ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2016 року Справа № 916/539/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Палія В.В., Студенця В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Чорноморськводоканал"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 02.06.16у справі№916/539/15-ггосподарського судуОдеської областіза позовомКомунального підприємства "Чорноморськводоканал"доСадівничого об'єднання громадян "Ветеран"простягнення суми за участю представників від:позивача(Поведик Г.П., дов від 22.06.16),відповідача(Морозова А.С., протокол зборів від 15.09.13 №1)

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "Іллічівськводоканал", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Чорноморськводоканал" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до садового об'єднання громадян "Ветеран" про стягнення заборгованості у розмірі 87 424,28 грн. за договором від 22.03.13 №72 "Про спільну експлуатацію мереж водопостачання і насосної станції" з метою забезпечення водопостачання будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Санжейська дорога, мкр. Южний.

Справа розглядалася судами неодноразово. За результатом остатнього перегляду, рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.16 (головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Желєзна С.П., Мостепаненко Ю.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бєляновський В.В., судді Величко Т.А., Лавриненко Л.В.) у задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суди аргументували тим, що не має підстав для задоволення позову про стягнення нарахувань за період після 31.03.14, оскільки судами достеменно встановлений факт припинення договору №72 з 31.03.14, заборгованість, яка нарахована після цієї дати є необгрунтованою і не правомірною. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів понесених позивачем витрат на реконструкцію, утримання та експлуатацію системи водопостачання та насосної станції після закінчення строку вказаного договору.

Не погоджуючись із судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати позов задовольнити повністю. Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що у супереч помилковим висновкам судів попередніх інстанцій, позивачем доведений факт продовження користування відповідачем послугами за договором, до складу вартості яких входить обслуговування системи водопостачання до водомірного вузла та насосної станції, використання електроенергії у зв'язку із роботою насосної установки, через що дії відповідача по споживанню послуг є прийняттям пропозиції укласти додаткову угоду про продовження дії договору у розумінні ст.642 ЦК України, зважаючи на те, що на момент внесення позивачем пропозиції укласти відповідну додаткову угоду, позивач не спростовує факт користування наданими послугами, а отже є підстави для стягнення коштів за позовом.

Відповідач подав відзив, в якому просив судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.03.13 сторони уклали договір №72 про спільну експлуатацію мереж водопостачання та насосної станції, за яким домовилися спільно експлуатувати систему водопостачання до водомірного вузла та насосну станцію з метою забезпечення водопостачання будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Санжейська дорога, мкр. "Южний". Згідно п.6.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.13 Додатковою угодою від 31.12.13 №1 сторони продовжили термін дії договору до 31.03.14.

Пунктом 2.2 договору зазначено, що вартість витрат на утримання і експлуатацію системи водопостачання та насосну станцію (проведення профілактичних робіт, ремонт, оплата зборів, інших платежів та витрат, в т.ч. організаційних) розподіляється між сторонами у процентному відношенні, виходячи із реальних об'ємів водоспоживання кожної із сторін.

Згідно п.3.1 договору витрати, понесені позивачем на реконструкцію, утримання та експлуатацію системи водопостачання та насосної станції, відшкодовуються відповідач протягом 10-ти банківських днів з моменту надання їй рахунку, з обов'язковим доданням витратних, розрахункових та інших документів, що підтверджують витрати.

Звертаючись із позовом, КП "Іллічівськводоканал", правонаступником якого є КП "Чорноморськводоканал" вказав на те, що після закінчення строку дії договору відповідач не підписав і не повернув позивачу надіслану йому додаткову угоду про продовження дії договору, але продовжив споживання послуг водоспоживання, про що щомісяця подавав звіти; у той же час, відповідач припинив виконання своїх фінансових зобов'язань перед позивачем, тому має заборгованість по відшкодуванню понесених позивачем витрат у розмірі, який станом на момент звернення до суду складав 87 424,28 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із встановленого преюдиційно факту закінчення терміну дії договору про спільну експлуатацію мереж водопостачання і насосної станції з 31.03.14, що вбачається з рішення господарського суду Одеської області від 21.09.15 у справі №916/3203/15, яке набрало законної сили. Даним рішенням також відмовлено у задоволенні позову про зобов'язання СОГ "Ветеран" укласти додаткову угоду до договору №72 про спільну експлуатацію мереж водопостачання та насосної станції від 22.03.13 стосовно продовження строку дії даного договору. Оскільки дія договору закінчилася 31.03.14, а нового договору сторонами укладено не було, то вимоги позивача з квітня 2014 року про відшкодування витрат, не підтверджених документально, є безпідставними з огляду на те, що фактично ніяких послуг, передбачених вказаним договором позивач не надавав, а сам факт споживання води і надання ним звітів про спожиту воду не є доказами надання позивачем послуг саме за договором від 22.03.13 № 72, оскільки між сторонами також було укладено договір про надання послуг з водопостачання від 22.03.13 № 32, який є діючим по теперішній час.

Крім мого, суди дійшли висновку про порушення позивачем імперативних приписів ч.ч.2,3 ст.13 ЦК України та обумовлену цим наявність підстав для відмови у позові, передбачених ч.3 ст.16 цього Кодексу, оскільки звернення Водоканалу до господарського суду з позовом про стягнення з СОГ "Ветеран" 159 553,36 грн. заборгованості з відшкодування витрат на реконструкцію, утримання і експлуатацію системи водопостачання та насосної станції за договором від 22.03.13 №72, з яких 68 275,59 грн. за період з 01.04.14 по 31.12.14 та 91 277,77 грн. за період з 01.01.15 по 31.10.15, коли вказаний договір вже припинився через закінчення строку, на який його було укладено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у зв'язку із наступним.

Взаємовідносини сторін за договором про спільну експлуатацію мереж водопостачання і насосної станції за своєю природою є договором про спільну сумісну діяльність, які регулюються загальними нормами цивільного законодавства про зобов'язання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договори про спільну діяльність, укладаючись у письмовій формі (ст.1131 ЦК України), можуть бути без строковими і строковими (ст.1142 ЦК України). Строковий договір припиняє свою дію зі спливом строку, на який його укладено (п.5 ч.1 ст.1141 ЦК України).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, термін дії договору, закінчився 31.03.14, що вбачається з рішення господарського суду Одеської області від 21.09.15 по справі №916/3203/15, яке набрало законної сили. Питання про продовження дії договору, шляхом укладення додаткової угоди до договору №72, сторонами не погоджено, що також преюдиційно встановлено вказаним судовим рішенням по справі №916/3203/15. Судами достеменно встановлено, що нарахування за договором про сумісну діяльність на суму у розмірі 87 424,28 грн., охоплює період поза межами дії договору, у зв'язку із чим підстав для скасування судових актів у цій частині і задоволення позову не вбачається.

Окрім того, уточнені вимоги про стягнення 159 553,36 грн. заборгованості з відшкодування витрат на реконструкцію, утримання і експлуатацію системи водопостачання та насосної станції за договором від 22.03.13 №72 (а.с.23-28 т.3) з яких 68 275,59 грн. за період з 01.04.14 по 31.12.14 та 91 277,77 грн. за період з 01.01.15 по 31.10.15, також не охоплюються терміном дії договору і, зважаючи на порушення позивачем приписів ч.ч.2,3 ст.13 ЦК України, судами обох інстанцій правомірно застосовані наслідки ч.3 ст.16 ЦК України та відмовлено у задоволенні уточнених позовних вимог у цій частині.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Чорноморськводоканал" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.16 у справі №916/539/15-г залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді В. В. Палій

В. І. Студенець