ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року Справа № 914/4003/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 (головуючий суддя Матущак О.І., судді Кузь В.Л., Скрипчук О.С.)та на рішенняГосподарського суду Львівської області від 11.05.2016 (головуючий суддя В.М.Пазичева, судді С.М. Коссака, П.Т. Манюка)у справі№ 914/4003/15 Господарського суду Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго",за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", 2) Публічне акціонерне товариство "Вінницягаз", 3) Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз",простягнення 21.3796.598, 40 грн.,за участю представниківпозивачаГромніцький Ю.П.,відповідачаГончарук А.А.,третьої особи-1Суворова Л.В.,третіх осіб-2,3не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 у справі №914/4003/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2016, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ПАТ "ДТЕК Західенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 21.767.791,05 грн. інфляційних втрат, 9.877.111, 01 грн. пені, 737.233,13 грн. 3% річних, 3.602.572, 25 грн. 7% штрафу; в частині стягнення боргу в розмірі 63.338.881,36 грн. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 9, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 216, 217, 224, 231, 235-237 ГК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної оцінки тому, що укладений між сторонами договір припинив свою дію, а також дійшли помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третіх осіб-2, 3 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 23.12.2014 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "ДТЕК Західенерго" укладено договір № 3-1-2014/061-ПР купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. п. 1.1, 6.1, 7.2, 9.3 вказаного договору продавець зобов'язується передати покупцеві природний газ для власних потреб, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7(семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

В подальшому між сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 було укладено договори про організацію розрахунків, а саме: договір №189/375-в від 03.12.2015; договір № 448/375-в від 16.12.2015; договір № 117/375-в від 30.11.2015; договір № 363/375-в від 11.12.2015; договір № 220/375-в від 07.12.2015; договір № 362/375-в від 11.12.2015; договір № 190/375-в від 03.12.2015.

Предметом цих договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік", відповідно до порядку та умов надання у 2015 році субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з центрального водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375.

Умовами зазначених договорів передбачено надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінено порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору № 3-1-2014/061-ПР купівлі-продажу природного газу, укладеного між позивачем та відповідачем.

За змістом кожного із договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій із погашення заборгованості відповідно до договору, а також засвідчили, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії стосовно його предмета.

На виконання договорів про організацію розрахунків відповідач сплатив позивачу всі суми, які передбачались цими договорами в повному обсязі, на загальну суму 63.338.861,36 грн.

Згідно зі ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. ч. 5, 6 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 16 ст. 14, ст. 32 Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору.

Враховуючи положення вказаного Порядку, умови, зміст договору про організацію взаєморозрахунків а також положення ст. ст. 610, 614 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій, на думку колегії суддів, обґрунтовано залишили без задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 63.338.881,36 грн., оскільки договорами про організацію взаєморозрахунків передбачалося не лише надання державою коштів на погашення вказаної заборгованості, але й змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу.

Так, за змістом умов вищезгаданих договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Договори не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.

Одночасно колегія суддів погоджується з позицією судів про те, що оскільки сума основного боргу за договором № 3-1-2014/61-ПР купівлі-продажу природного газу від 23.12.2014 в розмірі 63.521.882,74 грн. була оплачена відповідачем до моменту укладення між сторонами договорів про організацію взаєморозрахунків, однак з простроченням, позивач має право для нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Перевіривши розрахунок вищезазначених сум за період заборгованості з 17.02.2015 по 18.06.2015, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 21.767.791,05 грн. інфляційних втрат, 14.110.158,59 грн. пені, 737.233,13 грн. 3% річних, 5.146.531,79 грн. 7% штрафу.

Колегія суддів також відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За змістом п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" під час розгляду заяв про зменшення неустойки чи відстрочення платежу судом, насамперед, повинно бути встановлено, що саме є підставою для задоволення наведеного клопотання, винятковість випадку, ступінь вини боржника, незначність прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Суди врахували ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобов'язання, факт добровільного виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати коштів за поставлений позивачем природний газ, матеріальні інтереси обох сторін, а також те, що відповідач є енергогенеруючою компанією і прибуток отримує саме від виробництва електроенергії, однак ГП "Енергоринок" має борг у розмірі 1,8 млрд. грн. за електроенергію, вироблену відповідачем. При цьому у відповідача існує значна кредиторська заборгованість (більше 2,5 млрд. грн.), що підтверджується фінансовими документами.

А тому, враховуючи принцип справедливості та розумності, а також інтереси обох сторін, суди підставно зменшили заявлені до стягнення з відповідача пеню та штраф на 30 %.

Колегія суддів також вважає безпідставним твердження відповідача про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності за порушення строків оплати за договором з посиланням на розпорядження Кабінету Міністрів України № 670р від 20.05.2015 "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва", оскільки вказане розпорядження є лише підставою для розгляду сторонами питання про внесення змін до договору в установленому законодавством порядку. Однак докази внесення змін до умов договору в матеріалах справи відсутні, а отже, відсутні і підстави для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення оплати за газ, встановленої договором.

Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок апеляційного суду про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/7054/16 про тлумачення змісту договору купівлі-продажу природного газу від 23.12.2014, оскільки в межах розгляду даної справи (з урахуванням її предмета) суди не позбавлені можливості самостійно надати оцінку даному договору. При цьому, ненадання місцевим судом оцінки клопотанню відповідача про зупинення провадження у справі не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки таке порушення не призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі №914/4003/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич