Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Справа № 908/3751/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької областіна постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 рокуу справі№ 908/3751/13 господарського суду Запорізької областіза позовомБердянської міської ради Запорізької областідо1. Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради 2. Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Запорізькій області провизнання права власності

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Бердянська міська рада Запорізької області звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального шляхово - експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради та Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Запорізькій області про визнання права власності за територіальною громадою м. Бердянська в особі Бердянської міської ради на комплекс будівель та споруд, розташований по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську та складається з: основної будівлі "А", "а", побутової "Б", "б", альтанок "В", "Г", сараїв "З", "Д", "Л", "Н", душу "Е", вбиральні "Ж", гаражу "М", воріт № 1, паркану № 2, навісу "К", замощення І та розташовані на земельній ділянці площею 1667 кв.м. та про виключення з актів опису та арешту майна від 17.10.2011 №19 майна територіальної громади м. Бердянська, а саме:

- будівлі одноповерхової, розташованої по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську (інвентарний № 3, вартість 30261,44 грн.);

- будівлі битовки, розташованої по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську (інвентарний № 2, вартість 6600, 85 грн.);

- будівлі туалету, розташованої по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську (інвентарний № 4, вартість 0 грн.);

- земельної ділянки по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську (1667 кв.м., вартість 231758, 94 грн.).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2014 у справі №908/3751/13 позовні вимоги до першого відповідача задоволено частково. Визнано право власності за територіальною громадою м. Бердянська в особі Бердянської міської ради на комплекс будівель та споруд, розташований по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську та складається з: основної будівлі "А", "а", побутової "Б", "б", альтанок "В", "Г", сараїв "З", "Д", "Л", "Н", душу "Е", вбиральні "Ж", гаражу "М", воріт № 1, паркану № 2, навісу "К", замощення І та розташовані на земельній ділянці площею 1667 кв.м. Присуджено до стягнення з Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради на користь Бердянської міської ради, м. Бердянськ Запорізька область судовий збір у розмірі 16 473 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог до Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради про визнання права власності за територіальною громадою м. Бердянська в особі Бердянської міської ради на комплекс будівель та споруд, розташований по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську та складається з: основної будівлі "А", "а", побутової "Б", "б", альтанок "В", "Г", сараїв "З", "Д", "Л", "Н", душу "Е", вбиральні "Ж", гаражу "М", воріт №1, паркану №2, навісу "К", замощення І та розташовані на земельній ділянці площею 1667 кв.м. Припинено провадження у справі за позовними вимогами Бердянської міської ради до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Запорізькій області, м. Бердянськ Запорізької області про виключення з актів опису та арешту майна від 17.10.2011р. №19 майно територіальної громади м. Бердянська, а саме: будівлю одноповерхову, розташовану по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську (інвентарний № 3, вартість 30261,44грн.); будівлю битовки, розташовану по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську (інвентарний №2, вартість 6600, 85 грн.); будівлю туалету, розташовану по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську (інвентарний № 4, вартість 0 грн.); земельну ділянку по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську (1667 кв.м., вартість 231758, 94 грн.).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Бердянська міська рада Запорізької області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, 17.10.2011 податковим керуючим Католицьким С.М. складено акт №19 опису майна Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради.

До акту опису внесено нерухоме майно територіальної громади м. Бердянська, зокрема, будівля одноповерхова, розташована по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську, інвентарний № 3, вартість 30261,44 грн.; будівля битовки, розташована по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську, інвентарний № 2, вартість 6600,85 грн.; будівля туалету, розташована по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську, інвентарний № 4, вартість 0 грн.; земельна ділянка по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську, площею 1667 кв.м., вартість 231758, 94 грн.

Відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю від 02.10.1997, будівля з належними до неї спорудами, яка розташована за адресою: м. Бердянськ, вул. Свободи, 46 належить на праві власності Бердянській міській раді народних депутатів (Дорожньо-експлуатаційне управління) на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів за №555 від 07.12.1995.

Згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, будинок 46 по вул. Свободи, зареєстровано на праві власності за Бердянською міською радою народних депутатів (Дорожно-екпслуатаційне управління).

