ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 922/803/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідачів: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: не з'явився ОСОБА_3 не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит"на рішення та постановуГосподарського суду Харківської області від 31 травня 2016 року Харківського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2016 рокуу справі№ 922/803/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Водомер"дотовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", фізичної особи - підприємця ОСОБА_4третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівтовариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит"про стягнення 167 363,59 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 167 363,59 грн, з яких 126 379,87 грн - основний борг, 33 932,13 грн - пеня, 4 018,47 грн - інфляційні втрати; 3 033,12 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.05.2016 (суддя - Пономаренко Т.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 (головуючий - Могилєвкін Ю.О., судді - Барбашова С.В., Істоміна О.А. ), позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Водомер" 99 999,87 грн основного боргу, 33 308,89 грн пені, 4 018,47 грн інфляційних втрат, 2 939,08 грн 3 % річних та судовий збір.

В частині стягнення 26 380,00 грн основного боргу, 623,24 грн пені, 94,04 грн 3 % річних відмовлено.

В позові ТОВ Науково-виробниче підприємство "Водомер" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 30.03.2015 між ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" (покупець) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Водомер" (постачальник) було укладено договір поставки № 45/15-1СА, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (продукцію), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до специфікації № 1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2015) загальна вартість становила 126 379,87 грн.

Пунктом 4.1. договору визначено, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, яка супроводжується одним документом про якість, та/або одним товаросупровідним документом.

Згідно з п. 4.3. договору, як доказ поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю за актом приймання - передачі, підписані уповноваженими представниками сторін такі товаросупроводні документи: рахунок - фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, товарно - транспорті документи, сертифікат якості або паспорт тощо.

У випадку надходження продукції без товаросупроводної документації покупець має право відмовитись від приймання поставленої продукції (п. 4.4. договору).

За п. 4.5. договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При постачанні автомобільним транспортом датою поставки вважається дата вказана представником покупця на видатковій накладній. При постачанні залізничним транспортом датою поставки вважається дата вказана в залізничній накладній, яка свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (погоджене місце призначення постачання).

У п. 8.1. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. У разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2015 включно. У разі не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

01.04.2015 між ФОП ОСОБА_4 (поручитель) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Водомер" (кредитор) було укладено договір поруки, відповідно умов якого поручитель зобов'язувався в порядку та на умовах передбачених договором відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" (боржник), які виникли у боржника на підставі договору поставки № 45/15-1СА від 30.03.2015 (основний договір).

На виконання умов договору, позивач поставив, а ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" на підставі довіреності № 13 від 01.04.2015 прийняв продукцію на загальну суму 126 379,87 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної № 59 від 03.04.2015 та товарно-транспортної накладної № Р59 від 03.04.2015, оригінали яких були підписані сторонами.

За платіжним дорученням № 2116447272 від 18.02.2016 відповідач - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" поставлену позивачем продукцію оплатив частково, в сумі 26 380,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що розрахунок за поставлену постачальником продукцію за даним договором здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника впродовж 60 (шістдесятий) календарних днів з дати постачання відповідної продукції, якщо інший строк та порядок оплати не оговорено сторонами в специфікаціях до даного договору.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, отриманий за видатковою накладною товар на суму 99 999,87 грн (126 379,87 грн - 26 380,00 грн) не оплати, то суди прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача 99 999,87 грн основного боргу.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що позивачем не було надано відповідачу документів згідно з п. 4.3. договору та, що видаткова накладна не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", а тому обов'язок з оплати в нього не виник, то вони є безпідставними та були переглянуті господарськими судами, які правильно вказали, що відповідачу був поставлений товар на підстав видаткової накладної, будь-яких заперечень щодо кількості чи якості товару відповідач не заявляв, як і до оформлення самої накладної. При цьому, відповідач не скористався правом, передбаченим ст. 666 ЦК України на встановлення постачальнику строку для передачі необхідних документів, що стосуються товару, як і не відмовився від договору та не повернув товар.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Враховуючи період прострочення, вимоги чинного законодавства щодо розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, та здійснивши їх перерахунок, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача 2 939,08 грн 3 % річних та 4 018,47 грн інфляційних втрат.

Водночас, не можна погодитися з судовими рішення в частині стягнення з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" 33 308,89 грн пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 цього Кодексу визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті не лише відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, а й додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і, навпаки, з моменту порушення - є мірою відповідальності.

Пунктом 6.8. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції, однак не більше ніж 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Отже, врахувавши, що позивач своєчасно не оплатив продукцію на суму 126 379,87 грн та, що в п. 6.8. договору встановлено обмеження, щодо нарахування пені, а саме - не більше ніж 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі не більше, ніж 6 318, 99 грн (126 379,87 грн *5 % : 100%).

Таким чином, суди, в порушення умов п. 6.8. договору, неправомірно стягнули з відповідача пеню у розмірі 33 308, 89 грн, адже вона є більшою ніж 5 % від вартості своєчасно неоплаченої відповідачем продукції.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Харківської області від 31.05.2016 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 в частині стягнення з відповідача - з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" на користь позивача пені підлягають зміні та стягненні з відповідача - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" 6 318, 99 грн пені.

В частині відмови в позові щодо ФОП ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, п. 7.4. договору поруки правильність висновків судів ніким не оскаржується.

Відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам з позивача на користь відповідача - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" необхідно стягнути судові витрати, що складаються з сум судового збору, сплаченого ним за подачу апеляційної і касаційної скарг у розмірі 1 866,17 грн (892,52 грн - за апеляційну скаргу і 973,65 грн - за касаційну скаргу), а також підлягає зміні рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" судового збору на користь позивача за подачу позовної заяви, шляхом зменшення його з 2 103,99 грн до 1 699,07 грн

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 31 травня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2016 року у справі за № 922/803/16 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Водомер" пені змінити, зменшивши її розмір з 33 308,89 грн до 6 318, 99 грн.

Змінити рішення Господарського суду Харківської області від 31 травня 2016 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Водомер" судового збору за подання позовної заяви, зменшивши суму судового збору, що підлягає стягненню з відповідача з 2 103,99 грн до 1 699,07 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Водомер" (61046, м. Харків, вул. Багратіона, буд. 6, код ЄДРПОУ 25454162) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, буд. 24А, код ЄДРПОУ 37596090) 1 866,17 грн відшкодування судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 31 травня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2016 року у справі за № 922/803/16 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Харківської області видати накази.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя І. ВовкСуддя І. Кондратова