орган у рішенні від 10 травня 2017 року № 1037/3дп/15-17 детально обґрунтували, у чому виражено допущення скаржницею низки істотних порушень норм процесуального права під час вирішення справ про адміністративні правопорушення; ВРП не втручалась у суть постановлених ОСОБА_1 судових рішень, а, спираючись на наявні матеріали, констатувала факт невмотивованого притягнення суддею осіб до адміністративної відповідальності, недотримання вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справ та вирішення їх у точній відповідності із законом.

59. Також Велика Палата Верховного Суду не встановила передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування рішення ВРП, дійшла висновку про те, що робота дисциплінарного органу не характеризувалася недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості. При цьому подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантував відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

60. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

61. Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

62. Таким чином, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачкою істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади, не потребують доказування.

63. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).

64. Отже, рішення ВРП від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.

65. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що, виходячи з доводів, викладених позивачкою в позовній заяві та в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 фактично просить суд апеляційної інстанції втрутитися в остаточну постанову від 30 серпня 2018 року у справі № 800/475/17 (провадження № 11-3сап18), яка набрала законної сили, переглянути цю постанову та дійти висновків, які протилежні до тих, що зроблені у вказаній постанові.

66. Водночас право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами.

67. У цій справі питання про зміну висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих щодо позивачки у постанові від 30 серпня 2018 року у справі № 800/475/17 (провадження № 11-3сап18), ОСОБА_1 ставить в іншому провадженні - за позовом про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 14 грудня 2017 року № 4110/0/15-17 про її звільнення з посади судді Вишгородського районного суду Київської області.

68. При цьому представник позивача брав участь у розгляді справи № 800/475/17, наводив у Великій Палаті Верховного Суду ті самі аргументи, які наводить у справі № 9901/449/18 (П/9901/449/18), і на які отримав відповіді у постанові від 30 серпня 2018 року у справі № 800/475/17.

69. З огляду на це особливих чи непереборних обставин, які могли би виправдати втручання в остаточну постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2018 року, немає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

70. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

71. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

72. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська