ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 922/1447/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаївське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року у справі № 922/1447/16 за позовом державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаївське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Рассвет", треті особи: Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва, Міністерство аграрної політики та продовольства України, про розірвання договору та стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Рассвет" до державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаївське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва, треті особи: Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва, Міністерство аграрної політики та продовольства України, про надання доступу до земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про розірвання укладеного між ними договору про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012 року у зв'язку з істотним порушенням його умов щодо сплати компенсаційних виплат та перерахування частини прибутку.

У свою чергу відповідач звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до позивача за первісним позовом про надання доступу до земельних ділянок, які є внеском за договором про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012 року, оскільки спірні земельні ділянки знаходяться в користуванні іншої юридичної особи.

У червні 2016 року позивачем за первісним позовом подано заяву про зміну предмета позову, в якій він просив розірвати укладений між сторонами договір про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012 року та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1 344 462,36 грн., яка складається з компенсаційних виплат, недоплачених за весь період з моменту укладення договору, та не перерахованого прибутку за 2014 рік.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.07.2016 року (суддя Аріт К.В.) в задоволенні первісного та зустрічного позовах відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року (судді: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач за первісним позовом вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу від третіх осіб до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 26.01.2012 року між ДП "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва (сторона-1) та ТОВ агрофірмою "Рассвет" (сторона-2) укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки, предметом якого є об'єднання зусиль сторін для досягнення наступних господарських цілей, у рамках чинного законодавства України, спільно обробляти земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1500,00 га для: вирощування зернових культур; вирощування олійних культур; вирощування буряків; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; заготівля, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції; надання послуг у сфері сільського господарства (інші необхідні види діяльності згідно класифікатору КВЕД).

Відповідно до розділу 3 договору, сторона-1 взяла на себе такі зобов'язання: у термін протягом 15 (п'ятнадцяти) днів із моменту підписання цього договору надати земельну ділянку загальною площею 1500 га, з них ріллі - 1500, яка підлягатиме обробітку згідно додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору; здійснювати науково-методичне та консультативне забезпечення проведення спільних робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур, ефективне та раціональне використання землі, збереження та відтворення родючості; уповноважити від свого імені сторону-2 на здійснення необхідних юридичних дій, а саме: реєстрація договору у податковому органі (за домовленістю) і відкриття розрахункового рахунку (за домовленістю), через який здійснюватимуться усі фінансові операції, для досягнення цілей даного договору; видати протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даного договору довіреність відповідності до п. 3.1.3. даного договору; після отримання запиту від сторони-2 надавати інформацію про виконання зобов'язань за даним договором; виконувати інші зобов'язання, визначені даним договором та діючим законодавством України.

Згідно з розділом 4 зазначеного договору сторона-2 прийняла зобов'язання: у термін протягом 15 (п'ятнадцяти) днів після підписання цього договору приступити до здійснення комерційних проектів, передбачених умовами даного договору; вжити заходів щодо найму відповідного персоналу для виконання робіт за даним договором; надавати стороні-1 інформацію про виконання даного договору; в строк не пізніше 20 числа місяця, що слідує за звітним кварталом надавати стороні-1 фінансовий звіт про результати виконання даного договору; у встановленому порядку вирішувати питання фінансування виробництва транспортування та реалізації продукції; проводити поставку необхідних матеріально-технічних ресурсів та основних засобів для виконання робіт; забезпечувати комерційну діяльність по реалізації виготовленої продукції (виконання робіт, послуг), вести переговори з покупцями та укладати цивільно-правові угоди; зареєструвати даний договір у встановленому законом порядку.

У розділі 6 вказаного договору сторони встановили внески сторін.

Згідно з п.п. 6.1.4., 6.1.5. договору частка сторони-1 складає 20 відсотків. Земельна ділянка, яка надається до спільного обробітку, є державною власністю, знаходиться в постійному користуванні сторони - 1 і підлягає використанню за призначенням, передбаченим земельним законодавством України та іншими нормативними актами. Земельна ділянка не підлягає вилученню, її статус залишається незмінним на весь період дії Договору.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3. договору внесок сторони-2: послуги, майно та грошові кошти, у розмірах, необхідних для обробітку площ земельних ділянок, які підлягають спільному обробітку, згідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору. Порядок і терміни подачі внесків: по мірі необхідності проведення фінансування робіт. Частка сторони-2 складає 80 відсотків.

Згідно з п. 6.3. договору, внески сторін здійснюються за актами приймання-передачі, підписаними їх повноважними представниками.

Крім того, в п. 6.5 договору зазначено, що усі внески учасників не є їх спільною частковою власністю, а лише передані (внесені) сторонами для користування (володіння) у період виконання сторонами зобов'язань, обумовлених договором.

