Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВП ВС від 03.07.2025 року у справі №990/97/25 Постанова ВП ВС від 03.07.2025 року у справі №990/...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Велика Палата Верховного Суду

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Постанова ВП ВС від 03.07.2025 року у справі №990/97/25

Державний герб України


ПОСТАНОВА


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


3 липня 2025 року


м. Київ


справа № 990/97/25


провадження № 11-164заі25


Велика Палата Верховного Суду у складі:


судді-доповідачки Усенко Є. А.,


суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., , Губської О. А., Ємця А.А., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,


розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 990/97/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2025 (судді Олендер І. Я., Бившева Л. І., ГончароваІ. А., Юрченко В. П., Хохуляк В. В.),


УСТАНОВИЛА:


1. Короткий зміст заявлених вимог


1.1. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовом, у якому просиввизнати протиправною та скасувати ухвалу Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 19.02.2025 № 279/3дп/15-25 про зупинення розгляду дисциплінарної справи (далі також оскаржуване рішення).


Цією ухвалою Третя Дисциплінарна палата ВРП зупинила розгляд дисциплінарної справи стосовно позивача, розпочатої ухвалою цієї самої палати від 06.11.2024 № 326/3дп/15-24 за скаргою ОСОБА_2 стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 за ознаками дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3 та 12 частини першої статті 106 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIIІ).


Рішення про зупинення розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП умотивувала тим, що встановлення обставин, від яких залежить вирішення питання про притягнення чи відмову у притягненні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, потребує проведення моніторингу способу життя судді, що, у свою чергу, вимагає певного часу. Виснувавши, що без запитуваних результатів моніторингу завершити розгляд дисциплінарної справи неможливо, Дисциплінарна палата, керуючись частиною чотирнадцятою статті 49 та частиною дев`ятою статті 21 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), визнала за правильне зупинити розгляд дисциплінарної справи на період, необхідний для отримання запитуваної інформації (документів).


1.2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення обмежує його можливості реалізувати низку прав і свобод. Для ухвалення такого рішення не було законних підстав, позаяк запитувана інформація, яку за наслідками перевірки має встановити Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), не стосується обставин, які викладені в дисциплінарній скарзі. Чинне законодавство не визначає порядку проведення моніторингу способу життя судді, що, своєю чергою, зводить нанівець як час та зусилля на проведення моніторингу, так і самі його результати. Вважає, що запитувана Дисциплінарною палатою інформація не може слугувати підставою для зупинення дисциплінарного провадження щодо нього як провадження, в якому підлягають встановленню обставини щодо вчинення поставленого йому за провину дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.


Просить оскаржуване рішення Дисциплінарної палати сприймати таким, що не відповідає критерію пропорційності (домірності), бо відповідач не навів достатніх цілей для тривалого зупинення дисциплінарної справи. Доводить, що це рішення було ухвалене з порушенням порядку розгляду та його (позивача) прав: ВРП не повідомила його чи його представника, що включила до порядку денного і буде вирішувати питання про зупинення дисциплінарної справи, обмеживши тим самим його право виразити свою думку щодо підстав для зупинення розгляду дисциплінарної справи.


Наряду з наведеними доводами і аргументами ОСОБА_1 погоджується з тим, що ні Закон № 1798-VIII, ані Регламент ВРП, затверджений рішенням ВРП від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (у редакції рішення ВРП від 21.11.2023 № 1068/0/15-23 з наступними змінами; далі - Регламент), не визначають порядок оскарження ухвали про зупинення розгляду дисциплінарної справи окремо від рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, через що просить застосувати аналогію закону - пункт 11 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) (зупинення провадження у справі).


2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції


2.1. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 25.03.2025 відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС, дійшовши висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування ухвали Дисциплінарної палати ВРП про зупинення дисциплінарної справи не підлягають розгляду як за правилами адміністративного, так і за правилами інших видів судочинства.


2.2. Серед іншого, суд першої інстанції виходив з того, що хоча позивач на користь скасування оскаржуваної ухвали наводить мотиви незгоди з діями Дисциплінарної палати ВРП, він, однак, не обґрунтовує, яким чином саме оскаржувана ухвала породжує, змінює чи припиняє його права або обов`язки у сфері публічно-правових відносин, не окреслює реальні порушення його конкретних прав та інтересів цією ухвалою. Такі передумови, з позиції суду, є достатніми, щоб утвердитися в думці, що позов про скасування ухвали Дисциплінарної палати ВРП про зупинення дисциплінарної справи не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства і є підстави для застосування пункту 1 частини першої статті 170 КАС.


3. Короткий зміст апеляційної скарги


3.1. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 25.03.2025, просить її скасувати і ухвалити нове рішення, яким відкрити провадження за його позовною заявою.


3.2. Позивач обґрунтовує апеляційну скаргу доводами, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, Дисциплінарна палата ВРП діяла як суб`єкт владних повноважень; тому спір, вирішення якого стосується його позов, виник з приводу оскарження рішення органу державної влади, ухваленого під час реалізації владно-управлінських функцій. За такими ознаками цей спір підпадає під поняття публічно-правового спору в розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС.


3.3. Нагадує, що ні за Законом № 1798-VIII, ні за Регламентом не передбачено порядку оскарження ухвали про зупинення розгляду дисциплінарної справи окремо від рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, що (на його, позивача, думку) дозволяє застосувати аналогію закону - пункт 11 частини першої статті 294 КАС.


3.4. Згідно з твердженнями позивача відмова у відкритті провадження за його позовною заявою прямо впливає на його права та обов`язки, зокрема позбавляє права на участь у розгляді справи, права на справедливий розгляд справи протягом розумного строку. У зв`язку із цим вважає необґрунтованим протилежний висновок суду першої інстанції, наголошуючи, що, зупинивши розгляд дисциплінарної справи, ВРП фактично не лише продовжила визначений законом припинювальний строк здійснення дисциплінарного провадження, а й безпідставно продовжила строк притягнення судді до відповідальності, чим втрутилася у його право на розгляд його справи протягом розумного строку та на його правомірні сподівання щодо максимально можливого строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності.


3.5. Доводить, що суд першої інстанції неправильно застосував норму частини другої статті 35 Закону № 1798-VIII, позаяк вона є бланкетною і визначає, що підстави оскарження рішення ВРП визначаються цим Законом лише в конкретно визначених випадках, тоді як загальна процедура та підстави мають бути визначені в інших законах, зокрема в КАС.


4. Рух апеляційної скарги


4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14.04.2025 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду від 25.03.2025, а ухвалою від 01.05.2025 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.


5. Позиція ВРП щодо апеляційної скарги скаржника


5.1. ВРП подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, погоджуючись з мотивами та висновками суду першої інстанції, просить відхилити апеляційну скаргу та залишити ухвалу Касаційного адміністративного суду від 25.03.2025 без змін.


6. Позиція Великої Палати Верховного Суду


6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.


6.2. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.


6.3. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.


6.4. Частиною третьою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.


6.5. Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.


6.6. Для розуміння меж права звернення до адміністративного суду слід мати на увазі роз`яснення Конституційного Суду України, що «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, має той самий зміст, що й «охоронюваний законом інтерес». У свою чергу «охоронюваний законом інтерес» характеризується тим, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним (див. Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 ).


6.7. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване, зокрема, у нормах КАС право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права. Ідеться про реально існуючі порушення індивідуально виражених прав (законного інтересу) особи, яка стверджує про їх порушення.


6.8. Оскаржуючи ухвалу Касаційного адміністративного суду від 25.03.2025 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, ОСОБА_1 стверджує, що попри наявність у ВРП дискреційних повноважень щодо визнання тих чи інших обставин підставами для зупинення розгляду дисциплінарної справи, рішення про визнання їх такими все-таки можуть переглядатися в судовому порядку, а особі має бути надано право на позов до ВРП про визнання протиправною та скасування ухвали про зупинення дисциплінарного провадження.


6.9. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.


6.10. Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.


6.11. Повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом № 1798-VIII та Законом № 1402-VІІІ.


6.12. Так, відповідно до положень частини другої статті 26, частини другої статті 42 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП з числа своїх членів утворює Дисциплінарні палати, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів.


6.13. Згідно із загальними правилами (частина друга, абзац перший частини третьої статті 34 Закону № 1798-VIII) рішення органу ВРП ухвалюється більшістю членів Ради, які беруть участь у засіданні органу ВРП, якщо інше не визначено цим Законом. Рішення ВРП, її органів ухвалюється на засіданні Ради, її органів, якщо інше не визначено цим Законом.


6.14. За частинами першою - третьою статті 35 цього Закону, яка встановлює підстави, порядок, певним чином перелік рішень ВРП, її органів, які можуть бути оскаржені, рішення Ради може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Порядок та підстави оскарження рішення ВРП визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень ВРП визначаються цим Законом. Оскарження рішення ВРП не зупиняє його виконання, якщо інше не визначено законом.


6.15. Водночас частиною четвертою статті 35 Закону № 1798-VIII встановлено, що рішення Дисциплінарної палати ВРП може бути оскаржено до ВРП.


