Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 9901/118/19

Провадження № 11-68заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2020 року (суддя Олендер І. Я.), постановленої за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання протиправною бездіяльності, протиправними дій та зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним зволікання ВККС з направленням ОСОБА_1 копії рішення від 29 січня 2019 року та зобов`язати відповідача направити повний текст рішення позивачу;

- визнати протиправним встановлення позивачу 51,5 бала за практичне завдання та зобов`язати ВККС прийняти таке рішення за участю позивача як учасника процесу;

- визнати протиправним втручання ВККС у приватне життя ОСОБА_1 шляхом припинення участі у кваліфікаційному оцінюванні - третьому етапі спеціальної процедури призначення до Верховного Суду, оголошеному 02 серпня 2018 року, та зобов`язати ВККС закінчити кваліфікаційне оцінювання, визначивши позицію за рейтингом;

- допустити позивача до участі у конкурсі на основі рейтингу за визначеними результатами.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доданням належних доказів поважності причин його пропуску.

Той самий суд ухвалою від 01 квітня 2019 року визнав неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву в частині вимог щодо визнання протиправним встановлення 51,5 бала за практичне завдання та зобов`язання прийняти таке рішення за участю позивача, як учасника процесу; визнання протиправним втручання ВККС в приватне життя ОСОБА_1 шляхом припинення участі у кваліфікаційному оцінюванні - третьому етапі Спеціальної процедури призначення до Верховного Суду, оголошеного 02 серпня 2018 року та зобов`язання закінчити кваліфікаційне оцінювання визначивши позицію за рейтингом; допуску до участі у конкурсі за визначеними результатами повернув позивачу.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 квітня 2019 року відкрив провадження в адміністративній справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним зволікання ВККС з направленням позивачу копії рішення від 29 січня 2019 року та зобов`язання відповідача направити повний текст рішення позивачу.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

Вимоги мотивував тим, що Верховний Суд, коли постановив ухвалу від 01 квітня 2019 року про повернення позовної заяви позивачу в частині визнання протиправним встановлення 51,5 бала за практичне завдання та зобов`язання прийняти таке рішення за участю позивача як учасника процесу; визнання протиправним втручання ВККС у приватне життя ОСОБА_1 шляхом припинення участі у кваліфікаційному оцінюванні - третьому етапі спеціальної процедури призначення до Верховного Суду, оголошеного 02 серпня 2018 року, та зобов`язання закінчити кваліфікаційне оцінювання, визначивши позицію за рейтингом; допуску до участі у конкурсі на основі рейтингу за визначеними результатами не розглянув питання про порушення провадження в частині незгоди позивача з рішенням ВККС від 29 січня 2019 року і таким чином не надав оцінку клопотанню позивача про поновлення строку, який був пропущений лише на один день. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просив суд ухвалити додаткове судове рішення у цій справі і постановити ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 січня 2020 року відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обставин, визначених у частині першій статті 252 КАС України, наявність яких може стати правовою підставою для прийняття додаткового судового рішення у цій справі, немає.

На підставі аналізу змісту заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, суд вирішив, що обґрунтування заяви позивача фактично є формою вираження незгоди з ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року про повернення позовної заяви, а також завуальованою вимогою змусити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду переглянути власне судове рішення, яке набрало законної сили (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року), і постановити інше судове рішення в частині позовної вимоги щодо визнання протиправним (незгоди) з рішенням ВККС від 29 січня 2019 року.

3. ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його і направити справу для продовження розгляду в частині поновлення строку для звернення до суду.

Підставами для скасування оскарженого судового рішення позивач називає невідповідність висновків цього рішення обставинам справи. Переконує, що він звернувся до Верховного Суду з проханням не переглянути власне судове рішення, яке набрало законної сили після перегляду Великою Палатою Верховного Суду 21 серпня 2019 року з ухваленням іншого результату в частині позовної вимоги щодо визнання протиправним рішення ВККС від 29 січня 2019 року, як про це зазначив суд першої інстанції в оскарженій ухвалі, а з вимогою ухвалити додаткове судове рішення в частині вимоги, яку суд першої інстанції визначив як «окремий предмет оскарження», і щодо якої не розглядалось клопотання про поновлення строку звернення до суду та не вирішувалось питання про відкриття провадження у справі.

З погляду скаржника, позовна заява в частині вимоги щодо незгоди з рішенням від 29 січня 2019 року не була повернута без розгляду відповідно до вимог статті 170 КАС України, суд також не відмовив у відкритті провадження в частині цієї вимоги за положеннями статті 171 КАС України.

ОСОБА_1 наголошує, що відносно спірної вимоги суд не тільки не прийняв жодного процесуального рішення, а й не розглянув клопотання про поновлення строку звернення до суду з цією вимогою.

Додає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року, не надав оцінки доводам апеляційної скарги позивача на це рішення про відсутність у названій ухвалі мотивів повернення позову в частині згаданих вимог чи відмови у відкритті провадження.

4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 лютого 2020 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 05 березня 2020 року призначила її до розгляду.

5. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.

Як убачається з матеріалів справи та про що було зазначено вище, після усунення на вимогу суду недоліків позовної заяви Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 квітня 2019 року відкрив провадження в адміністративній справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним зволікання ВККС з направленням позивачу копії рішення від 29 січня 2019 року та зобов`язання відповідача направити повний текст рішення позивачу.

Той самий суд ухвалою від 01 квітня 2019 року визнав неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву в частині вимог щодо визнання протиправним встановлення 51,5 бала за практичне завдання та зобов`язання прийняти таке рішення за участю позивача як учасника процесу; визнання протиправним втручання ВККС у приватне життя ОСОБА_1 шляхом припинення участі у кваліфікаційному оцінюванні - третьому етапі спеціальної процедури призначення до Верховного Суду, оголошеного 02 серпня 2018 року, та зобов`язання закінчити кваліфікаційне оцінювання визначивши позицію за рейтингом; допуску до участі у конкурсі на основі рейтингу за визначеними результатами повернув позивачу.

Зі змісту апеляційної скарги позивача можна зрозуміти, що він, попри прохання ухвалити додаткове рішення у цій справі щодо вимоги, яка, на його думку, не була розглянута судом першої інстанції, неявно, опосередковано висловлює незгоду з ухвалою від 01 квітня 2019 року, якою заявлені ним позовні вимоги суд повернув у частині.

Ця ухвала була предметом перегляду в апеляційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, яка постановою від 21 серпня 2019 року залишила її без змін.

Про це зазначив і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі.

Однак позивач, вважаючи, що суд таки не вирішив питання щодо позовних вимог, які стосуються протиправності втручання ВККС у його приватне життя та є наслідком прийняття рішення від 29 січня 2019 року, просив суд першої інстанції ухвалити додаткове рішення в цій частині шляхом постановлення відповідної ухвали про відкриття провадження у справі та про розгляд клопотання про відновлення пропущеного на один день строку звернення до суду з цією вимогою.

6. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із цими доводами позивача з огляду на таке.

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Стаття 252 КАС України передбачає можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення (постанови чи ухвали) з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у постанові чи ухвалі.

Відповідно до частини першої цієї статті, яка містить вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 КАС України).

Частинами четвертою та п`ятою статті 252 КАС України передбачено, що про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

7. Як убачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 не погоджується із рішенням суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового судового рішення про відкриття провадження у справі та про розгляд клопотання про відновлення пропущеного строку звернення до суду.

Однак стаття 252 КАС України не передбачає підстави ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення процесуальних питань, навіть і щодо відкриття провадження у справі в частині заявлених вимог.

Отже, враховуючи викладене, не можна погодитися із доводами ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в ухваленні додаткового судового рішення у справі, оскільки КАС України не передбачає ухвалення такого судового рішення з процесуальних питань до вирішення справи по суті позовних вимог.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених частиною першою статті 252 КАС України підстав для ухвалення додаткового судового рішення у справі.

8. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2020 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 266, 310, 312, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська