ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 922/1724/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.Мрозглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду 09.09.15у справі№922/1724/15господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла"простягнення сумиза участю представників від:позивачаБезпалюк О.Л. (дов. від 18.04.14)відповідачаГончар О.П. (дов. від 05.01.15)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення із Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" 55 097,73 грн., з яких 45 695,80 грн. втрат від інфляції за період січень-березень 2014 року та 9 401,93 грн. - 3% річних за період з 16.01.14 по 01.04.14.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.15 (суддя Калантай М.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду 09.09.15 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Бондаренко В.П., судді: Россолов В.В., Тихий П.В.), у позові відмовлено повністю, з посиланням на те, що сума основного боргу на суму 1 505 132,97 грн. за договором №3140, на який позивачем нарахована оскаржувана сума 3% річних та інфляційних у даній справі, була погашена відповідачем у повному обсязі 01.04.14 саме відповідно до умов договору про організацію взаєморозрахунків від 11.02.14 №72/30.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.ст.525-526, 599, 625 ЦК України, ст.617 ГК України) та процесуального права (ст.ст.47, 43 ГПК України). При цьому зазначає, що судами проігноровані обставини нарахування санкцій до моменту підписання договору про організацію взаєморозрахунків та відповідного розрахунку на підставі такого договору, та не взято до уваги, що нарахування позивачем 3% річних та інфляційних здійснювалося не тільки на суму, яка передбачена на погашення різниці у тарифах (складає 1 505 132,97 грн. із загальної суми поставленого газу у розмірі 18 451 515,23 грн.), а і на суму яка не підпадала під договір про організацію взаєморозрахунків.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.09.11 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладений договір №3140 купівлі-продажу природного газу, на виконання умов якого позивач поставив протягом жовтня-грудня 2011 року, січня-грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 18 451 515,23 грн., що підтверджуються наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання - передачі природного газу (а.с.52-66).

Відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводилися несвоєчасно, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.12 у справі 5023/4658/12, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.14 з відповідача було стягнуто суму боргу, штрафні санкції, інфляційні та 3% річних.

Зазначаючи, що вказаними рішеннями з відповідача стягнуто 3% річних та інфляційні, які нараховувалися позивачем по 15.01.14, він звернувся з даним позовом, у якому просив стягнути на його користь 45 695,80 грн. інфляційних за період січень-березень 2014 року, а також 9 401,93 грн. 3% річних за період з 16.01.14 по 01.04.14 (дату фактичного розрахунку за поставлений природний газ).

З матеріалів справи також вбачається, що 11.02.14 між головним управлінням Державної казначейської служби в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського помвузла" та НАК "Нафтогаз України" укладено договір №72/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Предметом даного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці у тарифах на теплоенергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплоенергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 29.01.14 №30 (п.1 договору).

Пунктом 10 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.11 №3140, а п.15 даного договору визначили, що після його виконання вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Відмовляючи у стягненні 3% річних та інфляційних, суди обох попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що для застосування санкцій, передбачених договором поставки природного газу та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до змісту якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору. Уклавши договір про організацію взаєморозрахунків від 11.02.14 №72/30 сторони тим самим узгоджено змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ поставлений відповідно до умов договору №3140 купівлі-продажу природного газу, а отже підстав для задоволення позову не вбачається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст.604 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, сторони у справі відповідно до вимог вищезазначеної норми замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору поставки природного газу новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу вартістю 1 505 132,97 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання у цій частині.

Матеріали справи свідчать, що платіжним дорученням від 01.04.14 №2 грошові кошти на підставі договору про організацію взаєморозрахунків у розмірі 1 505 132,97 грн. сплачені ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у графі "призначення платежу" якого зазначені договори від 11.02.14 №72/30 та від 30.09.11 №3140. Факт сплати цих коштів вбачається з рішення господарського суду Харківської області від 20.05.14 по справі №922/1241/14, що в силу приписів ст.35 ГПК має преюдиційну силу (а.с.74).

Колегія суддів зазначає, що оскільки строк виконання нового зобов'язання за договором взаєморозрахунків пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом казначейства грошових коштів з державного бюджету - прострочення оплати по договору поставки на умовах договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено. Наслідком укладення договору взаєморозрахунків стало узгодження зміни строків і порядку проведення розрахунків за товар поставлений відповідно до умов договору №3140 купівлі-продажу природного газу. У зв'язку із чим доводи скаржника про не взятий до уваги судами обох інстанцій момент підписання договору про організацію взаєморозрахунків та відповідний розрахунок на підставі такого договору, тобто (11.02.14 дата підписання договору про організацію взаєморозрахунків, 01.04.14 - фактичний розрахунок за договором про організацію взаєморозрахунків) спростовуються вищенаведеним.

Що стосується доводів скаржника про те, що нарахування позивачем 3% річних та інфляційних здійснювалося не тільки на суму, яка передбачена на погашення різниці у тарифах, а і на суму яка не підпадала під договір про організацію взаєморозрахунків, колегія судів звертає увагу на наступне.

Пунктом 7 Договору про організацію взаєморозрахунків визначено, що сторона четверта (ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла") перераховує на рахунок сторони останньої (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") кошти у сумі 1 505 132,97 грн., у тому числі ПДВ 250 855,50 гр., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік згідно з договором від 30.09.11 №3140 (а.с.102). Зі змісту зазначеного договору чітко вбачається, що кошти відповідач перераховує на рахунок позивача для погашення заборгованості по договору від 30.09.11 №3140.

Пунктом 4 ст.604 ЦК України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що сторони укладеним договором 11.02.14 №72/30 здійснили новацію, додаткові зобов'язання, пов'язані з договором 30.09.11 №3140 поставки природного газу, судами обгрунтовано визнано припиненими, а отже, мотиви касаційної скарги про інші суми нарахування 3% річних та інфляційних поза договором про організацію взаєморозрахунків спростовуються наведеним вище і відповідно підстави для задоволення позову відсутні.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України викладеною у постановах від 30.09.14 №5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 23.09.14 №5011-35/1271-2012, від 16.09.14 №5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 09.09.14 №5011-35/1272-2012-42/527-2012, та від 01.07.15 №924/1230/14.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, а тому рішення та постанову слід залишити без змін, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду 09.09.15 у справі №922/1724/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак