ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року Справа № 908/299/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: у засідання не прибули

від відповідача: у засідання не прибули

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерДок"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014р.

у справі № 908/299/14 Господарського суду Запорізької області

за позовом Управління комунальної власності Бердянської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерДок"

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення із нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності Бердянської міської ради звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерДок" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 20,50м2 за адресою: м. Бердянськ, вул. Шмідта, 16 (приміщення №№122, 123, 124 згідно з планом БТІ першого поверху будівлі).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.03.2014р. (суддя Зінченко Н.Г.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014р. (колегія суддів у складі: Скакуна О.А., Колядко Т.М., Бойченка К.І.), позов задоволено повністю.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІнтерДок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, заявило вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також відмову в задоволенні позову новим рішенням.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 23.04.2004р. між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІнтерДок" укладено договір оренди комунального майна №890, який у подальшому змінювався і доповнювався. Зокрема, додатковою угодою від 05.09.2007р. внесено зміни щодо назви орендаря у зв'язку з його перейменуванням.

За умовами договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення, які перебувають на балансі Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс - 2а", площею 20,50м2 (приміщення №№122, 123, 124 згідно з технічним паспортом), розташовані за адресою: м. Бердянськ, вул. Шмідта, 16 на першому поверсі. Факт передачі в оренду вказаних нежитлових приміщень підтверджується актом здачі-приймання нежитлового приміщення від 01.04.2004р.

Приміщення належить Територіальній громаді м. Бердянськ в особі Бердянської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Шмідта, 16.

Строк дії договору оренди з урахуванням додаткової угоди від 02.01.2013р. встановлено до 30.11.2013р.

Пунктом 10.2 договору передбачено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін; зміна та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів; одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

Згідно з п. 10.7 договору оренди його дія припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін; термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 26 і ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У п.п. 2.3, 5.9 договору оренди сторони домовились, що у разі припинення договору орендар зобов'язаний в п'ятиденний термін повернути позивачу або підприємству, вказаному позивачем, орендоване майно за актом здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану, або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Управління комунальної власності Бердянської міської ради листом №2429 від 27.08.2013р. повідомило відповідача, що згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та у зв'язку з тим, що власник планує використовувати будівлю по вул. Шмідта, 16 в м. Бердянську для власних потреб, договір оренди комунального майна після закінчення строку дії подовжено не буде, а також наголосило на необхідності повернути орендоване майно за актом здачі-приймання орендодавцеві після закінчення строку договору. Листом №3437 від 06.12.2013р. позивач повторно повідомив відповідача про припинення строку дії договору та необхідність повернення орендованого майна.

Через невиконання відповідачем вимог щодо повернення орендованого майна позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з вищевказаного нежитлового приміщення.

Дослідивши надані сторонами у справі докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили наявність заперечень орендодавця щодо продовження дії договору оренди на новий строк як на момент закінчення строку цього договору, так і протягом місяця після його закінчення.

З огляду на таке суди дійшли правильного висновку про припинення дії договору оренди комунального майна №890 від 23.04.2004р. з 30.11.2004р. у зв'язку закінченням терміну, на який його було укладено, а відтак наявність правових підстав для задоволення позову в даній справі.

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач доводить безпідставність посилання судів першої та апеляційної інстанцій на вищевказані листи Управління комунальної власності Бердянської міської ради №2429 від 27.08.2013р. та №3437 від 06.12.2013р. за відсутності рішення Бердянської міської ради з приводу продовження строку договору оренди спірного майна. Однак судова колегія відхиляє такі доводи касатора, оскільки вони не відповідають положенням ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що передбачає продовження договору оренди лише у разі відсутності відповідної заяви однієї з сторін, а стороною (орендодавцем) договору оренди спірного майна є саме Управління комунальної власності Бердянської міської ради.

При цьому судова колегія враховує, що судами встановлено обставини виконання відповідачем вимог ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо своєчасного попередження орендаря про намір власника використовувати орендоване майно для власних потреб шляхом направлення листа №2429 від 27.08.2013р., тобто не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору 30.11.2013р.

Крім того, касатор посилається на положення п. 1 ч. 2 ст. 11110 ГПК України, згідно з якою порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів, у зв'язку з тим, що справу в суді апеляційної інстанції розглянуто колегією суддів: головуючий Скакун О.А., судді Колядко Т.М., Бойченко К.І. Оскільки колегія суддів у вказаному складі сформована для розгляду апеляційної скарги ТОВ "ІнтерДок" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.03.2014р. у даній справі згідно з розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014р. №04-08/3173/14, викладені доводи касатора є безпідставними.

Отже, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові, касаційна інстанція не вбачає підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнтерДок" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014р. у справі №908/299/14 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Дію п. 3 ухвали Вищого господарського суду України від 15.10.2014р. у справі №908/299/14 Господарського суду Запорізької області припинити.

Головуючий суддя Карабань В.Я.

Судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.