ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 904/2426/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія"на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2016у справі№ 904/2426/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія"до1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор"простягнення 91089,58 грн. за участю представників сторін:

позивача: Щербак Н.А.

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: Антонов О.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості у сумі 500 грн. та стягнення з відповідача-2 42011,36 грн. заборгованості, 23755,68 грн. штрафу за порушення грошового зобов'язання, 23755,68 грн. штрафу за порушення умов щодо недопущення дій з боку відповідача-2 без узгодження з позивачем, 216,63 грн. 3% річних, 850,23 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 у справі № 904/2426/16 (суддя Соловйова А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Джихур О.В., судді Дмитренко Г.К., Іванов О.Г.), припинено провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; відмовлено в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор".

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі № 904/2426/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача-2, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині позовних вимог до відповідача-2 в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили всебічно всіх обставин по справі та дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для стягнення з відповідача сум заборгованості та штрафних санкцій.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" на касаційну скаргу, в якому відповдач-2 просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим і апеляційним господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, 30.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" (замовник) було укладено договір № 6 про надання юридичних послуг (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручив, в виконавець прийняв на себе зобов'язання надати замовнику юридичну допомогу з проведення стягнення грошової суми в розмірі 791856,00 грн. з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" у справі № 904/9733/14 в господарському суді Дніпропетровської області (п.1 договору).

Пунктом 3 договору сторони погодили, що в рамках даного договору на виконавця покладається:

- ознайомлення з матеріалами справи;

- аналіз спору та підготовка правової позиції;

- підготовка і подача уточнення або збільшення позовної заяви за необхідності;

- прийняття участі в судових засіданнях в інтересах замовника в першій та другій судових інстанціях;

- підготовка апеляційної скарги за необхідності.

Згідно із п. 3 договору вартість послуг за договором складає 6% від суми боргу, зазначеної в п. 1 договору, але не менше 5000,00 грн., які сплачуються протягом 3-х днів з моменту підписання договору. У випадку перевищення функцій виконавця, обумовлених даним договором, підписується додаткова угода з зазначенням їх вартості і порядку їх оплати. У випадку фактичного надходження суми боргу на рахунок замовника в процесі виконання обов'язків виконавцем за цим договором, він протягом 3-х днів виплачує виконавцю залишок винагороди пропорційно сумі, що надійшла.

Виконавець приступає до роботи після отримання 100% передплати вказаної в п. 3 договору (п. 4 договору).

Судами з'ясовано, що платіжним дорученням № 15 від 03.02.2015 відповідач-2 перерахував позивачу 5000 грн. передплати на підставі рахунку-фактури № СФ-000007 від 30.01.2015.

Відповідно до п. 5 договору, якщо замовник припиняє спір з боржником за своєю ініціативою, під чим розуміється відмова від позову або його частини, укладення мирової угоди, подальшого оскарження рішення суду, надання відстрочки боржнику, що позбавляє виконавця можливості довести спір до позитивного завершення виходячи з первісних вимог замовника в подальшому та відповідно претендувати йому на винагороду в обсязі, зазначеному в п. 3 договору, замовник за вимогою виконавця зобов'язується компенсувати виконавцю упущену вигоду (різницю ймовірної винагороди) оцінену в 42511,36 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 по договору про надання юридичних послуг № 6 від 30.01.2015, Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія" з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 04.05.2015 було укладено договір поруки № 30-01, згідно із яким поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно основного договору, в сумі, що дорівнює 500 грн.

Як визначено судами першої та апеляційної інстанції на підставі дослідження матеріалів справи № 904/9733/14, 30.01.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" видано довіреність № 4 на ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на представництво інтересів підприємства по всіх адміністративних, цивільних, кримінальних та господарських справах у всіх судових органах, як позивач, відповідач, третя особа з правом здійснення всіх процесуальних дій; позивачем були виконані наступні дії в інтересах відповідача-2 в рамках справи № 904/9733/14:

- 02.02.2015 подана заява про ознайомлення з матеріалами справи № 904/9733/14, здійснено ознайомлення з матеріалами справи, знято необхідні фотокопії;

- 05.02.2015 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи;

- 05.02.2015 подано клопотання про призначення судової експертизи у справі;

- 05.02.2015 подано клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання;

- представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" ОСОБА_4 взято участь у судовому засіданні 05.02.2015.

05.02.2015 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9733/14 було призначено судову експертизу, провадження у справі зупинено.

Після прийняття зазначеної ухвали господарського суду будь-яка юридична допомога у справі № 904/9733/14 позивачем не надавалась.

07.04.2015 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" надійшла заява про відмову від позову у справі № 904/9733/14, підписана директором підприємства Малаховим Ю.Н., яка була розглянута судом у судовому засіданні 16.04.2015, прийнята відмова від позову від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор", провадження у справі припинено.

При цьому, у судовому засіданні 16.04.2015 інтереси відповідача-2 представляв за довіреністю № 476-14 від 16.12.2014 представник Козик А.І., який брав участь у судових засіданнях 23.12.2014, 14.01.2015, 29.01.2015 у справі № 904/9733/14 і не був працівником позивача.

