ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2016 року Справа № 909/486/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач),суддівПалія В.В., Селіваненко В.П.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від позивача: Максименко А.П. від відповідача: не з'явилисьна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 рокуу справі№ 909/486/16за позовомПолтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттеплоцентр"простягнення 68 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттеплоцентр" (далі відповідач) про стягнення 68 000 грн., з яких 34 000 грн. штрафу та 34 000 пені.

Підставою для звернення з даним позовом є рішення прийняте позивачем від 22.12.2015 року № 01/178 у справі № 01-13-50/140-2015/118-2015/139-2015 (далі Рішення).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2016 року позовні вимоги були задоволені.

В рішенні суду зазначено, що відповідач не оскаржував Рішення в порядку та строки встановлені законом, і в зв'язку з цим суд не взяв до уваги заперечення відповідача, щодо незаконності Рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд послався на приписи Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі Закон).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено. Рішення суду першої інстанції було скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 17 000 грн. штрафу та 17 000 грн. пені. В цій частині прийняте нове рішення, яким позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 17 000 грн. штрафу та 17 000 грн. пені.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційну скаргу, прийшов до висновку про те, що відповідач не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду, за одне й те саме правопорушення.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

До матеріалів справи (а.с.11-16) залучено Рішення, в якому зазначено, що розпорядженням адмінколегії позивача від 30.10.2015 року № 01/145р об'єднано провадження у справах № 01-13-50/118-2015 та № 01-13-50/139-2015.

В Рішенні зазначено, що з метою виконання завдань передбачених законодавством про захист економічної конкуренції на адресу відповідача було надіслано вимогу від 30.06.2015 року про надання позивачу інформації, перелік з 12 пунктів наведений в Рішенні (вручено 03.07.2015 року) і, відповідно, строк подання інформації на вимогу закінчувався 13.07.2015 року.

У вказаний строк запитувана у вимозі інформація відповідачем надана не була.

В Рішенні також зазначено, що з метою отримання інформації, що запитувалася у вимозі від 30.06.2015 року та пояснень стосовно причин неподання у встановлений позивачем строк запитуваної інформації позивачем надіслана повторна вимога про надання інформації відповідачу від 03.09.2015 року, в якій у семиденний строк з моменту отримання вимоги пропонувалось подати позивачу відповідну інформацію. Лист адресований відповідачу вручений 10.09.2015 року і строк подання інформації на вимогу позивача припадав на 17.09.2015 року.

В Рішенні зазначено, що відповідачем у встановлений строк інформація (витребувана повторно) також не подана.

В Рішенні позивачем зроблений висновок про те, що не подавши на його вимогу від 30.06.2015 року та від 03.09.2015 року витребувану інформацію відповідачем вчинені порушення передбачені п. 13 ст. 50 Закону.

Пунктом 13 ст. 50 Закону передбачено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є (у тому числі) неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його тервідділення чи нормативно правовим актом строки.

У резолютивній частині Рішення зазначено: визнати, що відповідач не подавши позивачу інформацію на вимогу голови тервідділення від 30.06.2015 року, у встановлений ним строк, вчинив порушення передбачено п. 13 ст. 50 Закону, у вигляді неподання інформації у встановлений строк (п.1); визнано, що відповідач не подавши позивачу інформацію на вимогу голови тервідділення від 03.09.2015 року, у встановлений ним строк, вчинив порушення передбачене п. 13 ст. 50 Закону, у вигляді неподання інформації у встановлений строк (п.2); за порушення вказане в п.1 Рішення на відповідача накладений штраф у розмірі 17 000 грн. (п.3); за порушення вказане в п.2 Рішення на відповідача накладено штраф у розмірі 17 000 грн. (п.4).

З Рішення позивача вбачається, що неподання відповідачем своєчасно, у встановлені двічі строки відповідної інформації, ним кваліфіковано як два порушення антимонопольного законодавства.

Позивачем, штраф застосовано на підставі ст. 52 Закону, пеню нараховано, у відповідності до ст. 56 Закону.

Рішення прийняте позивачем, відповідачем не оскаржувалось.

Аналіз приписів п.13 ст.50 Закону дає підстави вважати, що не подання відповідної інформації у встановлені позивачем двічі строки є окремими правопорушеннями і, відповідно, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції помилково прийшов до висновку про те, що відповідач допустив одне правопорушення.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційної інстанції скасуванню, а рішення першої інстанції повинно бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року прийняту у справі № 909/486/16 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2016 року прийняте у справі № 909/486/16 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвесттеплоцентр" (78200, вул. Січових Стрільців, 29 в, м. Коломия, Івано-Франківської області код ЄДРПОУ 38367821) на користь Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (36000, вул. Зигіна, 1, м. Полтава, код ЄДРПОУ 21076316) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1653, 60 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн.

5. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.

Головуючий С.В.Бондар

Судді В.В.Палій

В.П.Селіваненко