ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2016 року Справа № 903/370/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Волиньтурист"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2016у справі№ 903/370/16господарського суду Волинської області за позовомФонду державного майна УкраїнидоПриватного акціонерного товариства "Волиньтурист"провиселення з приміщення загальною площею 657,8 м2 по проспекту Грушевського, 33 в м. Луцьк

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Забураєва Н.В. (довіреність №537 від 31.12.2015) Конограй Н.В. (довіреність №160/1 від 22.11.2016)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Волинської області (суддя Костюк С.В.) від 07.07.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Дужич С.П., судді - Павлюк І.Ю., Мамченко Ю.А.) від 07.11.2016 у справі №903/370/16 позов задоволено; виселено відповідача з незаконно займаного об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 657,8м2 по проспекту Грушевського, 33 в м. Луцьк; стягнуто з відповідача на користь позивача 1378,00грн судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі №903/370/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст.16, 29, 311, 826 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фонд державного майна України звернувся до господарського суду з позовом про виселення відповідача з незаконно займаного об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 657,8 м2 по проспекту Грушевського, 33 в м. Луцьк.

Судами встановлено таке.

24.11.2011 рішенням Господарського суду Волинської області, у справі №5004/2012/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2012, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013, було визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності та зобов'язано Волинське обласне ЗАТ по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" (правонаступником якого є ПАТ "Волиньтурист") повернути об'єкт нерухомого майна: будівлю вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 657,8м2, розташоване по проспекту Грушевського, 33 в м. Луцьк (а.с.6-31)

09.04.2012 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 24.11.2011 видано наказ №5004/2012/11-1 (а.с.55)

09.10.2015 Відділом ДВС Луцького МУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду №5004/212/11-1 від 09.04.2012, оскільки 09.09.2015 при виході по адресі м. Луцьк, пр-т Грушевського, 33, проведено повернення будівлі представнику Фонду державного майна України (а.с.77-78).

30.08.2012 було зареєстровано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на вищевказане нерухоме майно (а.с.34).

Відповідач продовжує користуватися приміщенням за адресою м. Луцьк, пр-т Грушевського, 33, що останнім не заперечується.

29.01.2016 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області направило до Фонду державного майна України лист №01-03-176, в якому повідомило, що їх не було допущено до проведення інвентаризації спірних приміщень, оскільки вони не вивільнені ПАТ "Волиньтурист" (а.с.37).

03.02.2016 Фонд державного майна України звернувся до ПАТ "Волиньтурист" з вимогою №10-13-1800 щодо звільнення вищезазначених приміщень (а.с.35).

09.02.2016 ПАТ "Волиньтурист" звернулося до Фонду державного майна України з листом №16/1.6а, в якому повідомило, що попри прийняте рішення у справі №5004/2012/11, саме ПАТ "Волиньтурист" є балансоутримувачем спірного майна, сплачує необхідні платежі та податки, а також повідомило, що не визначено юридичну особу, яка має утримувати на балансі відповідне майно, а сам Фонд державного майна України балансоутримувачем не являється (а.с.70-72).

18.02.2016 Волинська Обласна державна адміністрація листом №1007/35/2-16 просила Фонд державного майна України прискорити прийняття спірного майна у державну власність та визначити суб'єкта управління (розпорядника) даним майном (а.с.36).

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суди правомірно виходили із такого.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Покладення обов'язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб'єктивного права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є виселення відповідача з орендованого майна, тобто вимога припинити дію, що порушує права держави в особі позивача, яка обґрунтована існуванням обов'язку відповідача, встановленого, зокрема, судовим рішенням, повернути майно саме позивачу як його власнику.

За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як встановлено судами, 24.11.2011, рішенням Господарського суду Волинської області у справі №5004/2012/11, яке набрало законної сили було визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності та зобов'язано Волинське обласне ЗАТ по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" (правонаступником якого є ПАТ "Волиньтурист") повернути об'єкт нерухомого майна: будівлю вбудовано-прибудованого приміщення загальною площею 657,8м2 по проспекту Грушевського, 33 в м. Луцьк.

Згідно з ч.5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Отже, підтвердження рішенням суду в справі №5004/2012/11 юридичного факту права власності держави в особі позивача на спірне майно та його подальша реєстрація, поряд із виникненням у відповідача з цього ж судового рішення обов'язку повернути спірне майно саме Фонду державного майна України, який ним виконаний лише формально (як зазначив державний виконавець виходом на місце проведено повернення будівлі), без фактичного звільнення будівлі, що не заперечується відповідачем, в контексті приписів про обов'язковість виконання судових рішень, є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог в цій справі, якою спростовуються всі заперечення відповідача проти позову. Також в суді касаційної інстанції представник відповідача пояснив, що на час виникнення спору у нього не існує будь-якого правового титулу щодо володіння спірним майном.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі №903/370/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

О. Яценко