Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/949/18

Провадження № 11-1179заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року (судді Шипуліна Т. М., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними рішення та бездіяльності, та

ВСТАНОВИЛА:

1. У грудні 2018 року позивач звернувся до суду із позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ВККС, що полягала у ненаданні рішень за заявами ОСОБА_1 від 19 вересня 2014 року та від 20 квітня 2016 року;

- визнати протиправними та нечинними рішення Комісії від 27 квітня та 24 липня 2016 року за заявою ОСОБА_1 від 24 вересня 2014 року № 8вк-7085/14.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 грудня 2018 року відмовив у відкритті адміністративного провадження в частині вимог про визнання протиправними та нечинними рішень ВККС від 27 квітня та 24 липня 2016 року за заявою ОСОБА_1 від 24 вересня 2014 року № 8вк-7085/14. Цією ж ухвалою вказану позовну заяву в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності у зв`язку із ненаданням ВККС рішень за заявами ОСОБА_1 від 19 вересня 2014 року та від 20 квітня 2016 року залишив без руху через невідповідність її вимогам до позовної заяви, передбаченим частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (не додано документа про сплату судового збору; далі - КАС України) та пунктом 11 частини п`ятої статті 160 цього Кодексу (позивач не підтвердив, що він не подав іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав), та встановив ОСОБА_1 для усунення недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали.

Велика Палата Верховного Суду за наслідками перегляду ухвали судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Шипуліної Т. М. від 12 грудня 2018 року постановою від 15 травня 2019 року залишила її без змін в частині відмови у відкритті адміністративного провадження за позовом ОСОБА_1 до ВККС щодо вимог про визнання протиправними та нечинними рішень Комісії від 27 квітня та 24 липня 2016 року за заявою ОСОБА_1 від 24 вересня 2014 року № 8вк-7085/14.

3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 липня 2019 року звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності, відкрив адміністративне провадження у справі в цій частині вимог та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на судове засідання на 09 вересня 2019 року о 15 год.

У зв`язку з неявкою позивача на судове засідання суд відклав розгляд справи на 07 жовтня 2019 року на 15 год.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправною бездіяльності залишив без розгляду.

4. ОСОБА_1 не погодився із зазначеним рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Мотивами незгоди з рішенням суду першої інстанції називає неправильне застосування судом положень статей 205, 240 КАС України. На переконання скаржника, попри його повторну неявку в судове засідання, суд першої інстанції на виконання вимог частини п`ятої статті 205 КАС України не мав права залишати позовну заяву без розгляду, а розглянути її без його ( ОСОБА_1 ) участі. Підтвердженням такого розуміння і застосування положень цієї частини статті Кодексу є постанова касаційного суду у справі № 826/10538/17, правові висновки якої, як вважає скаржник, мали орієнтувати на ухвалення подібного рішення й у справі за його позовом.

5. ВККС у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що доводи позивача спростовуються обставинами справи, а оскаржена ухвала є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

6. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, дослідила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку про таке.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, виходив з таких обставин.

На адреси сторін у справі рекомендованим лисом з повідомленням було надіслано за вказаними у позові адресами для листування повістки від 15 липня 2019 року про виклик в судове засідання.

Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень повістку про виклик ОСОБА_1 та ВККС отримали 17 липня 2019 року.

Отже, повістки про виклик сторін у справі № 9901/949/18 в судове засідання на 09 вересня 2019 року вручені з урахуванням встановленого частиною третьою статті 126 КАС України строку.

У судове засідання 09 вересня 2019 року прибув представник ВККС. Натомість ОСОБА_1 до суду для участі у розгляді справи не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, клопотань щодо розгляду справи без його участі чи відкладення розгляду справи не заявляв.

У зв`язку з неявкою позивача в судове засідання розгляд справи було відкладено на 07 жовтня 2019 на 15 год.

На адресу позивача рекомендованим лисом з повідомленням було надіслано повістку від 09 вересня 2019 року про виклик в судове засідання на 07 жовтня 2019 року на 15 год.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0102927939921 повістку про виклик ОСОБА_1 отримав 16 вересня 2019 року, тобто у межах встановленого частиною третьою статті 126 КАС України строку.

У судове засідання 07 жовтня 2019 року позивач повторно не з`явився, про причини своєї неявки до суду не повідомив, клопотань щодо розгляду справи без його участі чи відкладення розгляду справи не заявляв.

Далі Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду покликався на такі процесуальні положення.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС України. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Наведена норма кореспондується із закріпленим у пункті 4 частини першої статті 240 КАС України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою статті 131 КАС України встановлено, що учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд.

Матеріали справи не містять поданого на виконання вимог цієї норми повідомлення ОСОБА_1 про неможливість прибуття в судове засідання 09 вересня та 07 жовтня 2019 року з поважних причин, заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення її розгляду.

В аспекті наведеного суд першої інстанції зазначив, що у розумінні КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи.

Беручи до уваги наведені обставини про належне та своєчасне повідомлення судом позивача про призначення судового засідання як на 09 вересня, так і на 07 жовтня 2019 року, повторне після відкладення розгляду справи неприбуття його в судове засідання без повідомлення поважних причин неявки, неподання заяв про розгляд справи за його відсутності, а також з огляду на те, що представник відповідача на розгляді справи по суті не наполягав, просив залишити позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції позовну заяву ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправною бездіяльності залишив без розгляду.

7. Отож, якщо позивач був належним чином повідомлений судом про призначення судових засідань, двічі не прибув у судове засідання без повідомлення поважних причин неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування визначеного частиною п`ятою статті 205 та пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України правового наслідку неявки позивача в судове засідання - залишення позову без розгляду.

8. Міркування ОСОБА_1 про неправильне застосування судом першої інстанції положень частини п`ятої статті 205 КАС України не можна визнати спроможними і достатніми підставами для скасування оскарженого судового рішення. Не змінює оцінки цих міркувань й посилання скаржника на судову практику застосування цієї норми касаційним судом в іншій адміністративній справі.

Загальнообов`язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є свого роду формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них іманентно презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані не те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята цієї статті сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з`явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач щодо нього чинив протиправно чи незаконно, то тоді такими діями він фактично сигналізує про свою нехіть до спору.

Законодавче формулювання частини п`ятої «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Відтак на підставі викладеного слід визнати безпідставними і необґрунтованими твердження ОСОБА_1 про незаконність дій суду першої інстанції, який усупереч вимогам частини п`ятої статті 205 КАС України в обов`язковому порядку не розглянув його позовні вимоги, незважаючи на його повторні неявки у судові засідання без поважних причин.

Не є коректними й доречними посилання скаржника на постанову касаційного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 826/10538/17, правові висновки якої обумовлені іншими обставинами, що дали суду підстави для такого висновку.

У тій справі суд касаційної інстанції не погодився із рішенням суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, подібних до тих, що стали підставою закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не містило жодних висновків щодо неможливості розгляду справи по суті, яка неодноразово призначалася до розгляду за відсутності позивача, а також думки представників відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів за відсутності позивача.

Натомість у справі, ініційованій ОСОБА_1 , суд першої інстанції ухвалив оскаржене рішення з посиланням на обставини, які давали для цього підстави, й з дотриманням вимог процесуального закону, зокрема положень частини п`ятої статті 205 КАС України.

9. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне і законне рішення, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків цього суду не спростовують, а отже, підстав для скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року немає.

Керуючись статтями 242, 266, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточноюй оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко