ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 910/31347/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Кролевець О.А., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕК ІНЖИНІРИНГ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі№ 910/31347/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "К.А.В.-Сервіс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "АЕК ІНЖИНІРИНГ"простягнення 78 919,87 грн.,за участю представників: від позивача Гопкало М.М.від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "К.А.В.-Сервіс" (далі - ТОВ "К.А.В.-Сервіс") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕК ІНЖИНІРИНГ" (далі - ТОВ "АЕК ІНЖИНІРИНГ") про стягнення 78 919,87 грн., з яких 35 413,68 грн. - основна заборгованість, 3 541,37 грн. - пеня, 33 080,17 грн. - інфляційні втрати, 6 884,65 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі № 910/31347/15 (суддя Пінчук В.І.) позов ТОВ "К.А.В.-Сервіс" задоволено. Стягнуто з ТОВ "АЕК ІНЖИНІРИНГ" на користь позивача 35 413,68 грн. основного боргу, 3 541,37 грн. пені, 6 884,65 грн. 3% річних, 33 080,17 грн. збитків від інфляції, 1 218,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 (колегія суддів у складі: Коршун Н.М. - головуючого, Алданової С.О., Дикунської С.Я.) рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі № 910/31347/15 частково скасовано. Резолютивну частину рішення викладено у редакції, відповідно до якої позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "АЕК ІНЖИНІРИНГ" на користь ТОВ "К.А.В.-Сервіс" 35 413,68 грн. основного боргу, 546,52 грн. судового збору за подання позовної заяви; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись частково з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі № 910/31347/15, ТОВ "АЕК ІНЖИНІРИНГ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову в частині стягнення з відповідача 35 413,68 грн. основного боргу і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "К.А.В.-Сервіс" про стягнення 35 413,68 грн. основного боргу відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм законодавства.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.09.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Кролевець О.А., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "АЕК ІНЖИНІРИНГ" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.09.2016 о 10 год. 40 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.04.2009 між ТОВ "К.А.В.-Сервіс" (Субпідрядник) та ТОВ "АЕК ІНЖИНІРИНГ" (Підрядник) був укладений договір № 10/04/09 ВМ (далі - Договір), за умовами якого Субпідрядник зобов'язався виконати роботи з монтажу системи вентиляції на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 11, із залученням необхідних матеріалів та комплектуючих, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані позивачем роботи та використані при цьому останнім матеріали.

Відповідно до п. 2.3 Договору сума Договору (загальна вартість матеріалів та робіт) складає 36 230,22 грн.

У подальшому між сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 17.04.2009 до Договору про збільшення суми Договору, яка становить 247 888,54 грн., та додаткова угода № 2 від 19.08.2009 до Договору про збільшення суми Договору, яка становить 1 534 286,72 грн.

У п. 3.3 Договору сторони узгодили, що оплата загальної вартості матеріалів та робіт здійснюється Підрядником у наступному порядку:

- авансовий платіж у розмірі 20 000,00 грн. - в строк до п'яти банківських днів з моменту підписання даного Договору (пп. 3.3.1);

- щомісячні авансові платежі для придбання матеріалів на підставі наданих Субпідрядником рахунків-фактур - не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання (пп. 3.3.2).

Згідно з пп. 3.3.3 п. 3 Договору щомісячний розрахунок (з урахуванням пп.пп. 3.3.1, 3.3.2) здійснюється Підрядником за фактично виконані роботи не пізніше п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт.

Пунктом 8.3 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати за даним Договором, Підрядник сплачує Субпідряднику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 10% суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладено у ст. 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено апеляційним господарським судом, на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи з монтажу системи вентиляції на загальну суму 1 588 512,95 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: за квітень 2009 року на суму 58 004,29 грн., за квітень 2009 року на суму 27 664,80 грн., за травень 2009 року на суму 64 164,78 грн., за травень 2009 року на суму 55 187,80 грн., за травень 2009 року на суму 63 955,69 грн., за червень 2009 року на суму 60 236,04 грн., за червень 2009 року на суму 60 236,04 грн., за липень 2009 року на суму 66 628,45 грн., за липень 2009 року на суму 29 411,98 грн., за серпень 2009 року на суму 204 881,32 грн., за вересень 2009 року на суму 151 240,80 грн., за жовтень 2009 року на суму 160 724,42 грн., за грудень 2009 року на суму 42 012,59 грн., за грудень 2009 року на суму 16 114,50 грн., за січень 2010 року на суму 19 776,00 грн., за лютий 2010 року на суму 69 038,15 грн., за березень 2010 року на суму 56 008,21 грн., за квітень 2010 року на суму 50 759,56 грн., за травень 2010 року на суму 11 178,42 грн., за червень 2010 року на суму 48 987,65 грн., за червень 2010 року на суму 14 996,83 грн., за липень 2010 року на суму 9 163,20 грн., за липень 2010 року на суму 171 370,94 грн., за серпень 2010 року на суму 75 429,60 грн., за листопад 2010 року на суму 1 340,88 грн., які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що відповідач виконані за Договором роботи оплатив частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 35 413,68 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 35 413,68 грн. боргу, місцевий господарський суд погодився із вищевказаними доводами позивача.

Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно з банківськими виписками, наданими позивачем, відповідачем було сплачено позивачу 1 489 776,87 грн. з призначенням платежу - за договором № 10/04/09 ВМ від 10.04.2009.

Як вказав апеляційний господарський суд, у судовому засіданні апеляційної інстанції сторони пояснили, що між ними було укладено й інші договори підряду.

З урахуванням викладеного, апеляційним господарським судом не взято до уваги банківські виписки від 22.03.2013 на суму 10 000,00 грн. та від 15.04.2013 на суму 5 000,00 грн., оскільки у них вказано призначення платежу - згідно з актом звірки (із зазначенням дати акта звірки), проте у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи відповідного акта звірки неможливо встановити, за яким саме договором його було складено.

Також, апеляційним господарським судом не взято до уваги посилання відповідача на те, що ТОВ "АЕК ІНЖИНІРИНГ" було сплачено позивачу 10 000,00 грн. згідно з банківською випискою № 29 від 08.05.2009 та 20 000,00 грн. згідно з банківською випискою № 28 від 08.05.2009, оскільки призначенням платежу в них зазначено - оплата за роботи за договором № 08/04/09 від 10.04.2009 та за договором № 06/04/09 від 10.04.2009 відповідно.

Як вказав суд апеляційної інстанції, ним було зобов'язано сторони провести взаєморозрахунок за Договором та зобов'язано відповідача надати суду докази сплати за кожним актом виконаних робіт, однак, вимоги суду щодо проведення звірки розрахунків за спірним договором сторонами не виконано. Натомість представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що первинні документи про сплату боргу за Договором знищені у зв'язку із закінченням строку зберігання, а тому подати їх до суду немає можливості.

З урахуванням встановлених обставин та меж позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 35 413,68 грн., погодившись із висновками господарського суду першої інстанції у цій частині позовних вимог.

Окрім основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 33 080,17 грн. інфляційних втрат, 6 884,65 грн. 3% річних та 3 541,37 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі, зокрема, ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

У свою чергу, апеляційний господарський суд вказав, що відповідно до положень пп. 3.3.3 Договору щомісячний розрахунок (з врахуванням пп.пп. 3.3.1 та 3.3.2) здійснюється Підрядником за фактично виконані роботи не пізніше п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт. Однак, згідно з банківськими виписками відповідач сплачував позивачу за виконані останнім роботи не за актами виконаних робіт, а за Договором у цілому.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін пояснили, що на виконання Договору здійснювались часткові оплати, однак, вони не можуть пояснити, за якими саме актами виконаних робіт здійснювалась часткова оплата.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові в частині стягнення з відповідача 33 080,17 грн. інфляційних втрат, 6 884,65 грн. 3% річних та 3 541,37 грн. пені у зв'язку з відсутністю можливості встановити період прострочення відповідачем оплати за виконані позивачем роботи та правомірно скасував частково рішення першої інстанції.

При цьому, апеляційним господарським судом обґрунтовано відхилено заяву відповідача про застосування позовної давності, заявлену в апеляційній інстанції, з огляду на таке.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом (пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений місцевим господарським судом про дату, час та місце судових засідань, що підтверджується поштовими повідомленнями № 09484236, № 09501971, наявними у матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не обґрунтовано неможливість подання відповідачем вказаної заяви у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕК ІНЖИНІРИНГ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 у справі № 910/31347/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді О.А. Кролевець

С.Р. Шевчук