ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 922/1053/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Мележик Н.І. Самусенко С.С.розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Харківводоканал"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р.та рішеннягосподарського суду Харківської області від 05.05.2015р.у справі№ 922/1053/15 господарського суду Харківської областіза позовомКомунального підприємства "Харківводоканал"до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота"пропро визнання припиненими зобов'язаньза участю представників:

позивача: Котляр П.М., дов. №178/810 від 06.05.2014р.,

відповідача: Комаровський Д.В., дов. №29 від 08.12.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" про визнання припиненими зобов'язань з 17.01.2015р. у зв'язку із поєднанням боржника та кредитора в одній особі за договором №335 на кредитну лінію (відновлювальну) з усіма наступними змінами до нього, комунального підприємства "Харківводоканал" перед Акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" ( у стані ліквідації) в частині заборгованості за кредитом в сумі 203394,66 грн., в тому числі:

- сума простроченої заборгованості за кредитом 190000грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками 8818,08 грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за кредитом 4372,50грн.;

- пеня за простроченою заборгованістю за відсотками 204,08 грн.

та, у зв'язку з повним виконанням зобов'язань за договором № 335 на кредитну лінію (відновлювальну) з усіма наступними змінами до нього, зняти заборони на відчуження майна №1590, 916, 914 в реєстрі заборон відчуження майна, накладені третьою особою відповідно за договором іпотеки №06-292 від 11.08.2006р. з усіма змінами до нього; іпотечним договором № 10-068 від 09.07.2010р. з усіма змінами до нього; іпотечним договором №10-069 від 09.07.2010р. з усіма змінами до нього.

У квітні 2015р. позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в якій він просив суд визнати припиненими зобов'язання з 17.01.2015р. у зв'язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі за договором №335 на кредитну лінію (відновлювальну) з усіма наступними змінами до нього Комунального підприємства "Харківводоканал" перед Акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" в частині заборгованості за кредитом в сумі 190000грн., які були прийняті судом до розгляду, справа розглядалась з урахуванням поданої заяви.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.05.2015р. (суддя Лаврова Л.С.) у справі №922/1053/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Могілєвкін Ю.О., суддів Пушай В.І., Потапенко В.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2015р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 606 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття незаконних рішень по справі.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.08.2006р. між Комунальним підприємством "Харківводоканал" та Акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" укладено договір №335 на кредитну лінію (відновлювальну ) з наступними змінами до нього у вигляді укладених договорів про зміну до договорів на мультивалютну кредитну лінію, предметом якого було надання Акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" позивачу кредиту у рамках відновлювальної кредитної лінії.

У забезпечення виконання зобов'язань позивача перед банком укладено договір іпотеки №06-292 від 11.08.2006р. (з наступними змінами до нього).

09.04.2009р. між Акціонерно-комерційним банком "Золоті ворота" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота") та Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (правонаступник Комунальне підприємство "Харківводоканал") укладено договір банківського рахунку №09VVR000167 з додатками, відповідно до п.1.1 якого, відповідачем відкрито поточний рахунок в національній валюті України для зберігання грошей і здійснення розрахунково - касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України. Станом на 25.12.2014р. на розрахунковому рахунку позивача (№26005020085522) в АТ "Золоті ворота " знаходиться 218878,07 грн. належних позивачу.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014р. №781 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 05.12.2014р. № 142 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк Золоті Ворота" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", за яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Банк Золоті Ворота" Єрмака Валерія Олександровича строком на 1 рік з 05.12.2014 по 04.12.2015 включно.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з письмового повідомлення відповідача за вих. №198 від 21.01.2015р., станом на 26.01.2015р. позивачем не сплачено суму простроченої заборгованості в розмірі 203394,66 грн., у тому числі: за кредитом 190000грн., суму простроченої заборгованості за відсотками 8818,08грн., пеню за простроченою заборгованістю за кредитом 4372,50грн., пеню за простроченою заборгованістю за відсотками 204,08 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував, що оскільки за договором №335 від 11.08.2006р. на кредитну лінію КП "Харківводоканал" є боржником Акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" в частині заборгованості за кредитом в сумі 203394,66 грн., а за договором банківського рахунку №09VVR000167 від 09.04.2009р. КП "Харківводоканал" є кредитором АТ "Банк Золоті Ворота" на суму 218878,07грн., то, на думку позивача, у правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, на підставі ст. 606 Цивільного кодексу України, відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі, у зв'язку з чим такі зобов'язання підлягають припиненню на суму 190000 грн. з 17.01.2015р.