6.16. Далі, глава 4 Закону № 1798-VIII регламентує дисциплінарне провадження щодо суддів. Окремі норми цієї глави встановлюють, які рішення дисциплінарного органу (Дисциплінарної палати) можуть бути оскаржені, а які ні. Так, рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи (частина друга статті 45) чи про відкриття дисциплінарної справи (частина друга статті 46) не можуть бути оскаржені.


6.17. Стаття 49 цього Закону прописує порядок розгляду дисциплінарної справи, в межах якого з підстав, передбачених частиною чотирнадцятою цієї статті, Дисциплінарна палата може зупинити розгляд дисциплінарної справи, зокрема, у разі: 1) перебування судді у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до безпосередньої участі у бойових діях чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення); 2) тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці; 3) існування інших обставин, які унеможливлюють розгляд такої справи.


6.18. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII Дисциплінарна палата за результатами розгляду дисциплінарної справи ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді, що за частиною шостою цієї статті зумовлює ухвалення рішення про припинення дисциплінарного провадження.


6.19. За частиною першою статті 51 цього Закону право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник (автор дисциплінарної скарги) теж має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі, але за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. І суддя, і скаржник оскаржити рішення Дисциплінарної палати можуть до ВРП.


6.20. Отож з наведеного нормативного регулювання можна виснувати, що рішення про зупинення дисциплінарного провадження є одним з видів рішень (актів), які ухвалює дисциплінарний орган ВРП (Дисциплінарна палата) в межах визначених законом повноважень під час здійснення (перебігу) дисциплінарного провадження.


Водночас Закон № 1798-VIII не містить приписів, подібних до наведених вище, які б передбачали, що рішення Дисциплінарної палати про зупинення розгляду дисциплінарної справи підлягає чи не підлягає оскарженню, а якщо підлягає, то до якого органу воно може бути оскаржене.


Натомість із загальних правил частини четвертої статті 35, частини другої статті 51 Закону № 1798-VIII висновується, що рішення Дисциплінарної палати ВРП про зупинення провадження у дисциплінарній справі може бути оскаржено до ВРП, яка переглядає таке рішення у пленарному складі.


6.21. Зважаючи на те, що скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП, як це визначено Законом № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду визнає правильним висновок суду першої інстанції, що рішення Дисциплінарної палати [відповідно до пункту 10.1 глави 10 Регламенту рішення ВРП ухвалюються у таких формах: рішення, ухвала та протокольна ухвала] не може бути самостійним предметом судового розгляду.


6.22. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.


6.23. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.


6.24. Водночас у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. The United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).


6.25. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ухвала Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19.02.2025 № 279/3дп/15-25 про зупинення розгляду дисциплінарної справи не є тим рішенням, яке може бути самостійним предметом оскарження в судовому порядку. Зазначені в ній підстави зупинення розгляду дисциплінарної справи можуть бути перевірені судом в межах вирішення спору про правомірність рішення ВРП, постановленого за результатами розгляду скарги на цю ухвалу. Передбачена пунктом 4 частини першої статті 266 КАС можливість оскарження до суду рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат, стосується всіх рішень Дисциплінарної палати, які згідно із нормами Закону № 1798-VIII можуть бути оскаржені до ВРП. При цьому не обов`язково, що в Законі № 1798-VIII має бути пряма вказівка щодо оскарження такого рішення Дисциплінарної палати (на відміну від прямої заборони оскарження певного рішення Дисциплінарної палати).


6.26. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.


6.27. Велика Палата Верховного Суду в котрий раз (аналогічну позицію висловлено в постановах від 31.05.2018 у справі № 9901/500/18, від 15.11.2018 у справі № 9901/751/18, від 29.08.2019 у справі № 9901/73/19, але не виключно) зауважує, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суд першої інстанції правильно не зазначив суду, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.


6.28. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду визнає правильним висновок Касаційного адміністративного суду, що спір, за вирішенням якого звернувся позивач, не підлягає судовому розгляду, і що є передбачені пунктом 1 частини першої статті 170 КАС підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.


7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги


7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.


7.2. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 316 КАС).


7.3. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.


Керуючись статтями 266 308 311 315 316 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду


ПОСТАНОВИЛА:


Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.


Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.03.2025 у справі № 990/97/25 залишити без змін.


Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.


Суддя-доповідачка Є. А. УсенкоСудді:О. О. БанаськоК. М. Пільков О. Л. БулейкоН. С. Стефанів І. А. ВоробйоваТ. Г. Стрелець О. А. ГубськаО. В. Ступак А. А. ЄмецьІ. В. Ткач О. В. КривендаО. С. Ткачук С. Ю. МартєвВ. Ю. Уркевич Н. В. Шевцова



logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати