Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 922/1688/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С.,за участю повноважних представників:позивачаПащука В.В., Перегонцева І.А.відповідачів третіх осібПрокопченко К.А. Борецького Б.О., Степанишеної А.В.розглянувши у відкритому засіданні касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго", Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш"на рішення та постановувід 1 липня 2014 року господарського суду Харківської області від 8 вересня 2014 року Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/1688/14за позовом третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавного концерну "Укроборонпром" Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева"до третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго"Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго", Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш" Акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"провизнання недійсним договору,встановив:

У квітні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області до відповідачів про визнання недійсним договору оренди №8/11 від 04.07.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" та Публічним акціонерним товариством "Харківхолодмаш", посилаючись на те, що спірний договір суперечить вимогам діючого законодавства, зокрема, укладений без наміру створення правових наслідків, передане за цим договором майно знаходиться в іпотеці і передавалось без письмової згоди іпотекодержателя, а, також, вважав, що у ТзОВ "Еко-Комуненерго" були відсутні правові підстави для передачі за цим договором лабораторного корпусу в оренду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 травня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (т.1, а.с.174).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" - Акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (т.2, а.с.49).

Рішенням господарського суду Харківської області від 1 липня 2014 року (суддя Калініченко Н.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2014 року, позов задоволений повністю. Визнано недісйним договір оренди №8/11 від 04.07.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" та Публічним акціонерним товариством "Харківхолодмаш".

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального і процесуального права.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго", не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального і процесуального права.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Харківхолодмаш", не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" (як позичальником) та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (як кредитором) було укладено договір кредиту № 805/6/18/8-116, відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 5772005 доларів США.

Згідно з п.1.2 вказаного кредитного договору, кредит надається позичальнику на наступні цілі: купівлі нежитлового приміщення загальною площею 17323,2 кв.м, що розташоване за адресою м. Харків, вул.Плеханівська, 126, літ. Р/1-7, яке належить на праві власності ДП "Завод ім. Малишева" та є предметом забезпечення по кредиту ДП "Завод ім. Малишева" в Харківській області філії АКБ "Укрсоцбанк".

22.09.2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" (як покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до умов якого (п.1.1) продавець в порядку та умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупцеві нежитлову будівлю літ. "Р/1-7" загальною площею 17323,2 кв.м, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Витяг з реєстру права власності на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.139) свідчить про те, що 29 вересня 2008 року було здійснено державну реєстрацію права власності ТзОВ "Еко-Комуненерго" на вказану вище нежитлову будівлю.

22.09.2008 року між ТзОВ "Еко-Комуненерго" (як іпотекодавцем) та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (як іпотекодержателем) було укладено іпотечний договір № 805/13/18-5/8-846, відповідно до пп. 1.1.1 п. 1.1 якого іпотекодавець передає у наступну іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту № 805/6/18/8-116 від 22.09.2008 року нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. "Р/1-7" загальною площею 17323,2 кв.м, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Також, 01.10.2008 року між ТзОВ "Еко-Комуненерго" (як орендодавцем) та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДП "Завод імені В.О.Малишева" (як орендарем) був укладений договір оренди №640 дп (т. 1, а.с. 211-212), згідно умов якого (п. 1.1) орендодавець надає, а орендар приймає у відплатне користування нежитлове приміщення літера "Р/1-7", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 17323,2 кв.м (об'єкт оренди) для використання в господарській діяльності орендаря.

Пунктом 1.2 цього договору було визначено, що об'єкт оренди знаходиться в іпотеці за вказаним вище іпотечним договором.

З Акту приймання-передачі від 01.10.2008 року, який міститься в матеріалах справи (т.1, а.с. 213) вбачається, що перший відповідач фактично передав, а ДП "Завод імені В.О.Малишева" прийняло передбачене умовами зазначеного договору оренди майно.

Як підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Харківської області від 16 грудня 2009 року у справі №27/362-09 за позовом Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до ТзОВ "Еко-Комуненерго" про стягнення заборгованості за договором кредиту №805/6/18/8-116 від 22.09.2008 року в розмірі 6025548 грн. та пені в розмірі 279796,48 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю літ. "Р/1-7" загальною площею 17323,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та належить ТзОВ "Еко-Комуненерго" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 22.09.2008 року, позов задоволений. Звернено стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю літ. "Р/1-7" загальною площею 17323,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та належить ТзОВ "Еко-Комуненерго" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 22.09.2008 року та посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1 за реєстрованим номером 4020, зареєстрованого 22.09.2008 року в Державному реєстрі правочинів за номером 3148440 згідно витягу за номером 6541215. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 цього Закону, надано позивачу у справі №27/362-09 - іпотекодержателю (АКБ СР "Укрсоцбанк") право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, а також право проведення всіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки. Зобов'язано ТзОВ "Еко-Комуненерго" звільнити займані приміщення, передати АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії одночасно з Актом приймання-передачі нежитлової будівлі ключі від предмету іпотеки та податкову накладну; надано АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості орендодавця договорів оренди з фізичними і юридичними особами та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором; з метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надано АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами. Тобто, даним рішенням, яке вступило в законну силу, було обмежено правомочність ТзОВ "Еко-Комуненерго" щодо розпорядження нежитловою будівлею літ."Р/1-7" загальною площею 17323,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.Плеханівська, 126.

Таким чином, як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, з 1 січня 2010 року правомочним суб'єктом на укладення договору оренди приміщення літ."Р/1-7" загальною площею 17323,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Харків, вул.Плеханівська, 126 є Акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк".

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 20.06.2011 року між ТзОВ "Еко-Комуненерго" (як орендодавцем) та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (як орендарем) було укладено договір про припинення договору оренди №640дп від 01.10.2008 року (т.1, а.с. 219), згідно умов якого сторони дійшли згоди про припинення з 01.07.2011 року договору оренди №640дп від 01.10.2008 року, у зв'язку з його розірванням. Сторонами також зазначено, що даний договір є підставою для звільнення орендарем приміщень.

04.07.2011 року між ТзОВ "Еко-Комуненерго" (як орендодавцем) та Публічним акціонерним товариством "Харківхолодмаш" (як орендарем) було укладено договір оренди №8/11 (т.с. 1 а.с. 58), згідно п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 4-го поверху №№1-59 загальною площею 2160,5 кв.м, 5-го поверху №№ 1-63 загальною площею 2143,9 кв.м та 6-го поверху №№ 1-46 загальною площею 2065,3 кв.м нежитлової будівлі літ. "Р/1-7", розташованої за адресою: м.Харків, вул. Плеханівська, 126.

Пунктом 1.5 спірного договору сторонами передбачено, що строк оренди починає обчислюватися з моменту передачі орендодавцем об'єкта, що орендується, в оренду орендарю, про що сторони підписують відповідний акт приймання-передачі.

Згідно п.7.4 спірного договору, у випадку не передання першим відповідачем об'єкту оренди другий відповідач має право за своїм вибором вимагати або передання об'єкта, що орендується і відшкодування збитків, завданих затримкою або відмовитися від договору і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

З наявного в матеріалах справи повідомлення (т.с.1, а.с.62) вбачається, що у зв'язку з тим, що станом на 08.07.2011 року об'єкт оренди за спірним договором не було передано Публічному акціонерному товариству "Харківхолодмаш", останнє відмовилось від спірного договору.

Поряд з цим, приймаючи оскаржувані судові рішення суди, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, дійшли обгрунтованого висновку про те, що спірний договір був укладений між відповідачами у справі 4 липня 2011 року, а передав у строкове платне користування (оренду) зазначене приміщення відповідач - ТзОВ "Еко-Комуненерго", а не Акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк".

19.12.2013 року ТзОВ "Еко-Комуненерго" звернулося з позовом до ДП "Завод імені В.О.Малишева" про стягнення, зокрема, 9954625 грн. упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2014 року у справі №922/5190/13 (т.1, а.с.63) було встановлено, що на час розгляду справи №922/5190/13 ДП "Завод імені В.О.Малишева" фактично займані за договором оренди №640дп від 01.10.2008 року приміщення не звільнив та стягнуто з ДП "Завод імені В.О.Малишева" на користь ТзОВ "Еко-Комуненерго", зокрема, упущену вигоду в розмірі 9954625,00 грн., яка нарахована у зв'язку з розірванням спірного договору оренди.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач, в обгрунтування заявлених позовних вимог, посилався на те, що спірний договір був укладений орендодавцем - ТзОВ "Еко-Комуненерго" як особою, яка на час укладення цього договору не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, зокрема ТзОВ "Еко-Комуненерго" було позбавлено права укладати спірний договір без наявності у нього письмової згоди банку на укладення будь-яких правочинів оренди майна переданого в іпотеку, яку банк відповідачеві не надавав. Також, позивач вважав, що спірний договір за своїм змістом є таким, що укладений без наміру створення правових наслідків, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215, ст. 234 Цивільного кодексу України.

На підставі ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчиненя".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог позивача в частині визнання спірного договору оренди недійсним на підставі ст. 234 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ч.1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, згідно п.2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Позивач не є стороною спірного договору, але є суб'єктом, права та охоронювані законом інтереси якого порушує спірний договір.

Судами попередніх судових інстанцій обґрунтовано, з урахуванням положень Статутів Державного концерну "Укроборонпром" та ДП "Завод імені В.О. Малишева", частини 2 ст. 22 Господарського кодексу України, відповідних норм Законів України "Про управління об'єктами державної власності", "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі", зроблений правомірний висновок про те, що станом на час розгляду даної справи повноваження держави щодо володіння, користування та розпорядження майном держави здійснює Державний концерн "Укроборонпром" - позивач у даній справі, а спірний договір, який став підставою для прийняття зазначеного судового рішення у справі №922/5190/13 про стягнення з ДП "Завод імені В.О. Малишева" упущеної вигоди в розмірі 9954625 грн., які належать державі, порушує інтереси власника цих коштів, що зумовлює право позивача на звернення з даним позовом до суду.

Крім того, згідно п.4 ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.2.1.4 іпотечного договору №805/13/18-5/8-846 від 22.09.2007 року, укладеного між ТзОВ "Еко-Комуненерго" (як іпотекодавцем) та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (як іпотекодержателем) передбачено, що іпотекодавець зобов'язаний без письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки (його частину), а також передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування без письмової згоди Банку (т.1, а.с.75).

Як правильно було встановлено місцевим господарським судом при розгляді справи, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані належні докази, в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України, надання Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" письмової згоди на укладення ТзОВ "Еко-Комуненерго" спірного договору.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх судових інстанцій вірно був встановлений факт неправомірності укладення спірного договору оренди №8/11 від 04.07.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" та Публічним акціонерним товариством "Харківхолодмаш".

Таким чином, у рішенні, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Доводи скаржників, викладені в касаційних скаргах, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не відповідають вимогам закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 1 липня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2014 року залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І Дерепа

Судді Б.М. Грек

Д.С. Кривда