Історія справи

Постанова ВГСУ від 27.02.2024 року у справі №288/929/22
Постанова ВГСУ від 27.02.2024 року у справі №288/929/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 288/929/22

провадження № 51-5284км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на вирок Житомирського апеляційного суду від 17 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060440000039, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Жовтневе Попільнянського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов`язки.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 12 квітня 2022 року приблизно о 15:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував технічно не справним мопедом марки «MUSSTANG» модель MT50-Q без реєстраційного номеру, та рухався по польовій дорозі між населеними пунктами с. Квітневе Квітневої ОТГ та с. Миролюбівка Попільнянської ОТГ Житомирського району Житомирської області, разом із своєю дружиною ОСОБА_7 , яка перебувала пасажиром на задньому сидінні вказаного мопеда. Рухаючись зазначеним транспортним засобом у порушення вимог пунктів 1.10, 12.1, 31.1, 31.4, 31.4.1 ПДР допустив перекидання мопеда із подальшим падінням із нього як самостійно, так і падінням пасажира ОСОБА_7 , яка сиділа на задньому сидінні. Внаслідок ДТП ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду в частині звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК та постановив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286-1 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років. В решті вирок суду залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду та призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК із застосування ст. 69 КК у виді 2 років виправних робіт, з відбуванням покарання по місцю його роботи і відрахуванням з його заробітної плати 20% в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років. Вказує, що апеляційним судом безпідставно не визнано пом`якшуючою обставиною-повне відшкодування потерпілій як матеріальної, так і моральної шкоди, що, на думку сторони захисту, може суттєво вплинути на вид та міру покарання. Також зазначає, що колегією суддів взагалі не взято до уваги той факт, що ОСОБА_8 під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Зазначає, що з врахуванням вищезазначених обставин, наявні всі підстави для застосування до ОСОБА_8 положень ст. 69 КК.

У касаційній скарзі потерпіла, доводи якої є аналогічні доводам касаційної скарги захисника, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що апеляційним судом необґрунтовано не взято до уваги її думку з приводу можливості призначення ОСОБА_8 покарання у виді випраних робіт, оскільки вона є його дружиною, має інвалідність. Також зазначає, що безпідставно не визнано обставиною, яка пом`якшує ОСОБА_8 покарання-повне відшкодування шкоди, так як всі витрати на її лікування та реабілітацію поніс ОСОБА_8 .. Вказує, що колегією суддів також не взято до уваги і той факт, що ОСОБА_8 під час розгляду провадженні в апеляційному суді працевлаштувався, що в теперішній час досить складно зробити, оскільки в населеному пункті, де вони з чоловіком проживають робочі місця скорочуються.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та потерпіла підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор заперечувала проти їх задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286-1 КК в касаційних скаргах ні захисником, ні потерпілою не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.

Доводи, викладені у касаційних скаргах захисника та потерпілої про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до положень статей 370 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_8 покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, яка пом`якшує ОСОБА_8 покарання суд визнав щире каяття. Обставин, що його обтяжують, судом не встановлено.

Врахувавши всі ці обставини у сукупності, місцевий суд призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років.

Разом з цим, з врахуванням позиції прокурора, думки потерпілої, яка просила обвинуваченого суворо не карати, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_8 не є суспільно-небезпечним і його виправлення й перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені частиною 1 пунктами 1, 2 статті 76 КК, оскільки, на переконання місцевого суду, саме таке покарання буде законним, справедливим, а також достатнім для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства в частині виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Не погодившись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності цього рішення виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам КК, а тому просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років.

За наслідками перегляду вироку апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі про безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, а тому цей суд, дотримуючись вимог ст. 420 КПК, скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання та ухвалив в цій частині новий вирок.

Ухвалюючи свій вирок, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на пряму заборону у застосуванні ст. 75 КК у разі вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керувати транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також колегія суддів зважила на те, що постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 1 червня 2021 року обвинуваченого ОСОБА_8 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та на нього було накладено стягнення у виді штрафу в сумі 51 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Проте, обвинувачений висновків для себе не зробив та 12 квітня 2022 року вчинив дане кримінальне правопорушення..

З огляду на ці обставини в їх поєднанні, апеляційний суд обґрунтовано вирішив, що застосування до засудженого інституту звільнення від відбування покарання суперечить загальним засадам призначення покарання і не забезпечить досягнення його мети.

Щодо посилання захисника на те, що обвинувачений працює та відшкодував потерпілій шкоду, то апеляційний суд визнав їх безпідставними та зазначив, що обвинувачений працевлаштувався лише під час апеляційного розгляду з 14 червня 2023 року, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази щодо відшкодування ним шкоди, а цивільний позов потерпілою взагалі не заявлявся.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, характер дій засудженого, наслідки діяння, думку потерпілої, апеляційний суд обґрунтовано призначив засудженому покарання, у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке є мінімальним, відповідно до ч. 2 ст. 286-1 КК, та з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років. Такий висновок суду належно вмотивований.

Крім того, колегія суддів перевірила матеріали щодо можливості застосування до ОСОБА_8 положень ст. 69 КК, а саме переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції цієї норми закону, як про це просила під час апеляційного розгляду сторона захисту та потерпіла в своїх поясненнях та дійшла висновку про відсутність підстав для її застосування.

На думку Суду, у даному конкретному випадку призначене ОСОБА_8 покарання без застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є співмірним характеру вчиненого та даним про особу винного, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. Правових підстав вважати його явно несправедливим через суворість немає.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 420 КПК, містить достатні мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанцій, умотивованість його висновків з питання правильності призначеного засудженому покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, ні захисник ні потерпіла у касаційних скаргах не навели.

Що стосується твердження захисника про те, що судом першої інстанції безпідставно не визнано обставиною, що пом`якшує покарання-активне сприяння розкриттю злочину, то колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 66 КК вбачається, що активне сприяння розкриттю злочину означає, що винний добровільно в якійсь формі своїми діями надає допомогу органам слідства або суду в з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обставина, що пом`якшує покарання-активне сприяння розкриттю злочину не була визнана органом досудового розслідування та не встановлена під час судового розгляду, а добросовісна поведінка винного під час досудового слідства не може вважатись активним сприянням розкриттю злочину.

Доводи потерпілої про те, що апеляційний суд безпідставно не визнав обставиною, яка пом`якшує ОСОБА_8 покарання-повне відшкодування їй шкоди, а також не взяв до уваги її думку з приводу можливості призначення йому покарання у виді випраних робіт, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки засуджений, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, а саме керуючи технічно несправним мопедом в стані алкогольного сп`яніння, поставив під небезпеку не лише своє життя і життя потерпілої, яка перебувала пасажиром на задньому сидінні мопеда, а й інших учасників дорожнього руху.

Відтак, з огляду на суспільну небезпеку інкримінованого засудженому діяння у сфері безпеки руху, позиція потерпілої сторони щодо призначення засудженому покарання, відсутність будь-яких претензій до засудженого, а також факт добровільного відшкодування завданої шкоди хоч і мають значення при призначенні засудженому покарання, однак не є вирішальними під час прийняття відповідного рішення та не обмежують суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність, а можуть бути враховані в сукупності з іншими обставинами

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для зміни чи скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено, призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а тому касаційні скарги захисника та потерпілої необхідно залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Житомирського апеляційного суду від 17 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3