ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 року Справа № 3/111/5022-1706/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської радина ухвалуГосподарського суду Тернопільської області від 19.11.2014та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015у справі№3/111/5022-1706/2011 Господарського суду Тернопільської областіза скаргоюКомунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської радина діїДержавної виконавчої служби Україниза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської радипростягнення заборгованості за участю представників сторінвід позивача:не з'явився від відповідача:Решетуха А.В.від ДВС України:Борейко М.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2012, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2012, задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, стягнуто з відповідача на користь позивача 17183020,57 грн. боргу за поставлений природний газ, 1348469,67 грн. пені, 439403,64 грн. суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 383554,34 грн. 3% річних та 56460 грн. витрат зі сплати судового збору.

На виконання цього рішення Господарським судом Тернопільської області видано наказ від 06.04.2012.

КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради звернулось зі скаргою на неправомірні дії Державної виконавчої служби України від 16.09.2014 за вих. №3875/18, заявивши вимоги про:

- визнання неправомірною та скасування постанови, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України, про стягнення виконавчого збору від 01.09.2014 по виконавчому провадженню №32791165 з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у справі №3/111/5022-1706/2011;

- визнання неправомірною та скасування постанови, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України, про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 11.09.2014 по виконавчому провадженню №32791165 з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у справі №3/111/5022-1706/2011;

- зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, накладеного вказаною постановою від 11.09.2014;

- зобов'язання відділу примусового виконання рішень ДВС України вчинити необхідні дії, пов'язані зі зняттям арешту з усього рухомого та нерухомого майна, що належить заявнику.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2014 (суддя Гирила І.М.), яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 (колегія суддів у складі: Орищин Г.В., Бойко С.М., Галушко Н.А.), скаргу КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради від 16.09.2014 за вих. №3875/18 задоволено частково, скасовано постанову відділу примусового виконання рішень ДВС України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.09.2014 по виконавчому провадженню №32791165 у частині накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми звернення стягнення 17236264,24 грн. та оголошення заборони здійснювати відчуження будь-якого майна боржника в межах суми боргу 17236264,24 грн., а в решті вимог скаргу відхилено.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення в частині відхилення його вимог щодо визнання неправомірною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень ДВС України про стягнення виконавчого збору від 01.09.2014, а також прийняти нову ухвалу про задоволення цих вимог.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Від Державної виконавчої служби України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю часу для виготовлення довіреностей для її представників. Вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки нез'явлення представників сторін у судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Заслухавши пояснення представників відповідача та Державної виконавчої служби України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.05.2012 на підставі заяви стягувача, поданої 28.05.2012 та наказу Господарського суду Тернопільської області від 06.04.2012 у даній справі головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України прийнято постанову, якою відкрито виконавче провадження №32791165. Цією постановою зобов'язано боржника самостійно в семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови, виконати рішення суду та постановлено при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадження виконавчих дій. Постанова направлена боржнику 30.05.2012 та отримана ним 05.06.2012.

Листом №12-0-34-2134/5-1163/7 від 31.05.2012 відділ примусового виконання рішень ДВС України звернувся до ДП "Енергоринок" Розрахунковий центр із запитом про надання інформації щодо внесення КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". ДП "Енергоринок" листом №350 від 13.06.2012 повідомило про відсутність КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради у вказаному реєстрі.

Державним виконавцем згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку надання інформації Державною податковою службою України на запити органів державної виконавчої служби, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України від 23.12.2011 за №1701/3578/5, 04.07.2012 направлено запит та 05.07.2012 отримано відповідь Державної податкової служби України про номери рахунків боржника КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, відкритих у банках та інших фінансових установах.

Крім того, 15.06.2012 боржник звернувся до органу ДВС із заявою від 07.06.2012 за №1289/18 про відкладення провадження виконавчих дій по виконавчому провадженню №32791165 до вирішення питання про відстрочку виконання рішення суду в даній справі. У відповідь на лист відділу примусового виконання рішень ДВС України від 28.09.2012 за №12-0-35-2059/5.1163/7 КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради повідомило листом від 12.11.2012 за №2730 про часткове погашення боргу в сумі 258943,67 грн. та про відмову судів усіх інстанцій у відстрочці виконання рішення.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 за №517 "Про затвердження Порядку та умов перерахування у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування" між сторонами у справі укладено договори №190/517-ГУ від 27.09.2012 та №414/517з-ГУ від 03.12.2012 про організацію взаєморозрахунків, на виконання яких боржником погашено заборгованість по даній справі, відповідно, в сумі 205700 грн. за платіжним дорученням №4512 від 23.10.2012 та в сумі 16977320,57 грн. за платіжним дорученням №5216 від 07.12.2012.

Також ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зарахувало в рахунок оплати стягнутої рішенням суду суми боргу наявну у КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради станом на 31.08.2012 переплату в сумі 53243,67 грн. за договором №06/10-2608-БО-30 від 20.12.2010.

Тобто на виконання рішення господарського суду в даній справі КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради у добровільному порядку погасило заборгованість у загальній сумі 17236264,24 грн.

У зв'язку з цим ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.10.2014 наказ господарського суду від 06.04.2012 у даній справі визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17183020,57 грн. боргу за поставлений природний газ та 53243,67 грн. 3% річних.

Відділ примусового виконання рішень ДВС України 26.06.2014 звернувся до стягувача та боржника у даній справі з вимогою надати інформацію про фактичний залишок заборгованості за наказом господарського суду від 06.04.2012. Листом від 11.07.2014 за №31/10-4602 ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" повідомило, що залишок заборгованості за вказаним наказом складає 2174643,98 грн.

Зважаючи на невиконання боржником рішення суду в даній справі у добровільному порядку у наданий постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2012 семиденний строк, державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України 01.09.2014 виніс постанову про стягнення з КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради виконавчого збору в розмірі 1941090,82 грн.

Також державним виконавцем 11.09.2014 винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню №32791165 з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у справі №3/111/5022-1706/2011, згідно з якою на усе належне КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради рухоме та нерухоме майно накладено арешт у межах суми звернення стягнення 21351999,04 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого належного боржнику майна в межах суми боргу.

Звертаючись зі скаргою від 16.09.2014 за вих. №3875/18, КП теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради заявило вимоги про визнання недійсними вказаних постанов відділу примусового виконання рішень ДВС України від 01.09.2014 і від 11.09.2014, а також зняття арешту з належного заявнику майна та зобов'язання відділу виконання рішень ДВС України вчинити необхідні дії, пов'язані зі зняттям арешту.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили скаргу відповідача в частині скасування постанови відділу примусового виконання рішень ДВС України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.09.2014 в межах суми звернення стягнення 17236264,24 грн. та оголошення заборони здійснювати відчуження будь-якого майна боржника в межах суми боргу 17236264,24 грн., зважаючи на встановлення обставин погашення боржником (відповідачем) вказаної суми заборгованості на момент винесення оскаржуваної постанови від 11.09.2014.

Висновок судів у цій частині учасниками судового процесу не спростований та відповідає положенням ч.ч. 1, 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; він може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів.

Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні вимог скаржника про зняття арешту та зобов'язання відділу виконання рішень ДВС України вчинити необхідні дії, пов'язані з його зняттям, адже суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані зі здійсненням виконавчого провадження, а у зв'язку з частковим скасуванням вказаної вище постанови від 11.09.2014 доводи скаржника щодо необхідності знаття судом даного арешту є безпідставними.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності оскарженої відповідачем постанови відділу примусового виконання рішень ДВС України від 01.09.2014.

При розгляді скарги в цій частині суди виходили з того, що відповідач був належним чином повідомлений про наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення суду, але в межах цього строку в добровільному порядку рішення суду не виконав, часткове виконання судового рішення здійснено відповідачем після закінчення строку, наданого для виконання рішення суду.

У ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на момент винесення оскаржуваної постанови відділу примусового виконання рішень ДВС України від 01.09.2014) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Розробленою відповідно до цього Закону Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, у пп. 3.7.1 п. 3.7 передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Згідно з пп. 3.7.2 п. 3.7 названої Інструкції, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З аналізу наведених норм вбачається, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником у встановлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання (постанова Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №924/205/13-г).

Не врахувавши цього, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили обставини щодо вчинення державним виконавцем певних дій, які свідчать про початок примусового виконання судового рішення в даній справі, до моменту повідомлення його про часткове погашення боржником заборгованості та залишок непогашеної заборгованості в сумі 2174643,98 грн. При цьому зазначення в судових рішеннях про здійснення листування державного виконавця з боржником та виявлення його рахунків не є достатньою підставою для висновку про початок примусового виконання рішення в розумінні ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження".

За відсутності встановлення вказаних обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність обчислення органом ДВС України у постанові від 01.09.2014 виконавчого збору в розмірі 10% від суми 19410908,22 грн. є передчасним.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді скарги на дії відділу примусового виконання рішень ДВС України у вказаній частині вимог ст.ст. 43, 47, 43, 86, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тобто оскаржувані ухвала і постанова не повністю відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають частковому скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки наданих сторонами у справі доказів, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 у справі №3/111/5022-1706/2011 скасувати в частині відмови в задоволенні вимог скарги Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради на неправомірні дії Державної виконавчої служби України від 16.09.2014 за вих. №3875/18 щодо визнання неправомірною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору від 01.09.2014 по виконавчому провадженню №32791165 з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у справі №3/111/5022-1706/2011. Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 у справі №3/111/5022-1706/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Євсіков

Судді О. Кролевець

О. Попікова