З цими твердженнями позивача вірно не погодився суд попередньої інстанції з наступних підстав.

За приписами ч. 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно вимог статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Врахував вищевикладені обставини, вірно встановлені, на підставі здійсненого аналізу наявних матеріалів справи відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, пославшись на приписи ст. 509, ч.1 ст. 598, ст. 606 Цивільного кодексу України, зазначив, що за приписами ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі, для припинення зобов'язання на підставі наведеної норми поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно, щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа. Поєднання боржника та кредитора може бути наслідком, зокрема, правонаступництва, причому як загального, так і у випадку ліквідації з правонаступництвом (злиття, приєднання тощо).

Відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України, такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, як поєднання кредитора і боржника в одній особі, не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

Спростовуючи твердження відповідача про припинення його зобов'язань перед позивачем, суд попередньої інстанції, вірно вказав про відсутність правових підстав для застосування положень ст. 606 Цивільного кодексу України, оскільки позивач є кредитором відповідача, а відповідач є боржником позивача за договором банківського рахунку №09VVR000167 від 09.04.2009р., а ПАТ "Банк Золоті Ворота" на підставі договору №335 від 11.08.2006р. на кредитну лінію (відновлювальну), укладеного між позивачем та відповідачем є кредитором КП"Харківводоканал". В даному випадку, поєднання боржника і кредитора в одній особі в тому самому зобов'язанні не відбувається.

З огляду на те, що в даній справі наявні дві особи у яких існують взаємні зобов'язання, суд попередньої інстанції вірно вказав про відсутність підстав для застосування положень ст.606 Цивільного кодексу України до спірних правовідношень та припинення зобов'язань через відсутність поєднання боржника і кредитора, залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Водночас, аналогічні висновки щодо застосування вимог ст. 606 Цивільного кодексу України викладені в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі №6-43цс15.

Припинення зобов'язання шляхом поєднання боржника і кредитора в одній особі не належать до правочинів і не залежать від волі сторін. Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі наявне в разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватись для юридичних осіб - при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням; для фізичних осіб - при спадковому правонаступництві в разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки. Отже, при такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів повинен зникнути, у зв'язку з цим і припиняється правовідношення. Стаття 606 Цивільного кодексу України повинна застосовуватись у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме в такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.

Згідно зі ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Водночас, врахував віднесення відповідача до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014р. № 781 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Золоті ворота" суди попередніх інстанцій зазначили, що з моменту віднесення банку до неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації спірні правовідносини сторін не регулюються Цивільним кодексом України, оскільки визначаються спеціальним законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до ч. 5 ст. 36 якого під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, і зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом та вірно вказали про неможливість зарахування однорідних зустрічних вимог з банком, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог щодо припинення зобов'язання з 17.01.2015р. у зв'язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі за договором №335 на кредитну лінію (відновлювальну) з усіма наступними змінами до нього Комунального підприємства "Харківводоканал" перед Акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота" в частині заборгованості за кредитом в сумі 190 000 грн.

Доводи скаржника у касаційній скарзі про неправильне застосування судами норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у Вищому господарському суді України.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції, визначені в ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, вірне застосування ним норм матеріального права до спірних правовідносин та не припущення ним порушень норм процесуального права при вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. у справі №922/1053/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: С.В. Владимиренко

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко