ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Справа № 922/1816/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівБакуліної С.В., Грейц К.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Танчак Н.В. - дов. від 10.05.12, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,касаційну скаргуКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"на окрему ухвалуХарківського апеляційного господарського судувід03.02.16у справі№922/1816/15за позовомКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"доПриватного підприємця ОСОБА_5простягнення коштів

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5 65889,56 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що він у період опалювальних сезонів 2011-2012 років, 2012-2013 років та 2013-2014 років постачав теплову енергію до нежитлового приміщення, яке орендується відповідачем, у м. Харкові на вул. Свистуна, 16; що відповідач здійснював бездоговірне споживання теплової енергії та за неї не розраховувався. Отже, вартість безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2012 року до грудня 2014 року становить 65889,56 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.15 (суддя Ємельянова О.О.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 65889,56 грн. вартості безпідставно отриманої теплової енергії. Суд виходив з факту несплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії за період з жовтня 2012 року до грудня 2014 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.16 (судді: Слободін М.М., Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. У позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції визнав позовні вимоги необґрунтованими та дійшов висновку про відсутність у спірному приміщенні приладів опалення. При цьому судом були прийняті нові додаткові докази у справі, подані відповідачем. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав про ненастання строку оплати за теплову енергію.

Разом з тим, окремою ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.16 (судді: Слободін М.М., Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.) повідомлено керівника Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про виявлені недоліки в діяльності підприємства для вжиття відповідних організаційно-правових заходів, зобов'язано про вжиті заходи повідомити апеляційний суд у місячний строк та скеровано вказану окрему ухвалу керівникові Комунального підприємства "Харківські теплові мережі". Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивач недобросовісно користувався наданими йому процесуальними правами, а саме правом на подання доказів, оскільки не надав судові першої інстанції лист відповідача від 05.03.15.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить окрему ухвалу у справі скасувати, як ухвалену з порушенням приписів статей 22, 37,74, 90, 101 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник посилається на те, що він добросовісно користувався наданими йому процесуальними правами, в тому числі, і правом на подання доказів; що ним подавалися належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог; що суд його не зобов'язував та не витребував ухвалами у нього листа відповідача від 05.03.15; що вказаний лист відповідача не стосується спірного періоду. Скаржник вважає оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду невмотивованою. Окрім того, підприємство посилається на те, що відповідач участі у розгляді справи у суді першої інстанції не приймав, з власної вини не отримав ухвал суду; що додаткові докази у справі були подані відповідачем до суду апеляційної інстанції без обґрунтування неможливості їх подання до місцевого господарського суду, а відтак такі докази не повинні були прийматися до уваги судом апеляційної інстанції.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом касаційного оскарження є окрема ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.16, прийнята на підставі статті 90 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з приписами статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу. У розумінні приписів наведеної норми окрема ухвала - це засіб реагування господарського суду на виявлені під час судового розгляду порушення законності або суттєві недоліки у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб. В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання. При винесенні окремої ухвали слід ураховувати, що вказівки щодо усунення порушень законності чи недоліків у діяльності підприємств і організацій не повинні виходити за межі компетенції господарського суду. Таким чином, підставою для винесення окремої ухвали є встановлення судом при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліків в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Як вже зазначалося, суд апеляційної інстанції оскаржуваною окремою ухвалою повідомив керівника Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про виявлені недоліки в діяльності підприємства для вжиття відповідних організаційно-правових заходів; зобов'язав про вжиті заходи повідомити апеляційний господарський суд у місячний строк та скерував вказану ухвалу керівникові КП "Харківські теплові мережі". При цьому недоліками суд апеляційної інстанції визнав ненадання позивачем до господарського суду першої інстанції доказів, а саме листа відповідача від 05.03.15 щодо необхідності проведення обстеження спірного приміщення і здійснення перерахунку за теплову енергію, а відтак суд дійшов висновку про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, зокрема, правом на подання доказів. Проте такі висновки суду апеляційної інстанції визнаються помилковими з огляду на таке. Згідно з приписами статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України унормовані права та обов'язки сторін. За приписами наведеної норми сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Разом з тим, відповідно до приписів статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Вказівки на дії, що їх повинні вчинити сторони, мають викладатись у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України в ухвалах господарського суду, які в силу статті 45 цього ж Кодексу є обов'язковими до виконання. У розумінні наведених приписів як зловживання процесуальними правами має розцінюватися, окрім іншого, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, що спрямоване на затягування судового процесу. Проте, як убачається з матеріалів справи, позивачем надавалися господарському суду першої інстанції докази на підтвердження його позовних вимог, як то передбачено приписами статей 32, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, а також ним були надані усі ті документи, котрі витребувалися ухвалами господарського суду. Водночас, і це убачається з матеріалів справи, господарський суд не вимагав від позивача та не зобов'язував його надати судові інші докази у справі, а саме лист відповідача від 05.03.15; не було заявлено клопотання про витребування цього доказу і відповідачем у справі, що помилково було залишено поза увагою суду апеляційної інстанції. Як вже зазначалося однією із засад судочинства є змагальність сторін (стаття 129 Конституції України, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України), яка, зокрема, проявляється в тому, що саме сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що і було зроблено позивачем. Відтак висновок апеляційної інстанції, викладений в окремій ухвалі від 03.02.16, про те, що ненадання позивачем доказів у справі - листа відповідача (який, між іншим, відповідач мав можливість вчасно надати суду) свідчить про зловживання позивачем своїми правами визнається судом помилковим. Відповідно до приписів статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відтак доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.

За таких обставин, оскаржувана окрема ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Окрему ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.16 у справі №922/1816/15 скасувати.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 1378 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги на окрему ухвалу у справі. Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задовольнити.

Головуючий суддя Т.Гоголь

Судді С.Бакуліна

К.Грейц