ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року Справа № 910/10102/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,перевіривши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 (головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.)на рішення Господарського суду міст Києва від 22.07.2016 (суддя Павленко Є.В.)у справі№ 910/10102/16 Господарського суду міст Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"доПублічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4,провизнання права первісного іпотекодержателя щодо предмета іпотеки,за участю представниківпозивачаКравченко А.В.,відповідачане з'явились,третьої особиОСОБА_6,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2016 у справі №910/10102/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016, відмовлено в задоволенні позову про визнання за позивачем права первісного іпотекодержателя щодо предмета іпотеки.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 3, 17, 23 Закону України "Про іпотеку". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивач не набув права вимоги чи взагалі будь-якого іншого права за Іпотечним договором № 55.840.07.17.М.1 від 20.07.2007.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.07.2007 між Закритим акціонерним товариством "Агробанк" (далі - ЗАТ "Агробанк") та ОСОБА_7 був укладений договір про надання кредитної лінії № 55.840.07.17.М, за умовами якого банк надав ОСОБА_7 кредит на загальну суму 830.000,00 доларів США.

20.07.2007 з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим Кредитним договором між ЗАТ "Агробанк" та ОСОБА_8 був укладений Іпотечний договір № 55.840.07.17.М.1, за умовами якого ОСОБА_8 передав ЗАТ "Агробанк" в іпотеку нерухоме майно, а саме: швацький цех з адміністративно-побутовими приміщеннями № 1 загальною площею 1.419,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

26.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Банк Восток", який є правонаступником ЗАТ "Агробанк" (далі - ПАТ "Банк Восток"), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" (далі - ТОВ "Кредекс Фінанс") був укладений договір відступлення права вимоги № 7, за умовами якого ТОВ "Кредекс Фінанс" набуло прав кредитора щодо зобов'язань ОСОБА_7 за Договором про надання кредитної лінії № 55.840.07.17.М від 20.07.2007.

Крім того, 20.12.2011 між ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "Кредекс Фінанс" був укладений Договір про відступлення права за Договором іпотеки № 55.840.07.17.М.1 від 20.07.2007, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. За умовами цього Договору ТОВ "Кредекс Фінанс" набуло права іпотекодержателя за вказаним правочином.

10.05.2012 між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу, котрий посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Поповою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 471, за умовам якого право власності на швацький цех з адміністративно-побутовими приміщеннями № 1 загальною площею 1.419,4 кв. м набув ОСОБА_4

15.11.2012 Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Кредекс Фінанс" до ОСОБА_8, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Дане рішення суду набрало законної сили.

29.03.2013 в забезпечення кредитних зобов'язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 за рамковою угодою № FW1501.357 між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (далі - відповідач, банк, ПАТ "ПроКредит Банк") був укладений Іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_4 передав спірне нерухоме майно в іпотеку ПАТ "ПроКредит Банк".

29.03.2013 ПАТ "ПроКредит Банк" внесло відповідні записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами.

17.02.2014 між ТОВ "Кредекс Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - позивач, Компанія, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія") був укладений Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань, зокрема, і за Договором про надання кредитної лінії №55.840.07.17.М від 20.07.2007.

ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" стверджує, що на підставі вказаних договорів право вимоги за Договором про надання кредитної лінії №55.840.07.17.М від 20.07.2007 та Іпотечним договором № 55.840.07.17.М.1 від 20.07.2007 ним було набуто, зокрема, право первісного іпотекодержателя щодо предмета іпотеки.

З огляду на зазначене ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" стверджує, що зміна власника спірного майна ОСОБА_8 на ОСОБА_4 з подальшою передачею майна у наступну іпотеку ПАТ "ПроКредит Банк" порушує право Компанії як первісного іпотекодержателя.

Враховуючи вказане, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулося до суду з даним позовом та просить визнати за ним право первісного іпотекодержателя щодо предмета іпотеки.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

При цьому статтею 4 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація іпотеки здійснюється в Державному реєстрі прав на нерухоме майно особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Приписами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Згідно з ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Як встановлено судами, доказів державної реєстрації іпотеки та обтяження спірного майна згідно з Іпотечним договором від 20.07.2007 до справи надано не було, представник позивача в судовому засіданні підтвердив відсутність такої реєстрації.

З огляду на встановлені обставини місцевий суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів наявності законних підстав для визнання за ним права первісного іпотекодержателя нерухомого майна - швацького цеху з адміністративно-побутовими приміщеннями № 1 загальною площею 1.419,4 кв. м, розташованого за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Артільна, 10.

У свою чергу суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, правомірно виходив також із наступного.

Як встановлено апеляційним судом, укладаючи 17.02.2014 Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань, зокрема за Договором про надання кредитної лінії № 55.840.07.17.М від 20.07.2007 з ТОВ "Кредекс Фінанс", сторони відступили право вимоги лише за Договором про надання кредитної лінії № 55.840.07.17.М від 20.07.2007.

За умовами Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань ТОВ "Кредекс Фінанс" передає (відступає) ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" права вимоги до боржників, а останнє набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення та сплачує ТОВ "Кредекс Фінанс" за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до абз. 2 п. 3.1.3 Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань відступлення права вимоги за Договорами забезпечення, що засвідчені нотаріально, здійснюється шляхом укладення сторонами нотаріально засвідчених договорів відступлення права вимоги за такими договорами. Таке відступлення здійснюється протягом п'ятнадцяти днів з наступного дня після укладення Договору.

Згідно з реєстром прав вимог до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами від 17.02.2014 ТОВ "Кредекс Фінанс" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" права вимоги лише за Договором про надання кредитної лінії № 55.840.07.17.М від 20.07.2007.

Сам Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань та реєстр прав вимог укладений в простій письмовій формі.

Доказів того, що було відступлено право вимоги за Іпотечним договором № 55.840.07.17.М.1 від 20.07.2007, та такий правочин посвідчено нотаріально, суду не надано.

ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" як на підставу позову посилається саме на Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 17.02.2014.

Таким чином позивач не набув права вимоги чи взагалі будь-якого іншого права за Іпотечним договором № 55.840.07.17.М.1 від 20.07.2007.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову саме у зв'язку з передчасністю подання даного позову з огляду на відсутність у позивача доказів набуття права вимоги за Іпотечним договором.

При цьому ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" не позбавлена права у майбутньому звернутися з відповідним позовом про захист своїх прав у випадку набуття належним чином та в установлений законом спосіб права вимоги за Іпотечним договором.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 910/10102/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко