ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 916/2019/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.,

за участю представників:

ПАТ "Укрмедпром" - Ястремського В.П. (дов. від 04.07.2016),

ТОВ "Акробіохімсервіс" - Бушанського І.А. (директор, наказ № 1),

ДП "ДЕЦ МОЗ України - Федоренка О.А. (дов. від 11.01.2016),

ліквідатора Дарієнка В.Д. (особисто),

Міністерства охорони здоров'я України - Мокрицької К.В. (дов. від 28.08.2016),

Генеральної прокуратури України - Савицької О.В. (посв. № 041103),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016

та постанову господарського суду Одеської області від 10.08.2016

у справі №916/2019/13 господарського суду Одеської області

за заявою Державного підприємства "Державний експертний центр

Міністерства охорони здоров'я України"

до Дочірнього підприємства "Одеський завод бактеріальних та

вірусних препаратів "Державної акціонерної компанії

"Укрмедпром"

про визнання банкрутом,

встановив:

Постановою господарського суду Одеської області від 10.08.2016 (суддя Грабован Л.І.) ДП "Біопром-Одеса" визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 (колегія суддів у складі: Лашин В.В., Туренко В.Б., Поліщук Л.В.) постанову господарського суду Одеської області від 10.08.2016 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Укрмедпром" просить скасувати вказані вище постанову суду першої інстанції від 10.08.2016 та постанову суду апеляційної інстанції від 28.09.2016 з підстав порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві, просить залишити її без задоволенні, оскаржувані постанови судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Генеральна прокуратура України підтримала касаційну скаргу з наведених у ній підстав, просить скасувати оскаржувані постанову суду першої інстанції від 10.08.2016 та постанову суду апеляційної інстанції від 28.09.2016, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Куровського С.В., пояснення учасників судового засідання, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

За частиною 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2013 за заявою Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (в подальшому за текстом - ДП "ДЕЦ Міністерства охорони здоров'я України") порушено провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" на загальних підставах, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

ДП "Одеський завод бактеріальних та вірусних препаратів" ДАК "Укрмедпром" яке відповідно до п.1.2 Статуту є державним підприємством, засновником якого є ДАК "Укрмедпром", та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України.

24.03.2015 господарським судом Одеської області було затверджено реєстр вимог кредиторів, у тому числі вимоги ініціюючого кредитора - ДП "ДЕЦ Міністерства охорони здоров'я України" в сумі 6525 грн. (1 черга) та 702 974,27грн. (4 черга).

Ухвалою господарського суду від 24.02.2016 Дочірнє підприємство "Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" замінено на Дочірнє підприємство "Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів (завод "Біопром-Одеса") Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" (у наступному - ДП "Біопром-Одеса").

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2016 здійснено заміну ДП "ДЕЦ Міністерства охорони здоров'я України" на ТОВ "Акробіохімсервіс", внесено відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

Комітет кредиторів боржника 07.06.2016 направив до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Дарієнка В.Д., до якого додано відповідний протокол від 07.06.2016.

Крім того, 21.07.2016 відбулося засідання комітету кредиторів, на якому розглядалися питання про внесення до суду клопотань про продовження процедури розпорядження майном боржника; переходу до процедури санації; розгляду проекту мирової угоди, погодженої МОЗ України. За результатами розгляду прийнято рішення клопотати перед господарським судом про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Дарієнка В.Д., до якого додано відповідний протокол від 07.06.2016.

Місцевий господарський суд, приймаючи постанову про визнання ДП "Біопром-Одеса" банкрутом, виходив з того, що аналіз фінансового стану боржника свідчить про відсутність реальної можливості відновити платоспроможність боржника без інвесторів, яких не виявлено, та пропозицій власника, тобто підстав, які є достатніми, щоб вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлена.

Проте такий висновок колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 ст. 27 Закону про банкрутство у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 Закону про банкрутство; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.

Завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження по справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Згідно з частиною 4 ст. 205 Господарського кодексу України, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами.

Отже, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено його неспроможність відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 ст. 37 Закону про банкрутство у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Частиною 1 ст. 33 та частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, посилалися на результати аналізу, проведеного арбітражним керуючим, в якому зазначено про відсутність ознак фіктивного банкрутства, відсутність економічних та, як наслідок, правових ознак доведення до банкрутства у розумінні ст. 219 КК України, ознак приховування стійкої фінансової неспроможності (банкрутства) у розумінні ст. 164-15 КУпАП.

До того ж, господарським судом був досліджений звіт № 02/14 від 28.03.2014 про результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного ДП "Біопром-Одеса", виконаний ТОВ "Аудиторська допомога" на підставі показників звітності за 2012-2013 роки.

Проте, із наявного в матеріалах справи звіту про результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Дочірнє підприємство "Одеський завод бактерійних і вірусних препаратів" ДАК "Укрмедпром" за 2012 - 2013 роки вбачається, що ДП здавало належні йому приміщення (200 кв.м.) в оренду.

Однак, обставини щодо наявності укладених договорів оренди нерухомого майна, їх державної реєстрації у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а також виконання грошових зобов'язань за вказаними договорами ні розпорядником майна, ні судами попередніх інстанцій з'ясовано не було, у зв'язку з чим судами залишилася не дослідженою у повному обсязі можливість виведення підприємства із кризи без застосування ліквідаційної процедури.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що виробничі приміщення боржника знаходяться на земельній ділянці, яка відповідно до аналізу фінансово-господарської діяльності становить 4,1149 га, і користувача цієї земельної ділянки арбітражним керуючим встановлено не було. При цьому, враховуючи що боржник є державним підприємством, земельна ділянка може перебувати у державній власності, і відчуження у ліквідаційній процедурі виробничих приміщень призведе до безоплатного передання поза конкурсом земельної ділянки, що завдасть державі значних збитків.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом є передчасним, оскільки суд при введенні ліквідаційної процедури керуючись рішенням комітету кредиторів, належним чином не встановив та не дослідив при цьому факту неоплатності боржника на виконання вимог ст. 205 ГК України та ст. 1 Закону про банкрутство.

Викладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, оскільки в порушення вимог ст. ст. 32 - 34, 43 ГПК України господарський суд першої інстанції не з'ясував належним чином дійсні обставини справи, не надав правової оцінки наявним у справі доказам, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права, передбачених, зокрема ст. ст. 1, 37 Закону про банкрутство.

Залишаючи постанову господарського суду першої інстанції без змін, господарський суд апеляційної інстанції вказаних недоліків суду першої інстанції не усунув, на зазначені вище обставини уваги не звернув та не дав їм належної оцінки. В той час як відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Водночас колегія суддів зазначає, що рішення про звернення до суду з клопотання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. було прийняті зборами комітету кредиторів 07.06.2016 та 21.07.2016, на яких з правом вирішального голосу було присутнє ТОВ "Акробіохімсервіс", якого до реєстру кредиторів боржника було включено на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 16.05.2016 про заміну кредитора.

Однак, вказана ухвала суду першої інстанції від 16.05.2016 та постанова суду апеляційної інстанції від 07.09.2016, про залишення без змін даної ухвали, були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2016 у даній справі.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, та порушення принципу безпосередності судового розгляду, в тому числі дослідження доказів у їх сукупності, на які посилалися учасники провадження під час оскарження вищенаведених судових актів, у зв'язку з чим висновки судів про визнання боржника банкрутом та перехід до ліквідаційної процедури, враховуючи вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є передчасними.

Відповідно до частини 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а відтак судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи до господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 та постанову господарського суду Одеської області від 10.08.2016 по справі №916/2019/13 скасувати.

Справу №916/2019/13 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.