29.07.2015 позивач направив на адресу відповідача-2 цінним листом (номер поштового відправлення 4902712316983) акт завершення робіт від 28.07.2015 в двох екземплярах, який 05.08.2015 був отриманий відповідачем-2.

Відповідач-2 акт завершення робіт не підписав, відмову від підписання акта або зауважень до роботи позивачу не направляв.

Посилаючись на те, що відповідач-2 відмовився від позову у справі № 904/9733/14, що призвело до неможливості отримати рішення суду для примусового стягнення суми боргу з боржника, і пов'язану із цим неможливість позивача досягти стягнення спірної суми в процесі виконання своїх обов'язків по договору, позивач звернувся із позовом у цій справі про стягнення з відповідача-2 заборгованості у розмірі 42511,36 грн., а також 3% річних в сумі 216,63 грн., інфляційних втрат у розмірі 850,23 грн., штрафу за порушення грошового зобов'язання в сумі 23755,68 грн. та штрафу за порушення умов щодо недопущення дій з боку відповідача-2 без узгодження з позивачем в сумі 23755,68 грн. на підставі п. 14 договору.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що договором не визначена сума боргу, від якої слід обраховувати 6% винагороди, натомість йдеться лише про грошову суму, яка є предметом стягнення з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" по справі № 904/9733/14; договором визначена мінімальна сума винагороди у розмірі 5000 грн., яка була сплачена відповідачем-2 у повному обсязі, а зобов'язання відповідача-2 зі сплати залишку винагороди, виникає за умови фактичного надходження суми боргу на рахунок замовника; оскільки жодних сум на рахунок відповідача-2 не надходило, суди дійшли висновку про те, що у відповідача-2 не виникло зобов'язання зі сплати залишку винагороди.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача-2 боргу в сумі 42511,36 грн. і як наслідок відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення процентів річних, інфляційних втрат та штрафу за порушення грошового зобов'язання.

Виходячи з того, що право позивача на відмову від позову гарантовано законодавством і не може бути обмежено будь-якими договірними умовами, встановивши також, що договором не встановлено форму, в якій відповідач-2 мав погоджувати свої дії по справі № 904/9733/14 з позивачем, суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача-2 штрафу в сумі 23755,68 грн. за вчинення дій без узгодження з позивачем.

Судові рішення в частині припинення провадження у справі за позовними вимогами до відповідача-1 сторонами не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції не переглядаються.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє виключно юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Як вірно визначено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою відноситься до договорів про надання послуг, правове регулювання відносин за яким здійснюється нормами статей 901-907 Цивільного кодексу України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 6 договору визначено, що після виконання своїх зобов'язань за договором виконавець направляє замовнику акт завершення робіт. Якщо замовник протягом 5-ти календарних днів з дня передачі акту завершення робіт на розгляд не повернув виконавцю підписаний акт або обґрунтовану відмову, або зауваження до роботи, то роботи за договором вважаються прийнятими без зауважень.

Судами встановлено, що позивачем був направлений на адресу відповідача-2 акт завершення робіт від 28.07.2015 на суму 47511,36 грн., який відповідач-2 не підписав, відмову від підписання акта або зауважень до роботи позивачеві не направляв.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (наведена правова позиція, зокрема викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 3-42гс12).

Отже, виходячи із обсягу виконаних позивачем робіт за договором, встановивши, що укладеним між сторонами договором не визначена сума боргу, від якої слід обраховувати винагороду позивача, натомість визначена мінімальна сума винагороди у розмірі 5000 грн., яка і була сплачена відповідачем-2 у повному обсязі, врахувавши, що зобов'язання відповідача-2 зі сплати залишку винагороди виникає за умови фактичного надходження суми боргу на рахунок замовника, однак таких сум на рахунок відповідача-2 не надходило у зв'язку із його відмовою від позову, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що вимога позивача про стягнення 42511,36 грн. богу за надані ним послуги є необґрунтованою, у зв'язку із чим правомірно відмовили також у стягненні процентів річних, інфляційних втрат та штрафу, як наслідків порушення грошового зобов'язання.

При цьому, судами з посиланням на ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України мотивовано відхилено посилання скаржника в обґрунтування заявлених вимог на п. 5 договору, яким передбачено можливість позивача вимагати компенсації упущеної вигоди, а не сплати боргу, про стягнення якого заявлено позов у цій справі.

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 3 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 23755,68 грн. штрафу за порушення умов договору щодо недопущення вчинення відповідачем-2 дій без узгодження із позивачем, правомірно виходили з того, що умовами договору не встановлено, в якій саме формі відповідач-2 мав погоджувати свої дії по справі № 904/9733/14 з позивачем, натомість право на відмову від позову прямо передбачено до ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України і таке право сторони в господарському процесі не може бути обмежено будь-якими умовами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, який відповідає встановленим обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанцій в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 у справі № 904/2426/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Т. Козир