ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 915/445/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Могил С.К.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 22.06.2016на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.08.2016у справі№ 915/445/16 Господарського суду Миколаївської областіза первісним позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нова Європейська Компанія"проВрегулювання розбіжностей та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нова Європейська Компанія"доДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"про за участю від позивача: від відповідача:врегулювання розбіжностей, Ревенко О. В., Луук А. В.,ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2016 у справі № 915/445/16 (суддя: Корицька В. О) у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Європейська Компанія" про врегулювання розбіжностей відмовлено повністю. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Європейська Компанія" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) про врегулювання розбіжностей задоволено повністю. Врегульовано розбіжності за додатковою угодою № 6 до договору № 83-Р від 20.03.2013, а саме: визнано її укладеною в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Європейська Компанія" з урахуванням протоколу розбіжностей від 21.03.2016: виключено з додаткової угоди № 6 пункт 1 наступного змісту: "Пункт 2.1.4. договору викласти в наступній редакції: 2.1.4. Інформувати споживача про зміну вартості послуг за цим договором листом, який вважатиметься невід'ємною частиною договору". Виключено з додаткової угоди № 6 пункт 2 наступного змісту: "Пункт 3.6. договору викласти в наступній редакції: 3.6. Адміністрація має право в односторонньому порядку змінювати тарифи на послуги визначені цим договором, про що адміністрація інформує споживача листом, який вважатиметься невід'ємною частиною договору." Виключено з додаткової угоди № 6 пункт 3 наступного змісту: "Пункт 8.2. договору викласти в наступній редакції: " 8.2. Зміни поштових реквізитів, системи сплати податку, податкових, розрахункових банківських реквізитів сторін, які наведені у розділі 10 цього договору, а також зміни вартості послуг, повідомляються листом, який вважатиметься невід'ємною частиною договору, всі інші зміни та доповнення до цього договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені в порядку, визначному чинним законодавством України."

Рішення мотивоване тим, що зміни до договору, які просить внести позивач стосуються зміни ціни договору, яка є істотною умовою правочину та не може змінюватись в односторонньому порядку, а також тим, що підстав для зміни умов договору, передбачених ст. ст. 651, 652 ЦК України, позивачем не доведено, а судом не встановлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі № 915/445/16 (у складі колегії суддів: Ярош А. І. - головуючого, Діброви Г. І., Лисенко В. А.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2016 у справі № 915/445/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі № 915/445/16, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі № 915/445/16, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та врегулювати розбіжності за угодою № 11 від 03.03.2016, затвердити в редакції Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Миколаївського морського порту) умови додаткової угоди № 6 від 11.03.2016, які визначені в пунктах 2.1.4, 3.6, 8.2 та викладені в протоколі врегулювання розбіжностей від 06.04.2016, а саме: пункт 2.1.4. " Інформувати споживача про зміну вартості послуг за цим договором листом, який вважатиметься невід'ємною частиною цього договору"; пункт 3.6. " Адміністрація має право в односторонньому порядку змінювати тарифи на послуги, визначені цим договором, про що адміністрація інформує споживача листом, який вважатиметься невід'ємною частиною цього договору"; пункт 8.2. "Зміни поштових реквізитів, системи сплати податку, податкових, розрахункових банківських реквізитів сторін, які наведені у розділі 10 цього договору, а також зміни вартості послуг, повідомляються листом, який вважатиметься невід'ємною частиною договору, всі інші зміни та доповнення до цього договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені в порядку, визначеному чинним законодавством України".

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суди встановили, що Державне підприємство Миколаївський морський торговельний порт (власник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Європейська Компанія" (споживач) 20.03.2013 уклали договір № 83-Р на надання комунальних послуг, відповідно до умов якого ДП ММТП зобов'язалось надавати споживачу послуги щодо опалення приміщень, підігріву гарячої води, користування водою та водовідведенням, обслуговування та утримання зовнішніх водопровідних, каналізаційних мереж та КНС, а споживач зобов'язався приймати і оплачувати надані послуги згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 2.1.4 договору ДП ММТП зобов'язалось вчасно інформувати споживача про зміну тарифів на послуги у зв'язку зі змінами нормативних актів, централізованих цін, тарифів ДП ММТП та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до п. 3.6 договору ДП ММТП залишає за собою право на зміну тарифів на послуги за цим договором, виключно у разі:

- підвищення мінімального рівня заробітної плати,

- змін у розмірі відрахувань у фонди (пенсійний, соцстраху та інше) на законодавчому рівні,

- інфляції,

- підвищення цін на енергоносії, паливно-мастильні матеріали, комунальні послуги, закупівлю матеріалів та послуг виробників,

з подальшим укладанням додаткової угоди до договору. При цьому, тарифи на послуги ДП ММТП змінюються на розмір зміни собівартості послуг у зв'язку з обставинами, вказаними у цьому пункті.

