ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 912/3740/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Яценко О. В.

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. у справі господарського суду№912/3740/15 Кіровоградської області за позовомдержавного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"допублічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 18 840,60грн. пр. Шевченко І.О. - дов. №110/10 від 17.07.15р. пр. Вставська Т.В. - дов. б/н від 01.06.15р.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року державне підприємство Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" про стягнення з відповідача на користь позивача 18840,60грн. неустойки (пені) за порушення строків поставки продукції за договором поставки №53-129-01-14-00236 від 29.08.2014р.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.11.2015р. (суддя Тимошевська В.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. (судді Іванов О.Г., Кузнецова І.Л., Подобєд І.М.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" на користь державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" пеню в розмірі 18840,60грн., посилаючись на те, що відповідачем порушено строки поставки продукції позивачу, а також відсутністю підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Радій" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу державне підприємство Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" проти доводів, викладених в касаційній скарзі заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних рішеннях, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.08.2014р. за результатами проведених конкурсних торгів між ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (Покупець) та ПАТ "НВП "Радій" (Постачальник) було укладено договір поставки №53-129-01-14-00236.

Відповідно Договору Постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у Договорі, виготовити (розробити) та поставити модифіковане ПЗ та додаткове обладнання ПТТ АЗ-ПЗ для ВП "Хмельницька АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" (далі - Продукція), та передати Покупцю виключні майнові права на програмне забезпечення, а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити Продукцію.

Крім того до Договору сторонами підписано Специфікації №1 і №2 (додаток №1 та додаток №2), в яких зазначено найменування, одиницю виміру і загальну кількість Продукції, її номенклатуру і ціну, строк поставки.

Сума Договору становить 4432140,00грн., у тому числі:

- за Специфікацією №1 - 4186800,00грн. без ПДВ;

- за Специфікацією №2 - 245340,00грн., у тому числі ПДВ - 40890,00грн.

Згідно із п.5.2 Договору Поставка Продукції згідно з Специфікаціями здійснюється автотранспортом Постачальника на умовах DDP - склад Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство": 30100, Україна, Хмельницька обл., м. Нетішин (Вантажоодержувач) згідно Інкотермс 2000 .

Строк поставки згідно Специфікацій №1 і №2 протягом 30 днів з дати укладення Договору.

Відповідно до п.5.4 Договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на Продукцію, що підтверджує надходження Продукції на склад Вантажоодержувача. Виключні майнові права на програмне забезпечення вважаються переданими з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Строк дії Договору з моменту його підписання сторонами до 31.03.2015р., а в частині оплати за поставлену Продукцію - до повного розрахунку.

Умови Договору погоджені шляхом підписання тексту Договору і Специфікацій №1, №2 обома сторонами та скріплення печатками підприємств.

На підтвердження виконання зобов'язань за Договором поставки №53-129-01-14-00236 від 29.08.2014 позивачем надані видаткові накладні, відповідно до яких ПАТ "НВП "Радій" поставило позивачу відповідну продукцію.

Відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків поставлена Продукція повністю оплачена позивачем.

21.04.2015р. позивач звернувся до ПАТ "НВП "Радій" з претензією про сплату неустойки в розмірі 18840,60грн. за несвоєчасну поставлену Продукцію в сумі 2093400,00грн. за видатковою накладною №19 від 09.10.2014р.

На вказану претензію ПАТ "НВП "Радій" направило лист від 13.05.2015р., в якому, посилаючись на стислі строки поставки предмета закупівлі та звернення ВП "Хмельницька АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" щодо необхідності першочергової поставки продукції на енергоблок №2 ХАЕС, просило не застосовувати неустойку за Договором поставки №53-129-01-14-00236 від 29.08.2014р.

В подальшому позивач двічі звертався до відповідача з досудовим нагадуванням щодо сплати неустойки в розмірі 18840,60грн., на що отримав відповідь ПАТ "НВП "Радій" з проханням не застосовувати штрафні санкції за Договором.

Зазначені вище обставини та не сплата ПАТ "НВП "Радій" штрафних санкцій в розмірі 18840,60грн. стали підставою для звернення ДП НАЕК "Енергоатом" з позовом у даній справі.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно із приписами ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору поставки №53-129-01-14-00236 від 29.08.2014р. у період часу з 01.09.2014р. по 09.10.2014р. Відповідач за видатковими накладними поставив покупцю товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 4432140,00грн., який був прийнятий позивачем, що підтверджується даними накладними, актом звіряння взаємних розрахунків, які підписані представниками сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.

