ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Справа № 904/3819/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДроботової Т.Б., Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід26.07.2016у справі№904/3819/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохім-інжиніринг Україна"доПублічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг"простягнення суми

за участю

- позивача:Ямковий В.І. (довіреність від 12.04.2016)- відповідача:Діденко В.А. (довіреність від 19.08.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохім-інжиніринг Україна" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" (далі - відповідач) 665 724,00 грн. боргу, 46127,66 грн. інфляційних втрат, 10824,09 грн. трьох відсотків річних та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим, у нього утворився борг на який були нараховані інфляційні втрати та три відсотки річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2016 (суддя Панна С.П.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 665 724,00 грн. боргу, 10 559,01 грн. три відсотки річних, 45 417,86 грн. інфляційних втрат, 10 825,52 грн. судового збору, 5 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) вказане рішення суду змінено, постановлено сягнути з відповідача на користь позивача 665 724,00 грн. основного боргу, 10 559,01 грн. три відсотки річних, 45417,86 грн. інфляційних втрат, 10825,52 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві позивач просить змінити судові рішення, стягнувши із відповідача витрати на адвоката у сумі 20000 грн., посилаючись на те, що вже пройдено у цій справі усі три інстанції та підписано акти виконаних робіт.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.04.2015 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2212 на виконання обстеження технічного стану будівель та споруд з розробкою паспортів технічного стану, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткової угоди від 05.08.2015 № 2 до договору, замовник (відповідач) доручив, а підрядник (позивач) прийняв на себе зобов'язання з виконання робіт з обстеження технічного стану будівель та споруд з розробкою паспортів технічного стану об'єктів ГД та ШУ у 2015 році згідно зі змістом та у терміни, визначені календарним планом (додаток №1) та згідно з запитом на надання технічної пропозиції (додаток 4).

Пунктом 2.1 договору, в редакції додаткової угоди від 05.08.2015 № 2, визначено, що вартість робіт складає 700 570,00 грн., крім того, ПДВ 20 % - 140 114,00 грн., всього - 840 684,00 грн. і лишається незмінною до повного виконання робіт.

Згідно пункту 5.1 договору оплата за виконану роботу або її окремі етапи здійснюється протягом тридцяти календарних днів з дати оформлення у двосторонньому порядку акта здачі-приймання документації.

Судами встановлено, що на виконання умов договору відповідач прийняв виконані позивачем роботи, що підтверджується відповідними актами на загальну суму 840 684, 00 грн., однак здійснив лише часткову оплату на суму 174 960,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 665 724,00 грн.

Суд першої інстанції, своє рішення про задоволення позову мотивував неналежним виконанням відповідачем умов договору від 30.04.2015 в частині повної та своєчасної оплати за виконану позивачем роботу. При цьому, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, оскільки поданий позивачем розрахунок цих сум є помилковим. Також суд визнав обґрунтованою сумою витрат на оплату послуг адвоката.

Апеляційний суд погодившись із розміром стягнутої з відповідача заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, змінив вказане рішення суду мотивуючи це тим, що договір про надання юридичних послуг №20/04-16 вважається виконаним після проходження виконавцем судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а не лише суду першої інстанції, у зв'язку з чим дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Підстави для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Оскільки перешкоди виконати обов'язок із грошового зобов'язання, що утворилось у відповідача, відсутні, як встановлено судами відповідач, підписавши акти прийому-здачі виконаних робіт за відповідний період та прийнявши тим самим роботи виконані позивачем, не здійснив їх оплату в передбаченому договором підряду розмірі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає.

Судові витрати із оплати послуг адвоката відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/3819/16, залишити без змін.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохім-інжиніринг Україна" 20 000,00 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на оплату послуг адвоката.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

О.М. Сибіга