Відповідно до п. 8.2 договору зміни податкових, розрахункових банківських реквізитів сторін повідомляються письмово листом, який вважається невід'ємною частиною договору. Інші зміни та доповнення до договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені в письмовому виді і підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Правонаступником прав та обов'язків ДП ММТП за договором є Державне підприємство Адміністрація морських портів України (далі ДП АМПУ) внаслідок реорганізації ДП ММТП шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них на підставі частини 6 розділу VI Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 та акта приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків від 13.06.2013, які передаються з ДП ММТП до ДП АМПУ.

На підставі акта приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 № 8 ДП АМПУ передало всі права та обов'язки, які передбачені договором до Миколаївської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрації Миколаївського морського порту).

Додатковою угодою № 1 від 19.06.2013 року до договору у зв'язку з реорганізацією ДП ММТП, а також переходом прав та зобов'язань за договором до правонаступника ДП АМПУ, у договорі сторону ДП ММТП змінено на ДП АМПУ.

Листом № 18-06/1585 позивач 11.03.2016 направив відповідачу проект додаткової угоди № 6 від 11.03.2016 до договору (далі додаткова угода № 6), відповідно до якої пункти 2.1.4, 3.6, 8.2 договору, банківські реквізити Адміністрації та додаток № 1 до договору розрахунок вартості комунальних послуг викладені в новій редакції:

Пункт 2.1.4. Інформувати споживача про зміну вартості послуг за цим договором листом, який вважатиметься невід'ємною частиною цього договору.

Пункт 3.6. Адміністрація має право в односторонньому порядку змінювати тарифи на послуги визначені цим договором, про що Адміністрація інформує споживача листом, який вважатиметься невід'ємною частиною цього договору.

Пункт 8.2. Зміни поштових реквізитів, системи сплати податку, податкових, розрахункових банківських реквізитів сторін, які наведені у розділі 10 цього договору, а також зміни вартості послуг, повідомляються листом, який вважатиметься невід'ємною частиною договору, всі інші зміни та доповнення до цього договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені в порядку, визначеному чинним законодавством України. Також позивач запропонував свою редакцію п. 4 щодо банківських реквізитів Адміністрації та додатку №1 до договору щодо розрахунку вартості комунальних послуг.

Листом № 01-3/372 від 28.03.2016 відповідач направив на адресу позивача підписану додаткову угоду № 6 з протоколом розбіжностей від 21.03.2016 до додаткової угоди № 6.

Відповідно до протоколу розбіжностей відповідач пропонує виключити пункти додаткової угоди № 6, якими пункти 2.1.4, 3.6, 8.2 договору викладено в новій редакції.

Листом № 18-06/2268 від 06.04.2016 позивач на адресу відповідача повернув протокол врегулювання розбіжностей відповідача, підписаний позивачем зі своїм протоколом розбіжностей від 06.04.2016, відповідно до якого позивач запропонував залишити пункти 2.1.4, 3.6, 8.2 договору в редакції додаткової угоди № 6 від 11.03.2016 до договору, запропонованій позивачем.

Протокол врегулювання розбіжностей від 06.04.2016 відповідач не підписав у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду та просив врегулювати розбіжності за додатковою угодою № 6 від 11.03.2016, а саме: прийняти та затвердити в редакції Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрації Миколаївського морського порту), умови додаткової угоди № 6 від 11.03.2016, які визначені в пунктах 2.1.4, 3.6, 8.2 та викладені в протоколі врегулювання розбіжностей від 06.04.2016, а саме:

Пункт 2.1.4. Інформувати споживача про зміну вартості послуг за цим договором листом, який вважатиметься невід'ємною частиною цього договору.

Пункт 3.6. Адміністрація має право в односторонньому порядку змінювати тарифи на послуги визначені цим договором, про що Адміністрація інформує споживача листом, який вважатиметься невід'ємною частиною цього договору.

Пункт 8.2. Зміни поштових реквізитів, системи сплати податку, податкових, розрахункових банківських реквізитів сторін, які наведені у розділі 10 цього договору, а також зміни вартості послуг, повідомляються листом, який вважатиметься невід'ємною частиною договору, всі інші зміни та доповнення до цього договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені в порядку, визначеному чинним законодавством України.

У поданій зустрічній позовній заяві відповідач просив врегулювати розбіжності за додатковою угодою № 6 до договору № 83-Р від 20.03.2013, а саме: визнати її укладеною в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Європейська компанія" з урахуванням протоколу розбіжностей від 21.03.201:

- виключити з додаткової угоди № 6 пункт 1 наступного змісту: Пункт 2.1.4. договору викласти в наступній редакції:

2.1.4. Інформувати споживача про зміну вартості послуг за цим договором листом, який вважатиметься невід'ємною частиною договору.

- Виключити з додаткової угоди № 6 пункт 2 наступного змісту: Пункт 3.6. договору викласти в наступній редакції:

3.6. Адміністрація має право в односторонньому порядку змінювати тарифи на послуги визначені цим договором, про що Адміністрація інформує споживача листом, який вважатиметься невід'ємною частиною договору.

- Виключити з додаткової угоди № 6 пункт 3 наступного змісту: Пункт 8.2. договору викласти в наступній редакції:

8.2. Зміни поштових реквізитів, системи сплати податку, податкових, розрахункових банківських реквізитів сторін, які наведені у розділі 10 цього договору, а також зміни вартості послуг, повідомляється листом, який вважатиметься невід'ємною частиною договору, всі інші зміни та доповнення до цього договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.

Відповідно до статті 181 Господарського Кодексу України загальний порядок укладання господарських договорів. Виходячи із положень цієї статті, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ДП АМПУ 11.03.2016 звернулось до відповідача з пропозицією щодо укладення додаткової угоди до договору відповідно до ст. 181 ГК України.

Не погоджуючись із запропонованою редакцією договору, відповідач 28.03.2016 направив на адресу позивача підписану додаткову угоду № 6 з протоколом розбіжностей.

В свою чергу, позивач на адресу відповідача 06.04.2016 повернув протокол врегулювання розбіжностей відповідача, підписаний позивачем зі своїм протоколом розбіжностей від 06.04.2016.

Протокол врегулювання розбіжностей ДП "АМПУ" від 06.04.2016 року відповідачем не підписано, що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За положеннями ст. 188 ГК України сторони не досягли в установленому законодавством порядку згоди щодо зміни договору, тому позивач передав спір на вирішення суду.

Досліджуючи запропоновані позивачем умови договору, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду щодо їх невідповідності ст. 627, 632, 651 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини третьою цієї статті ГК України зобов'язання сторін щодо обов'язкового погодження предмету, ціни та строку дії договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Органи державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій зобов'язані прийняти рішення про зменшення встановленого ними тарифу на суму нецільового використання коштів у разі:

використання суб'єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені програмою технічного розвитку та/або інвестиційною програмою;

використання суб'єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені структурою тарифу.

Порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів.

Відповідно до частини 2 ст. 25 ЗУ "Про теплопостачання" теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

При укладенні договору №83-Р сторони погодили п. 3.6 договору, в якому встановили право ДП ММТП на зміну тарифів на послуги за цим договором, лише шляхом укладання додаткової угоди до договору, що цілком відповідає діючому законодавству.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що зміни до договору, які просить внести позивач, стосуються зміни ціни наданих комунальних послуг та порядку їх встановлення, що є істотною умовою правочину та не може змінюватись в односторонньому порядку.

Відповідно до ст.190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Доводи заявника апеляційної скарги про його монопольне становище щодо теплопостачання, а відтак і можливість, навіть обов'язок повідомляти відповідача про зміну тарифу письмово, в тому числі листом, суд апеляційної інстанції правомірно відхилив, та звернув увагу на приписи ст. 21 ЗУ "Про морські порти України".

Вказаною статтею регулюється порядок встановлення тарифів на послуги, що надаються у морському порту.

Тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

З постанови КМУ від 03.06.2013 № 405 "Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню" вбачається, що послуга з теплопостачання не входить до переліку спеціалізованих послуг, які надаються в порту, отже, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що тарифи на теплопостачання, що надається ДП "АМПУ", є вільними та встановлюються за згодою сторін.

Крім цього, судом апеляційної інстанції зауважено, що ДП "АМПУ" має ліцензію на виробництво, постачання, транспортування теплової енергії, отже, самостійно за погодженням з контрагентом встановлює ціни на теплопостання, а тому не має підстав посилатись на державне регулювання тарифів згідно ЗУ "Про теплопостачання".

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно відмовлено у задоволенні первісного позову, а вимоги зустрічного позову задовольнив у повному обсязі.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2016 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі № 915/445/16 Господарського суду Миколаївської області прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2016 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі № 915/445/16 Господарського суду Миколаївської області підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі № 915/445/16 Господарського суду Миколаївської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі № 915/445/16 Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Вовк І. В. Могил С. К.