Умовами пункту 8.1. договору про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012 року визначено, що цей договір набирає чинності від дати його підписання сторонами і діє до 21.12.2017 року.

За п. 9.3 договору його може бути розірвано за заявою однієї із сторін при невиконанні другою стороною своїх зобов'язань. У цьому випадку всі невигідні наслідки розірвання покладаються на винну сторону.

Сторонами було укладено ряд додатків до договору про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012 року, які є невід'ємними частинами основного договору від 26.01.2012 року.

Зокрема, за додатком № 1 від 26.01.2012 року сторона-1, як внесок, зобов'язується у термін протягом 15 днів з моменту підписання надати земельні ділянки, які підлягають обробітку, загальною площею 1240,5 га.

Разом з цим, додатком № 3 від 01.03.2012 року до договору викладено пункт 2.4 в такій редакції: "Незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності, сторона-2 виплачує стороні-1 компенсаційну виплату за користування земельними ділянками, яка складає 687,12 грн. за 1 га в рік".

При цьому, відповідно до п. 2.5 договору компенсаційна виплата може змінюватися пропорційно зміні грошової оцінки земельної ділянки, а також з інших підстав згідно нормативно-правових актів України.

Предметом даного судового розгляду є вимоги учасника спільної діяльності за первісним позовом до іншого учасника про розірвання укладеного між ними договору про спільний обробіток земельної ділянки у зв'язку з його істотним порушенням, і про стягнення заборгованості з компенсаційних виплат та перерахування частини прибутку, а також зустрічні вимоги про надання доступу до земельних ділянок, які є внеском за договором про спільний обробіток земельної ділянки.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, про відмову в первісному позові обґрунтовано недоведеністю обставин істотного порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором та недоведеністю підстав для стягнення заборгованості, а висновок про відмову в зустрічному позові мотивовано необгрунтованістю заявлених вимог.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно з вимогами ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами не було погоджено визначеного порядку здійснення відповідачем розрахунків компенсаційної виплати, а лише в додатку № 3 від 01.03.2012 року до договору про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012 року встановлено розмір компенсаційної виплати за 1 га в рік. При цьому, із здійсненого між сторонами звіряння взаємних розрахунків за період дії договору, відповідно до Акту звіряння від 01.06.2016 року, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств, вбачається, що розбіжності щодо проведених відповідачем оплат на користь позивача з компенсаційних виплат за додатком №2 до договору відсутні, як і відсутні розбіжності щодо перерахованої відповідачем на користь позивача суми виплати по розподілу прибутку за 2012 році у розмірі 293 242 грн.

До того ж, доводи позивача за первісним позовом про неповну сплату прибутку за 2014 рік спростовуються актом перевірки відповідача за первісним позовом податковим органом від 26.02.2016 року № 241/20-23-22-01-05/30712821 за період з 01.01.2012 року по 20.11.2015 року, відповідно до якого підтверджено наявність збитків у 2013 році в сумі 3 443 220,28 грн., що свідчить про нівелювання прибутку за 2014 рік.

Тому, судами зроблено обгрунтований висновок про недоведеність позивачем за первісним позовом обставин істотності порушення відповідачем умов договору, які б вказували на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, та які б свідчили про наявність підстав для розірвання спірного договору.

Крім того, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З огляду на те, що умовами договору не визначено порядку та строку внесення відповідачем за первісним позовом компенсаційних виплат, а матеріали справи не містять доказів звернення позивача за первісним позовом з вимогою про їх оплату із визначенням сум та строків внесення, суди обох інстанцій обгрунтовано відмовили в позові про стягнення заборгованості з внесення таких виплат. Водночас, висновок судів про недоведеність вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом недоплаченої частини прибутку за 2014 рік у зв'язку з збитковістю діяльності відповідача за первісним позовом за спірний період, обгрунтовано матеріалами справи та вимогами закону.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК та ч. 2 ст. 20 ГК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги про надання доступу до земельних ділянок, які є внеском за договором про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012 року, позивач за зустрічним позовом посилався на те, що відповідач за зустрічним позовом не може надати свій вклад (земельну ділянку), оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться в користуванні іншої юридичної особи. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що жодних доказів в обґрунтування вказаних обставин, зокрема, щодо знаходження спірної земельної ділянки у користуванні іншої юридичної особи позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи не надано.

Отже, з урахуванням того, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження своїх зустрічних позовних вимог, як і не доведено порушення свого права, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в зустрічному позові.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм права та умов договору, дійшов вмотивованого висновку про відмову в первісному позові за недоведеністю та відмову в зустрічному позові у зв'язку з необґрунтованістю.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаївське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року - без змін.

Стягнути з державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаївське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 25 854 грн. за подання та розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко