Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.05.2018 року у справі №815/6697/16
Постанова ВП ВС від 20.09.2018 року у справі №815/6697/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м. Київ

Справа №815/6697/16

Провадження №11-559апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (судді Яковлєв О. В, ТанасоглоТ.М., ЗапорожанД. В.) у справі № 815/6697/16 за позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (далі - уповноважена особа, АТ «Банк «Фінанси та кредит» відповідно) ВалендюкаВладислава Сергійовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Фонду та уповноваженої особи, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи щодо ненадання Фонду інформації стосовно виплати ОСОБА_4 відшкодування в розмірі 200 тис. грн за рахунок коштів Фонду за договором банківського строкового вкладу (депозиту) «Класик» в іноземній валюті від 11 січня 2012 року № 338/6-12;

- зобов'язати уповноважену особу надати Фонду додаткову інформацію щодо виплати позивачу відшкодування в розмірі 200 тис. грн за рахунок коштів Фонду.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 вказав, що 11 січня 2012 року між ним та АТ «Банк «Фінанси та кредит» укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) «Класик» в іноземній валюті № 338/6-12, за умовами якого кошти в розмірі 10 тис. доларів США були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок позивача. При зверненні позивача до банківської установи для зняття грошових коштів йому було повідомлено про те, що грошові кошти зняті з рахунку. 05 червня 2014 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014160000000561. Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи при видачі готівки підпис позивача про отримання коштів виконано іншою особою з наслідуванням його підпису. 26 липня 2016 року позивач звернувся до уповноваженої особи із заявою про визнання його вкладником, повернення грошових коштів за договором від 11 січня 2012 року № 338/6-12 і визнання кредитором АТ «Банк «Фінанси та кредит». Листом від 05 серпня 2016 року № 3-131100/9370 уповноважена особа повідомила позивача про те, що внесення його до переліку осіб, яким виплачується гарантована сума відшкодування за вкладами за рахунок держави, та виплата йому гарантованої суми буде вирішуватися за наслідками розслідування кримінального провадження № 12014160000000561. На думку позивача, бездіяльність уповноваженої особи щодо ненадання Фонду інформації про виплату йому відшкодування у розмірі 200 тис. грн за рахунок коштів Фонду є протиправною, оскільки існує експертний висновок, який підтверджує неотримання ним свого вкладу.

Одеський окружний адміністративного суд постановою від 02 листопада 2017 року в задоволені позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 грудня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 задовольнив частково: постанову суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, в якій у зв'язку з порушенням апеляційним судом норм процесуального права просить скасувати вказану вище ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає, що відповідно до частини першої статті 2, пункту 1 частини першої статті 19 КАС України цей спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції послався на норми КАС України, які втратили чинність на момент розгляду справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 січня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 03 травня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 21 травня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

Відповідачі відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не подавали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що 11 січня 2012 року між ОСОБА_4 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір № 338/6-12 про банківський строковий вклад (депозит) «Класик» в іноземній валюті в сумі 10 тис. доларів США.

11 квітня 2014 року позивач звернувся до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» із заявою про повернення вкладу та процентів за вкладом.

На підставі протоколу засідання інвентаризаційної комісії з питання інвентаризації депозитних договорів та додаткових угод до них у відділенні № 9 філії Одеського регіонального управління АТ «Банк «Фінанси та кредит» від 14 квітня 2014 року № 2 керуючий філією звернувся із заявою до начальника УДСБЕЗ Головного управління МВС України в Одеській області про вчинення злочину.

05 червня 2014 року за результатами перевірки правомірності дій службових осіб відділення № 9 філії Одеського регіонального управління АТ «Банк «Фінанси та кредит» розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014160000000561 за статтею 191 Кримінального кодексу України, а саме привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року за № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», відповідно до якого з 18 вересня по 17 грудня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Постановою Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит»

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 06 січня 2016 року № 4675/02, призначеної в кримінальному провадженні, при видачі готівки підписи позивача у наданих на експертизу заявах про видачу готівки виконано іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4

26 липня 2016 року позивач, посилаючись на висновок судово-почеркознавчої експертизи, звернувся до уповноваженої особи із заявою про визнання його вкладником та повернення грошових коштів за його вкладом.

Листом від 05 серпня 2016 року № 3-131100/9370 уповноважена особа відмовила ОСОБА_4 у визнанні його кредитором банку з посиланням на те, що він не звернувся завчасно з кредиторською вимогою. Крім того, позивача повідомлено, що у зв'язку з порушенням кримінальної справи щодо дій службових осіб відділення № 9 філії Одеського регіонального управління АТ «Банк «Фінанси та кредит» питання щодо виплати позивачу коштів буде вирішуватись за наслідками розслідування кримінальної справи.

Не погоджуючись із бездіяльністю уповноваженої особи щодо ненадання Фонду інформації про виплату вкладнику відшкодування у розмірі 200 тис. грн за рахунок коштів Фонду, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що питання включення ОСОБА_4 до переліку осіб, яким виплачується гарантована сума відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, необхідно вирішувати за наслідками розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом протиправного зняття коштів із рахунку позивача.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір у справі стосується не стільки правомірності дій суб'єкта владних повноважень, скільки правомірності заперечення таким суб'єктом права власності позивача на кошти за укладеним раніше договором банківського вкладу. При цьому за висновком апеляційного суду у межах спірних правовідносин фактично порушено саме цивільні права позивача, як номінального власника відповідних коштів, внаслідок чого існує спір про право, а обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення його порушених прав.

ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується з указаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_4 звернувся до адміністративного суду з позовом до Фонду та уповноваженої особи про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи щодо ненадання Фонду інформації стосовно виплати позивачу відшкодування в розмірі 200 тис. грн за рахунок коштів Фонду за договором банківського строкового вкладу (депозиту) «Класик» в іноземній валюті від 11 січня 2012 року № 338/6-12 та зобов'язання уповноваженої особи надати Фонду додаткову інформацію щодо виплати позивачу відшкодування в розмірі 200 тис. грн за рахунок коштів Фонду.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 цього Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків із ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що Фонд як юридична особа публічного права виконує спеціальну функцію у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та затвердження реєстру відшкодувань вкладникам за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України є помилковим.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 та від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16.

Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 задовольнити.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л.І. Рогач

С. В. Бакуліна І.В. Саприкіна

В. В. Британчук О.М. Ситнік

В. І. Данішевська О.С. Ткачук

О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О.Г. Яновська

О.Б.Прокопенко