ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 904/493/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач),суддів:Коваленка В.М., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБФ Плюс"на постанову та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2016 рокуу справі Господарського суду№ 904/493/15 Дніпропетровської областіза заявоюПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт"пробанкрутство,

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ " Банк Кредит Дніпро"- Боков І. О.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Дніпропетровської області (суддя - Калиниченко Л.М.) у справі № 904/493/15 прийняв 03 березня 2016 року постанову, якою товариство з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт" визнано банкрутом, відкрито щодо нього процедуру ліквідації, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Верченка Дмитра Валерійовича та вирішено ряд процедурних питань, пов'язаних з введенням ліквідаційної процедури.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року у справі № 904/493/15 (судді: Білецька Л.М. - головуючий, Пархоменко Н.В., Парусніков Ю.Б.) постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими процесуальними документами, скаржник товариство з обмеженою відповідальністю "ДБФ Плюс" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати процесуальні акти судів попередніх інстанцій та скерувати справу для розгляду до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 25, 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 205 Господарського кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення учасника судового засідання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення плану санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладання мирової угоди.

У разі наявності обставин, що не надають комітету кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.

Частиною 3 статті 27 Закону про банкрутство визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 Закону; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного Законом.

Згідно з частиною 4 статті 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюється цим Кодексом та іншими законами.

Отже, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено його неспроможність відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Приймаючи постанову про визнання боржника ТОВ "Веста-Пласт" банкрутом, місцевий господарський суд, висновки якого підтримав і суд апеляційної інстанції, встановив відсутність застосування до боржника інших, крім ліквідація, процедур, а відтак, визнав необхідність переходу до зазначеної процедури. Крім того, суди зазначили, що спірність вимог кредитора публічного акціонерного товариства "Веста-Дніпро" не може суттєво змінити співвідношення активів та пасивів та не є перешкодою при визнанні боржника банкрутом.

Однак колегія суддів касаційної інстанції не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судом касаційної інстанції встановлено, що скасовуючи постанову про визнання банкрутом від 18 серпня 2016 року у даній справі, суд апеляційної інстанції звертав увагу місцевого суду на невиконання ухвал суду першої інстанції, якою було відкладено питання щодо продовження строку проведення інвентаризації. Водночас, при прийнятті постанови 03 березня 2016 року, судами не досліджувалося питання проведення інвентаризації, а в матеріалах справи відсутні результати проведеної інвентаризації, що не дає змоги встановити реальний актив боржника.

Крім того, судом касаційної інстанції встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 16 грудня 2016 року у справі № 904/493/15 було скасовано процесуальні акти судів попередніх інстанцій в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Веста-Дніпро" та в цій частині скеровано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Однак, на момент прийняття постанови про визнання банкрутом ТОВ "Веста-Пласт" 03 березня 2016 року кредиторські вимоги ПАТ "Веста-Дніпро" розглянуті не були та не було прийнято щодо нього відповідного рішення, що порушує права кредитора на участь у процедурі банкрутства шляхом реалізації своїх прав через комітет кредиторів. При цьому за відсутності рішення щодо кредиторських вимог хоча б одного кредитора також слід зазначити про відсутність належним чином сформованого пасиву, який визначається на підставі затвердженого реєстру вимог кредиторів, що також впливає на перехід до ліквідаційної процедури.

Таким чином, встановивши відсутність прийнятого рішення за фактом розгляду кредиторських вимог ПАТ "Веста-Дніпро", колегія суддів апеляційного господарського суду помилково погодилась із висновком суду першої інстанції щодо належного формування пасиву боржника.

Завдання суду першої інстанції при здійсненні провадження у справі про банкрутство полягає у вчиненні дій спрямованих на формування активу та пасиву боржника, його представницьких органів та прийнятті рішень щодо переходу до наступної процедури банкрутства.

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновок судів попередніх інстанцій про застосування до боржника ліквідаційної процедури передчасним, в зв'язку з чим постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року підлягають скасуванню, а справа № 904/493/15 направленню на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДБФ Плюс" задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року у справі № 904/493/15 скасувати.

3. Справу № 904/493/15 направити на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

Б.М. Поляков