Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 573/454/17

Провадження № 14-514цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М.,

ПрокопенкаО. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., УркевичаВ. Ю., ЯновськоїО.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_13 на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 жовтня 2017 року (у складі суддів Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Собини О. І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_13 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор плюс») про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_13 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 вересня 2007 року між нею та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 30 тис. доларів США зі сплатою 12,5 % річних на строк до 13 квітня 2016 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 14 вересня 2007 року між нею та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок і земельні ділянки загальною площею 0,2498 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 25 травня 2010 року, залишеним в цій частині без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2010 року, звернено стягнення на предмет іпотеки - зазначений житловий будинок шляхом його продажу на прилюдних торгах. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор плюс» укладено договори, на підставі яких до ТОВ «ФК «Вектор плюс» перейшло право вимоги за цими кредитним та іпотечним договорами. Оскільки житловий будинок не вдалося реалізувати на прилюдних торгах, ТОВ «ФК «Вектор плюс» оформило у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ЩелковаД. М право власності на все передане в іпотеку майно. Вважаючи, що такі дії приватного нотаріуса не відповідають вимогам законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «;Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та «;Про іпотеку», з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_13 просила скасувати рішення приватного нотаріуса ЩелковаД.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 серпня 2016 року, а також скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Вектор плюс» на іпотечне майно - житловий будинок та дві земельні ділянки.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 25 липня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ЩелковаД.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 серпня 2016 року, індексні номери 31090243, 31091054, 31091871, щодо реєстрації права власності ТОВ «ФК «Вектор плюс» на житловий будинок, земельні ділянки площею 0,0742 га з кадастровим номером НОМЕР_1 і площею 0,1756 га з кадастровим номером НОМЕР_2 відповідно, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що всупереч статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав за ТОВ «ФК «Вектор плюс» на належні ОСОБА_13 житловий будинок і земельні ділянки, які станом на 25 серпня 2016 року перебували під обтяженням, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ЩелковД.М. прийняв рішення про державну реєстрацію спірного майна за ТОВ «ФК «Вектор плюс». Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено іпотекодержателем із порушенням умов іпотечного договору та Закону України «Про іпотеку». Законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав, при цьому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. нотаріальна дія щодо предмета іпотеки не вчинялась. Оскільки на спірне майно поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», право власності на нього зареєстроване нотаріусом за ТОВ «ФК «Вектор плюс» незаконно. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд послався на те, що він не може перебирати на себе права та обов'язки органу державного управління чи його посадової особи.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор плюс» задоволено, рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 липня 2017 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз'яснено ОСОБА_13 її право на звернення до суду із цим позовом в порядку адміністративного судочинства.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що зі змісту позовної заяви ОСОБА_13 вбачається, що позов нею пред'явлено, зокрема, до приватного нотаріуса, який у спірних правовідносинах виступає як спеціальний суб'єкт та виконує функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. З огляду на предмет спору і суб'єктний склад сторін, цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У листопаді 2017 року ОСОБА_13звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалуАпеляційного суду Сумської області від 10 жовтня 2017 року, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 липня 2017 року залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано, тим, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора не є публічно-правовим, а випливає з договірних правовідносин.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали та надано особам, які беруть участь у справі, строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

У зв'язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

23 жовтня 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли письмові пояснення ТОВ «ФК «Вектор плюс», у яких відповідач зазначає, що позивачка врахувала роз'яснення Апеляційного суду Сумської області, викладене в оскаржуваній ухвалі від 10 жовтня 2017 року, і звернулась з цим позовом до суду адміністративної юрисдикції. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у справі № 818/1720/17 позов ОСОБА_13 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М., третя особа - ТОВ «ФК «Вектор плюс», про визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Вектор плюс» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у справі № 818/1720/17.

Частиною шостою статті 403 ЦПК України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 24 жовтня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що ОСОБА_13 оскаржує ухвалу апеляційного суду з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року справу прийнято до розгляду.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час розгляду справи судами встановлено, що 14 вересня 2007 року між ОСОБА_13 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», укладено іпотечний договір № 014/0907/98-629-Z-1, за умовами якого позивачка на забезпечення виконання зобов'язань за укладеним між цими ж сторонами кредитного договору від 14 вересня 2007 року № 014/0907/98-629 передала в іпотеку банку житловий будинок загальною площею 235,80 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй на підставі свідоцтва про право власності. Згідно із зазначеним договором іпотека поширюється і на земельну ділянку загальною площею 0,2498 га, розташовану за цією ж адресою.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 25 травня 2010 року, залишеним в цій частині без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2010 року, звернено стягнення на предмет іпотеки - зазначений житловий будинок шляхом його продажу на прилюдних торгах.

28 лютого 2011 року Білопільським районним судом Сумської області видано виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за яким відкрито виконавче провадження про примусове виконання судового рішення.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор плюс» укладено договори, на підставі яких до ТОВ «ФК «Вектор плюс» перейшло право вимоги за цими кредитним та іпотечним договорами

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 19 квітня 2013 року стягувача у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим листом, виданим Білопільським районним судом Сумської області 28 лютого 2011 року, замінено з ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «ФК «Вектор плюс».

Під час примусового виконання цього виконавчого провадження предмет іпотеки (житловий будинок та земельна ділянка) був переданий на реалізацію, виставлявся на прилюдні торги тричі, але жодного разу торги не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.

25 квітня 2013 року відділ державної виконавчої служби повідомив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про неможливість реалізувати майно на прилюдних торгах і запропонував вирішити питання про залишення нереалізованого майна за собою.

14 червня 2013 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, про що повідомлено ТОВ «ФК «Вектор плюс».

25 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М. на підставі зазначеного іпотечного договору зареєстровано за ТОВ «ФК «Вектор плюс» право власності на житловий будинок та дві земельні ділянки (площею 0,0742 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 0,1756 га з кадастровим номером НОМЕР_2), розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_13, про що прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери 31090243, 31091054 та 31091871 відповідно.

На підставі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 травня 2010 року, 25 лютого 2011 року, 11 березня 2011 року, 14 березня 2011 року та 18 липня 2011 року відділом державної виконавчої служби Білопільського районного управління юстиції Сумської області 28 грудня 2011 року здійснена реєстрація обтяження за реєстраційними номерами: 12021669, 12021681, 12022561, 12022814, 12022858, 12022867, 12022873; тип обтяження: арешт нерухомого майна; об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, що належить ОСОБА_13

5 грудня 2016 року ТОВ «ФК «Вектор плюс» надіслало ОСОБА_13 листа, яким повідомило про анулювання її заборгованості за кредитним договором від 14 вересня 2007 року № 014/0907/98-629 у сумі 100 877,87 грн у зв'язку з реалізацією 19 серпня 2016 року ТОВ «ФК «Вектор плюс» права на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання цього кредитного договору, на підставі статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку» .

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Разом з тим відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій) у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

З установлених судами обставин у справі, яка розглядається, вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - житлового будинку та земельної ділянки позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу, оскільки спір щодо реєстраційних дій, здійснених на підставі укладеного договору, стосується спору про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені й питання, пов'язані з реєстрацією прав власності на будинок і земельну ділянку.

Скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «ФК «Вектор плюс»обов'язково буде впливати на майнові права тих осіб, щодо яких ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення угод та їх виконання, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов'язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду апеляційної інстанції про належність розгляду справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими, оскільки стосуються набутого права власності на об'єкти нерухомого майна, що потребує встановлення судом обставин правомірності його набуття та виходить за межі компетентності адміністративних судів, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 11 та 17 квітня 2018 року (справи № 826/366/16 та № 815/6956/15 відповідно), від 22 серпня 2018 року (справа № 820/4673/16), від 17 жовтня 2018 року (справа № 826/17908/14), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від нього.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частинами четвертою, шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Оскільки ухвала апеляційного суду про закриття провадження у справі перешкоджає провадженню у справі, рішення суду першої інстанції не було предметом апеляційного розгляду щодо фактичних обставин, від установлення яких залежить правильне визначення характеру спірних правовідносин, застосування відповідних їм норм матеріального права та вирішення позовних вимог, то ухвала Апеляційного суду Сумської області від 10 жовтня 2017 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку справа направляється на розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 402-404, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_13 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 жовтня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук Л. І. Рогач Д. А. Гудима І. В. Саприкіна О. С. Золотніков О. М. Ситнік О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич В. С. Князєв О. Г. Яновська