ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2015 року Справа № 908/2504/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Іванової Л.Б.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірамода" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 908/2504/14 Господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірамода", м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5, м. Запоріжжя, про стягнення 14 733 953,95 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Міхай-Седова Ю.С. (дов. № 1634/13 від 20.11.13);

відповідача - Вишняков Д.О. (дов. б/н від 11.08.14);

третьої особи - не з'явились,

в с т а н о в и в:

У липні 2014 року позивач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Пірамода" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про стягнення 14 733 953,95 грн.

Вказував, що 27.07.07 між ним (кредитором) та фізичною особою ОСОБА_5 (позичальником) була укладена генеральна кредитна угода № 010/17-41/411, згідно якої кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених кредитними договорами, що будуть укладені в рамках даної кредитної угоди, а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених кредитними договорами.

24.07.07, в рамках кредитної угоди № 010/17-41/411 від 27.07.07, між ним (кредитором) та фізичною особою ОСОБА_5 (позичальником) був укладений кредитний договір № 010/17-41/411/10, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 14 482 561,91 грн. зі сплатою 17 % річних за користування кредитними коштами, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строк до 26.07.17.

Зазначав, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за даним кредитним договором, 24.11.11 між ним (кредитором) та ТОВ "Пірамода" (поручителем) був укладений договір поруки № 12/17-41/411/10/2, згідно якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником своїх грошових зобов'язань за кредитним договором № 010/17-41/411/10 від 24.07.07.

Також вказував, що 06.04.14 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надіслав ТОВ "Пірамода" вимогу № 140-9-2-00-19-09 про сплату ним, як поручителем позичальника за кредитним договором № 010/17-41/411/10 від 24.07.07, 14 733 953,95 грн. боргу в десятиденний термін з моменту отримання вимоги.

Посилаючись на порушення позичальником умов договору в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом та невиконання поручителем своїх зобов'язань за договором поруки, позивач просив стягнути з відповідача 14 733 953,95 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18 червня 2015 року (суддя Азізбекян Т.А.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено надання кредиту позичальнику та звернення кредитора до поручителя з вимогою про сплату боргу позичальника.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року (колегія суддів у складі: Склярук О.І. - головуючий, Дучал Н.М., Кододова О.В.) рішення скасовано, постановлено нове рішення про задоволення позову.

Постановлено стягнути з ТОВ "Пірамода" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", 14 733 953,95 грн. боргу та судові витрати.

Постанова обґрунтована посиланнями на порушення відповідачем умов договору поруки щодо зобов'язання сплати боргу позичальника, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу.

У касаційній скарзі ТОВ "Пірамода", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 526, 527, 553, 559, 1050 ЦК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.07.07 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та фізичною особою ОСОБА_5 (позичальником) була укладена генеральна кредитна угода № 010/17-41/411, згідно якої кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених кредитними договорами, що будуть укладені в рамках даної кредитної угоди, а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених кредитними договорами.

24.07.07, в рамках кредитної угоди № 010/17-41/411 від 27.07.07, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та фізичною особою ОСОБА_5 (позичальником) був укладений кредитний договір № 010/17-41/411/10, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 14 482 561,91 грн. зі сплатою 17 % річних за користування кредитними коштами, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строк до 26.07.17.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за даним кредитним договором, 24.11.11 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "Пірамода" (поручителем) був укладений договір поруки № 12/17-41/411/10/2, згідно якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником своїх грошових зобов'язань за кредитним договором № 010/17-41/411/10 від 24.07.07.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на порушення позичальником умов кредитного договору № 010/17-41/411/10 від 24.07.07 в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом та невиконання поручителем своїх зобов'язань за договором поруки № 12/17-41/411/10/2 від 24.11.11.

На підтвердження своїх вимог позивач зазначив, що 06.04.14 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надіслав ТОВ "Пірамода" вимогу № 140-9-2-00-19-09 про сплату ним, як поручителем позичальника за кредитним договором № 010/17-41/411/10 від 24.07.07, 14 733 953,95 грн. боргу в десятиденний термін з моменту отримання вимоги, що було залишено поручителем без відповіді та без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено надання кредиту позичальнику та звернення кредитора до поручителя з вимогою про сплату боргу позичальника.

Разом з тим, зі змісту рішення місцевого господарського суду та з матеріалів справи не вбачається, що судом досліджувались зазначені обставини, як того вимагають приписи ст. 43 ГПК України.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підтвердження звернення кредитора до поручителя з вимогою № 140-9-2-00-19-09 від 06.04.14 про сплату боргу позичальника та отримання поручителем зазначеної вимоги, позивачем до суду апеляційної інстанції було надано ксерокопію фіскального чеку та поштове повідомлення про вручення означеної вимоги.

При цьому, апеляційним судом обставини щодо наявності боргу в заявленій до стягнення сумі та строків прострочення позичальником своїх договірних зобов'язань за кредитним договором № 010/17-41/411/10 від 24.07.07 не встановлювались.

Також, апеляційним судом не зазначено в чому полягала неможливість подачі позивачем доказів отримання поручителем вимоги № 140-9-2-00-19-09 від 06.04.14 про сплату боргу при розгляді справи місцевим судом.

Як зазначає скаржник у касаційній скарзі, додатковою угодою № 3 від 23.07.13 до кредитного договору № 010/17-41/411/10 від 24.07.07 вносились зміни щодо графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, що не було досліджено судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, протилежні висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити з якої дати у позивача виникло право на стягнення кредитної заборгованості та в якому розмірі, а також встановити дійсні обставини щодо отримання відповідачем вимоги № 140-9-2-00-19-09 від 06.04.14 про сплату боргу, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірамода" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року та рішення Господарського суду Запорізької від 18 червня 2015 року у справі № 908/2504/14 скасувати.

3. Справу № 908/2504/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Л.Б. Іванова

Н.І. Мележик