Крім того, судами було встановлено, що відповідно до рішення Бердянської міської ради від 11.12.2012 за №3 у разі припинення діяльності Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради з будь-яких причин або відсутності технічної можливості надавати мешканцям приватного сектору міста послуги з вивезення побутових відходів, визначено комунальне підприємство "Бердянськекотранс" Бердянської міської ради виконавцем послуг з вивезення побутових відходів з приватного сектору міста з моменту настання вказаної події до моменту набрання чинності рішення сесії Бердянської міської ради "Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів з приватного сектору міста на конкурсних засадах".

На адресу Бердянської міської ради надійшов лист Комунального підприємства Бердянської міської ради "Бердянськекотранс" щодо передачі у господарське відання комплексу будівель та споруд по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську.

Неможливість надання у господарське відання комплексу будівель та споруд по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську Комунальному підприємству Бердянської міської ради "Бердянськекотранс" стало підставою для звернення з позовом про визнання права власності, на підставі ст. 392 ЦК України, за територіальною громадою м. Бердянська в особі Бердянської міської ради, оскільки останньою було втрачено свідоцтво про право власності на комплекс будівель та споруд по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську. Також позивач звернув увагу суду на те, що арешт накладено на майно територіальної громади м. Бердянська за відсутності будь-якої згоди власника цього майна - Бердянської міської ради. У зв'язку з чим, територіальна громада м. Бердянська в особі Бердянської міської ради не має можливості здійснювати правомочності, визначені Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Цивільним Кодексом України, в частині володіння, користування та розпорядження вказаними об'єктами нерухомого майна.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства Бердянської міської ради про визнання права власності за територіальною громадою м. Бердянська в особі Бердянської міської ради на комплекс будівель та споруд, розташований по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську, місцевий господарський суд зазначив, що вказані вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у зв'язку із втратою позивачем свідоцтва про право власності. В іншій частині позову місцевим судом було відмовлено з посиланням на те, що спір до другого відповідача повинен розглядатися в адміністративному суді, оскільки відносини, які виникли між податковим органом та комунальним шляхово-експлуатаційним підприємством є публічно-правовими, а дії по опису майна в податкову заставу - владними управлінськими.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд, з посиланням на ст. 392 ЦК України, вказав, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що перший або другий відповідачі у справі не визнавали або оспорювали право власності позивача на спірне майно, тому немає підстав для визнання за позивачем права власності на комплекс будівель та споруд, розташований по вул. Свободи, 46 у м. Бердянську. При цьому апеляційний суд зазначив, що в порушення ст. 33 ГПК України, до матеріалів справи також не надано жодного документа, який підтверджував би, що позивач дійсно втратив оригінал свідоцтва про право власності. Крім того, припинення провадження на підставі п.1 ст.80 ГПК України у цій справі в частині позовних вимог до відповідача 2 суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відносини, які виникли між сторонами, регулюються приписами Податкового кодексу України та повинні розглядатися в адміністративному суді.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особо, а також у разі втрати ним документа.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що перший або другий відповідачі по справі не визнавали або оспорювали право власності позивача на спірне майно.

Що стосується посилань позивача (уточнення до позовної заяви) про втрату ним свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд по вул. Свободи, 46 від 02.10.1997 колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах даної справи є копія свідоцтва права власності на будівлю від 02.10.1997, з якої вбачається, що будівля з належними до неї спорудами, яка розташована за адресою: м. Бердянськ, вул. Свободи, 46, належить на праві власності Бердянській міській раді народних депутатів (Дорожньо-експлуатаційне управління) на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів за №555 від 07.12.1995.

Крім того, матеріали справи містять копію дублікату свідоцтва права власності на будівлю від 02.10.1997, який був виданий 29.04.2010 виконавчим комітетом Бердянської міської ради та зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.05.2010.

Відповідно до свідоцтва про право власності та його дублікату, власником будівель та споруд є Бердянська міська рада народних депутатів (Дорожньо-експлуатаційне управління).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до п. 48 якого встановлено перелік документів, які повинні подаватися у разі втрати чи пошкодження свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позивач же не скористався своїм правом для звернення у відповідні органи за видачею дублікату свідоцтва про право власності, однак, не втратив такої можливості.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у задоволенні позовних вимог про визнання права власності до відповідача 1 слід відмовити та припинити провадження по справі в частині виключення з акту опису та арешту майна від 17.10.2011, оскільки виключення майна з акту опису підлягає розгляду в адміністративному судочинстві, бо ці правовідносини є податковими.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року у справі №908/3751/13 - залишити без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова