ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 908/958/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач

за участю представників: позивача Цмокаленко О.С. - дов. від 31.12.2015 р. відповідача Череповський В.П. - дов. від 05.04.2016 р. розглянувши матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постановувід 01.08.2016 Донецького апеляційного господарського суду у справі№908/958/16 господарського суду Запорізької області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Відокремленого структурного підрозділу Бердянського міського району електричних мереж

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс" простягнення 47925,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Відокремленого структурного підрозділу Бердянського міського району електричних мереж" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс" про стягнення 47925,75 грн. плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, на підставі статей 173, 174, 175, 193 217, 231, 275 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530, 629 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про електроенергетику", пунктів 5.1, 5.5, 6.11, 6.14, 6.16, 6.17 Правил користування електричною енергією від 31.07.1996 р. №28 (в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 р. №910).

Позивач посилався на те, що відповідач у березні, липні та серпні 2015 року перевищив обсяг договірного споживання електроенергії, а тому повинен сплатити двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, що передбачено статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" і пунктом 4.2.2 договору від 06.12.2005 р.

При цьому, позивач зазначав, що в зв'язку з тим, що відповідачем своєчасно не було переглянуто та надано на адресу позивача зазначеної (зміненої) відомості очікуваних обсягів споживання електричної енергії, то розмір очікуваного споживання електричної енергії на 2015 рік йому був визначений позивачем самостійно, за фактичними обсягами споживання електроенергії відповідачем у відповідних періодах 2014 року.

Відповідач у відзиві на позов і додаткових поясненнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що він не перевищував договірних величин споживання електроенергії у спірному періоді та зазначав, окрім іншого, те, що згідно з абзацом 4 пункту 4.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28 (ПКЕЕ), постачальник встановлює рівень лімітів на наступний рік споживачу на рівні фактично отриманої кількості електроенергії в минулому році у разі ненадання споживачем відомостей у встановлений договором термін з вказаними лімітами на наступний рік. Постачальник може не погодити ліміти, вказані у відомостях, у разі відсутності виробничих можливостей у енергопостачальника.

Проте, відповідач у встановлений договором термін направив позивачу відомості щодо обґрунтованих обсягів електроенергії на 2015 рік у кількості 80 000 кВт щомісячно та останній не заперечив і не вказав про відсутність у нього виробничих можливостей для забезпечення вказаних обсягів, а отже, позивач неправомірно застосував до відповідача ліміт на рівні споживання електроенергії у минулому 2014 році.

17.05.2016 р. позивач подав до суду пояснення, в яких він обґрунтовує правомірність нарахувань за перевищення договірної величини.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.05.2016 р. (суддя Топчій О.А.) в позові відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з вимогами пункту 4.2 ПКЕЕ розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року, лише в разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін, при цьому, пропозиції споживача є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії, в тому разі, якщо наявні виробничі можливості постачальника.

Суд встановив, що відповідач вчасно звернувся до позивача для узгодження обсягів споживання електричної енергії на 2015 рік, з обґрунтуванням розрахунку таких обсягів, як то передбачено наведеними приписами, проте відповідач їх не узгодив, пославшись на їх необґрунтованість. При цьому суд встановив, що така відмова позивача не була пов'язана з відсутністю у нього виробничих потужностей.

Місцевий господарський суд також вказав, що згідно з узгодженим сторонами додатком №5 (в редакції від 01.11.2006 р.) до договору №1149 від 06.12.2005 р. дозволена потужність 200 кВт, режим: 7 робочих днів у тиждень, 24 години роботи на добу, яка складає: у березні 2015 р. - 148800 кВт/год, у липні 2015 р. - 148800 кВт/год., у серпні 2015 р. - 148800 кВт/год. При цьому, відповідачем було спожито: у березні 2015 р. - 46404 кВт/год., у липні 2015 р. 60426 кВт/год., у серпні 2015 р. - 67410 кВт/год., тобто менше, ніж узгоджено вказаним додатком.

Відтак, суд визнав, що відповідачем не було перевищено дозволену потужність 200 кВт та обґрунтований пріоритетний ліміт у розмірі 80000 кВт/год у місяць, що виключає стягнення з відповідача спірної плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

За апеляційною скаргою ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Відокремленого структурного підрозділу Бердянського міського району електричних мереж Донецький апеляційний господарський суд (судді: Стойко О.В., Радіонової О.О., Чернота Л.Ф.), переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 01.08.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ВАТ "Запоріжжяобленерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з урахуванням пояснень), в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2016 р. і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 525, 529, 612, 626, 628, 629, 652 Цивільного кодексу України, статей 181, 193 Господарського кодексу України, статей 47, 32, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник наголошує на тому, що відповідач у березні, липні та серпні 2015 року перевищив обсяг договірного споживання електроенергії, а тому він повинен сплатити двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Від відповідача судом отримано пояснення у справі, в яких він наголошував на неправомірності застосування позивачем до відповідача у спірному періоді ліміту на рівні споживання електроенергії у минулому 2014 році.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні в режимі відеоконференції представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій 06.12.2005 р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міського району електромереж - постачальником електричної енергії та ТОВ "Базовим Азовським рибопереробним комплексом" - споживачем був укладений договір про постачання електричної енергії №1149.

Відповідно до пункту 1 договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього.

Пунктом 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Згідно з пунктом 5.1 вказаного договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік, споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою Додатка № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", у 2-х екземплярах, оформлені зі своєї сторони.

У випадку, якщо розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік перевищує розмір фактичного споживання поточного року, споживач надає обґрунтований розрахунок очікуваних обсягів споживання електричної енергії.

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік визначається постачальником електричної енергії самостійно на рівні фактичного споживання відповідних періодів поточного року.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що за перевищення за розрахунковий період договірної величини споживання електричної енергії споживач сплачує постачальнику електричної енергії вартість різниці фактично спожитої та договірної величини за середньозваженим тарифом, у розмірі, передбаченому статтею 26 Закону України "Про електроенергетику".

Додатком №5 (в редакції від 01.11.2006 р.) до договору №1149 від 06.12.2005 р. сторони узгодили дозволену потужність 200 кВт та режим: 7 робочих днів у тиждень, 24 години роботи на добу.

Також господарські суди попередніх інстанцій встановили і це підтверджено матеріалами справи, що відповідач в порядку передбаченому спірним договором та Правилами користування електричною енергією, направив позивачу відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії у 2015 році та надав обґрунтований розрахунок очікуваних обсягів споживання електричної енергії (лист №38 від 31.10.2014 р.), вказавши, що наведені обсяги виходять із узгодженої споживаної потужності, яка необхідна для забезпечення харчової безпеки країни, відповідно до статті 5 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорони водних біоресурсів".

В свою чергу, позивач листом № 7205 від 05.11.2014 р. повідомив відповідача про неузгодження наданих відповідачем пропозицій, пославшись на необґрунтування обсягів споживання електричної енергії на 2015 р., та запропонував звернутися до БМРЕМ щодо укладання додаткової угоди про внесення змін до договору в частині обсягів споживання електричної енергії на 2015 р. Водночас позивач попередив відповідача про те, що в разі неузгодження обсягів споживання електричної енергії на 2015 рік споживачу буде встановлено розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах часу поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Позивач, вважаючи, що відповідачем було перевищено договірне споживання електричної енергії у березні, липні та серпні 2015 року, виставив останньому рахунки на оплату за перевищення договірної величини електроспоживання за ці місяці в загальному розмірі 47925,75 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного судового розгляду є вимога ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Відокремленого структурного підрозділу Бердянського міського району електричних мереж" про стягнення з ТОВ "Базовий Азовський Рибопереробний Комплекс" 47925,75 грн. плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість цих вимог, а відтак і відсутність підстав для їх задоволення.

Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до приписів статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

У випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини (частина 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику").

Згідно з пунктом 5.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28 (ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії містить умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, зокрема, договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно).

Відповідно до пункту 4.2 ПКЕЕ відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. У разі відхилення від обсягів фактичного споживання за минулий рік на 15% обсяги очікуваного споживання електричної енергії обґрунтовуються споживачем за даними запланованої до використання потужності та режиму роботи електроустановок відповідно до умов договору.

Пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії та строків постачання є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії за наявності виробничих можливостей у постачальника електричної енергії.

Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.

Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Отже, у розумінні наведених приписів, розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року в разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін, а пропозиції споживача є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії, в тому разі, якщо наявні виробничі можливості постачальника.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При розгляді спору у даній справі судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач у визначений договором строк звертався до позивача для узгодження обсягів споживання електричної енергії на 2015 р. для отримання у березні 2015 р. - 80000 кВт.год, у липні 2015 р. - 80000 кВт.год, у серпні 2015 р. - 80000 кВт.год, та надавав обґрунтовування обсягів очікуваного споживання електричної енергії у вказаному періоді (лист відповідача № 38 від 31.10.2014 р. з додатком №1), як то передбачено ПКЕЕ та умовами спірного договору.

Проте, як встановили господарські суди першої та апеляційної інстанцій, позивач, отримавши вказані обґрунтовані відомості щодо очікуваних обсягів споживання електроенергії, безпідставно встановив відповідачу ліміти споживання електричної енергії на 2015 рік за фактичними обсягами споживання електроенергії у відповідних періодах 2014 р. та здійснив нарахування відповідачеві плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у спірній сумі.

При цьому, відмова позивача в узгодженні заявлених відповідачем обсягів споживання електричної енергії не ґрунтувалася на невідповідності їх даним запланованої потужності та режиму роботи електроустановок відповідача чи відсутності виробничих можливостей позивача.

Господарські суди також встановили, що сторонами в додатку №5 (в редакції від 01.11.2006 р.) до спірного договору було узгоджено дозволену потужність 200 кВт та режим: 7 робочих днів у тиждень, 24 години роботи на добу та ці складові сторонами не змінювалися, а тому заявлений обсяг споживання електричної енергії на 2015 рік було визначено відповідачем в межах дозволеної електричної потужності за кожною точкою обліку.

Крім того судами було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем спожито у березні 2015 р. - 46404 кВт.год, у липні 2015 р. - 60426 кВт.год, у серпні 2015 р. - 67410 кВт.год, тобто менш, ніж заявлені ним обсяги споживання електроенергії у 2015 році у відповідні періоди.

Враховуючи те, що умовами спірного договору та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28, передбачена відповідальність споживача за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, чого господарські суди не встановили (відповідачем не було перевищено договірну величину електроспоживання у спірному періоді) та зважаючи на приписи наведених норм, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, вони спростовуються матеріалами справи і встановленими обставинами та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Відтак правові підстави для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016 р. у справі №908/958/16 та рішення господарського суду Запорізької області від 17.05.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л.Рогач