Договором поставки №53-129-01-14-00236 від 29.08.2014р. та Специфікаціями до Договору встановлено строк поставки Продукції - протягом 30 днів з дати укладання Договору.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

Таким чином, граничною датою поставки Продукції за Договором поставки №53-129-01-14-00236 від 29.08.2014р. є 29.09.2014р.

Між тим, Продукція на суму 2093400,00грн. згідно видаткової накладної №19 від 09.10.2014р. поставлена ПАТ "НВП "Радій" з порушенням договірного строку поставки, а саме 09.10.2014р.

Відповідач порушення строку поставки Продукції не заперечував.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за порушення строку поставки Продукції за договором Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк Продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої Продукції.

Виходячи з того, що сторони в Договорі поставки № 53-129-01-14-00236 від 29.08.2014р. передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення поставки товару, спірні правовідносини є господарськими, а позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, що відповідає умовам п.2 ст.231 Господарського кодексу України.

Враховуючи порушення відповідачем строку поставки продукції, суди дійшли до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За розрахунком позивача розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 18840,60грн. за період прострочення з 30.09.2014р. по 08.10.2014р. (9 днів) на суму вартості продукції, з якої допущено прострочення строку поставки - 2093400,00грн., який перевірений судами та визнаний правильним та таким, що відповідає матеріалам справи і встановленим обставинам.

Також суди виходили з того, що обставина, яка за порушення передбаченого строку поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, а тому обмеження щодо розміру пені, які встановлені Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не застосовуються.

Вказана позиція викладена Верховним судом України в постанові від 03.12.2013р. за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі у справі №908/43/13-г.

Доводи касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовано ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 Господарського процесуального кодексу України, були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та ними встановлено, що відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено у п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Договір поставки №53-129-01-14-00236 від 29.08.2014р. є договором у сфері державних закупівель та укладений за результатами проведення процедури закупівлі.

Виходячи із положень Закону України "Про здійснення державних закупівель", ПАТ НВП "Радій" визначено переможцем відкритих торгів на закупівлю модифікованого ПЗ та додаткового обладнання ПТК АЗ-ПЗ для ВП ХАЕС, як учасника, пропозиція якого визнана найбільш прийнятною та економічно вигідною за результатами оцінки, а тому відповідача повідомлено про стислі строки поставки предмета закупівлі згідно умов Договору.

Судами встановлено, що поставка обладнання на 2-й енергоблок ХАЕС здійснена відповідачем в рамках Договору та в межах строку поставки, встановлених Специфікацією. Докази дострокового виконання відповідачем будь-якої частини зобов'язання за Договором відсутні.

Також, судами визнано безпідставним посилання відповідача на лист Хмельницької АЕС від 03.10.2014р. №61-8297, в якому строк поставки продукції для енергоблоку №1 визначений - жовтень 2014 року, оскільки внутрішня службова переписка між підрозділами юридичної особи жодним чином не встановлює або припиняє, а також не змінює обсяг прав та обов'язків сторін за договором поставки від 29.08.2014р. №53-129-01-14-00236.

Оскільки в даному випадку спір стосується стягнення штрафних санкцій за Договором, і жодним чином не стосується відшкодування завданих Позивачу збитків за Договором, тому дійшли до висновку, що дані обставини не повинні доводитись Позивачем. Крім того, закон не передбачає наявність збитків як підставу для застосування штрафних санкцій.

В той же час, будь-яких доказів для зменшення розміру штрафних санкцій, а саме інформації про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; фінансовий стан відповідача; його кредиторську та дебіторську заборгованість; наявність збитків внаслідок господарської діяльності; ведення судово-претензійної роботи по зменшенню дебіторської заборгованості, відповідач судам не надав, що позбавило суди можливості оцінити співвідношення розміру пені з його майновим станом.

Більш того, судами встановлено, що розмір пені 18840,60грн. порівняно з загальною сумою за Договором 4432140,00грн. є незначним, а встановлений Договором поставки №53-129-01-14-00236 від 29.08.2014р. розмір пені не перевищує розмір, що передбачений ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, тому суди визнали його ґрунтовним і розумним.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. у справі №912/3740/15 господарського суду Кіровоградської області залишити без мін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

О. Яценко